Пригоди у Західній Африці продовжувалися. Після Гвінеї ми потрапили у Сьєрра-Леоне. Швидше за все ви, як і більшість, дізналися про цю країну з фільму “Кривавий Діамант”, у якому в головній ролі знімався Леонардо ДіКапріо. До речі, класний фільм. Рекомендую.
Як і у фільмі, так і в інформаційному полі навколо Сьєрра-Леоне підноситься так собі. Громадянська війна, бідність, відсутня інфраструктура etc. Тож ми були насторожі. Але оскільки я і так збираюся відвідати усі країни світу, то візит сюди був неминучим.
Зрештою, не хочу більше відтягувати, а рекомендую перейти відразу до огляду. Для початку, як завжди, відео з тієї поїздки…
А далі повноцінна стаття.
***
Перші Враження
Ми приїхали у Фрітаун, столицю країни, уже після заходу сонця. Тож роздивитися нічого не вдалося. Та й у таких випадках потрібно відразу рухатися в готель чи інше місце ночівлі. Тож ми разом із нашою новоспеченою подругою Фатімою взяли таксі. Спочатку відвезли її до хати і далі поїхали в наш готель, який знаходиться зовсім поряд.
Відіспалися. Спускаємо вниз, а там — гарний британський сніданок з бобами і сосисками. Вау…
Виходимо на вулицю, а навколо непогані такі собі будиночки. Та й загалом доволі мальовничо.
Ідемо до дороги, щоб зловити якийсь транспорт, і натрапляємо на африканське весілля. Ось це так сюрприз.
Трохи повеселившись, все ж таки виходимо на дорогу і ловимо рікшу (таку, як в Індії) та їдемо в гості до Фатіми.
***
Як живе африканський середній клас
Ще у маршрутці при розмові виявилося, що Фатіма навчається у Конакри (Гвінея), але сама з Фрітауна. Тож вона просто їхала додому навідати батьків. Ось її тато.
Вони проживають у невеличкому напівзбудованому будинку.
Батько придбав цю ділянку на мальовничому пагорбі декілька років тому і зараз займається її впорядкуванням.
А так виглядають кімнати всередині.
Унікальним, як на мене, було побачити нормальний туалет всередині будинку, адже зазвичай такі речі в африці організовані зовні, як досі у багатьох українських селах.
Загалом залишилися лише позитивні враження. Ми побажали успіху всій родині та поїхали дивитися на місто.
***
Фрітаун, столиця Сьєрра-Леоне
Назва міста (Вільне Місто чи Місто Вільних Людей) говорить сама за себе. Історично повелося так, що після скасування рабства британський уряд відправляв сюди звільнених рабів з багатох куточків імперії. Далі, думаю, все зрозуміло.
А незалежність країна здобула у 1961 році та обрала назву, яку дали цій місцевості португальські мореплавці ще у 15 столітті – Лев’ячі Гори. Місцевість навколо і справді гориста.
Місто знаходиться на березі Атлантичного океану, що славиться своїми білосніжними пляжами та спокійною водичкою. До речі, це радше виняток для Західного узбережжя Афики, де прибережні води зазвичай дуже неспокійні. Дивіться, як воно у Гамбії чи Сенегалі.
В центрі збереглося трохи колоніальної забудови. Люди спокійні та загалом доволі приємна атмосфера.
Люди привітні, а їжа смачна.
Подекуди трапляються старі дерев’яні колоніальні будинки, які більше нагадують Кариби. Наприклад, острівну державу Сент-Кітс.
Було спекотно. Тож ми вирішили піднятися на один із пагорбів та подивитися на місто з висоти пташиного польоту. Просто неймовірна краса.
Зверніть увагу на величезну будівлю зліва. Це посольство США у Сьєрра-Леоне. Стратегічно обрана точка.
