Якими будуть нові райони Львівської області та що це означає для людей

Якими будуть нові райони Львівської області та що це означає для людей

Невдовзі будуть затверджені нові райони Львівської області. На днях Кабмін врешті затвердив Львівську ОТГ, до якої таки увійшло багато навколишніх сіл та містечок. Про це у мене є окрема публікація про те, Якою буде Львівська ОТГ.

А наразі залишилося розібратися з районами, Для цього я поїхав у Київ та поспілкувався з народним депутатом Романом Лозинським, який входить до робочої групи, дотичної до реформи Децентралізації

*** 

Як завжди, пропоную вашій увазі: 

Відео на каналі.

 

2) Аудіо з подкасту

Слухайте у: Apple Podcasts / Google Podcasts / Overcast / Spotify.

 

Таймлайн відео/аудіо

  • 00:28 – Якою стала нова Львівська ОТГ
  • 03:57 – Як відбувається процес утворення районів
  • 05:57 – Як будуть функціонувати нові райони
  • 10:00 – Якими будуть райони у Львівській обл
  • 21:16 – Чи є непорозуміння при формуванні районів
  • 26:41 – Коли можна очікувати затвердження районів

 

3) Стаття…

***

Затверджена Львівська ОТГ

Нарешті сформована Львівська ОТГ.

львівська отг

До нового формування, окрім Львова увійшли ще 17 населених пунктів:

Міські ради:
– Винники 
– Дубляни

Ради селищ міського типу:
– Брюховичі 
– Рудне 

Селищні ради;
– Грибовицька (села Великі Грибовичі, Збиранка, Малі Грибович)
– Грядівська (села Гряда, Воля-Гомулецька)
– Зашківська (села Зашків, Завадів, Зарудці)
– Лисиничівська (села Лисиничі, Підбірці) 
– Малехівська (село Малехів)
– Рясне-Руська (села Рясне-Руське, Підрясне)

Фактчино мова йде про об’єднання Львова з двома містами, двома смт і 13 селами. Площа зросла міста зросла майже удвічі переважно у північному напрямку, а населення збільшилося порядка на 50 тис. осіб.

Детальніше про плюси та мінусти такої великої громади дивіться у матеріалі з Юлією Гвоздович про те, якою буде (стала) Львівська ОТГ.

*** 

Нові райони Львівської області: не 20, а 5, 6 або 7

Наступний крок – фіналізація нових районів. До сьогодні загалом по Україні було 490 районів, які сформували ще в радянські часи. А після завершення нового поділу їх має стати 100-110.

Старі райони (490)Нові Райони (~100)
старі райони українинові райони україни

 

У Львівській області наразі є 20 районів.

старі райони львівської області

До осені їх буде суттєво менше. Оптимальна кількість, про яку зараз говорять – сім районів.

 

Щодо кількості районів Львівщини було три варіанти

 

Перший запропонувало Міністерство розвитку громад і територій – п’ять районів.

нові райони львівської області варіант1

 

Другий варіант подала ЛОДА – шість районів.

нові райони львівської області кабмін

 

І третій варіант, який експерти і профільний комітет ради назвали найбільш оптимальним – сім районів. 

нові райони львівської області

Логіка при формуванні нових районів така, що їх мешканцям має стати простіше і ближче до послуг, а не важче і дорожче. Ідея в тому, щоб кожен мешканець області міг доїхати до свого райцентру не довше ніж за годину. 

Також бралися до уваги методичні рекомендації, у яких вказується, що населення районів повинно складати між 150 та 800 тис. осіб. А відстань райцентрів до обласного центру повинна коливатися у межах 30-60 км. 

«Дуже важливо грамотно з людьми спілкуватись. А це не завжди відбувається. Треба точково збирати людей і пояснювати, що це ваші гроші і укрупнитись буде краще, тому що у вас з’являться такі і такі можливості», – каже Роман.

Роман Лозинський про нові райони Львівщини

***

Оптимальне рішення поділу нових районів

Особисто я також вважаю, що найкращим є рішення поділу на 7 районів. А саме:

  • Львівський,
  • Червоноградський,
  • Золочівський,
  • Дрогобицький,
  • Ново(Яворівський),
  • Самбірський,
  • Стрийський.

Таким чином у нас виходить один центральний Львівський та 6 практично рівносильних між собою інших районів. При цьому, як на мене, зберігається баланс і гармонія, де жоден суб’єк явно не переважає, а значить спільноти змогуть органічно розвиватися на місцях. 

Це дає основу до розвитку Львівської та Дрогобицьких агломерацій. А ще кожен центр району з’єднаний зі Львовом окремою хорошою дорогою та залізницею. В той же час усі райони також мають добрі зв’язки між собою. 

нові райони львівської області зв'язки

Дуже сподіваюся, що нові райони Львівської області будуть саме такими.

***

Все згідно стандартів ЄС 

Додам від себе, що це не проста вигадка бюрократів, адже реформа Децентралізації опирається на стандарти які вже існують в ЄС, де поділ адміністративно-територіальних одиниць відбувається акурат за таким принципом та