***
Пляжі
Окрім алмазів, до яких ми ще повернемося, справжнім багатством країни є пляжі, на одному з яких знімали ту саму рекламу Баунті.
Практично уся берегова лінія на південь від міста тягнеться вздовж мальовничих пляжів неймовірної краси. Того дня ми ще встигли потрапити на один із найближчих до міста, акурат неподалік нашого готелю.
Ну, що я можу сказати. Це якраз та класика, про яку всі мріють, перебуваючи у континентальній Європі взимку.
Мало речей у світі є більш захопливими, ніж спокійно з насолодою спостерігати захід сонця, що сідає над океаном.
River Beach №2
Саме так називається найвідоміший пляж країни, що справедливо вважається одним із найгарніших у цілій Африці.
Ми приїхали туди наступного дня. І навіть не знаю до чого придертися. Він максимально наближений до ідеального. Просто подивіться самі. Без коментарів.
***
Дорогами Сьєрра-Леоне
Оскільки наша дорога тримала курс далі на південь у напрямку Ліберії, то ми домовилися з власником готелю про трансфер до наступного місця ночівлі. Власник виділив своє авто (Мерседес ML) і приватного водія. Тож ми їхали в абсолютному комфорті. Навіть поліція жодного разу не зупиняла.
В країні активно будуються дороги. Причому так капітально — на віки. Звичайно, це все роблять китайські компанії.
Відстань, яку ще навіть 10-20 років тому потрібно було долати добу, ми пролетіли за пару годин. Час від часу зупинялися у придорожніх містечках перекусити й поспілкуватися з місцевими. Всі дуже добрі та привітні.
Я навіть придбав хлопцям м’яча, щоб ті мали чим грати в футбол. Часто так роблю.
***
Кривавий Діамант
Якщо ви хоч щось чули про Сьєрра-Леоне, то в курсі про кровопролитну гомадянську війну, яка точилася тут у дев’яностих. Всі, мабуть, бачили кадри обдовбаних підлітків з автоматами. До речі, багато з тих автоматів були привезені з України.
Так ось. Як і більшість війн, справа у грошах. Річ у тому, що в регіоні, який ділять між собою Гвінея, Сьєрра-Леоне й Ліберія, знаходяться одні з найбагатших покладів алмазів у світі. І, звичайно, це породжує конфлікт.
Одним із центрів алмазодобувної галузі країни є місто Кенема, куди ми дісталися уже під вечір.
Заіхали у свій порередньо заброньований на букінгу готель та зауважили, що тут якось інакше, ніж в решті туристичних точок. Якось аж занадто гарно та впорядковано, як на Африку.
Зранку вже під час сніданку виявилося, що це – основне місце регіону, де зупиняються дипломати, крупні бізнесмени та алмазні барони.
Територія готелю добре охороняється, і щось мені підказує, що ці стіни пережили не одну криваву облогу.
А щодо самого містечка, то тут все гаразд. Мило і приємно.
***
Їдемо далі…
В Кенемі, як і завжди, ми знайшли водія та домовилися про трансфер до кордону з Ліберією. Станом на листопад 2019 року пару останніх десятків кілометрів до кордону ще не були зроблені. Тож їхали ми дуже повільно.
Час від часу з кущів нас вітали місцеві мешканці.
А інколи доводилося йти пішки, щоб машина могла проїхати завали.
У будь-якому разі це просто ніщо у порівнянні з тим, що нас чекало далі в Ліберії. Але тоді ми про це ще не здогадувалися та спокійно перейшли кордон під ніжні промені сонця, яке заходило за обрій.
***
РЕЗЮМЕ
Побувавши у всіх західно-африканських країнах, окрім Нігерії, можу з впевненістю сказати, що Сьєрра-Леоне цілком нормальна, безпечна і приємна країна. Війна закінчилася два десятиліття тому і зараз тут панує спокій. Місцеві люди впевнено дивляться у майбутнє і радо вітають гостей. Можна їхати ?
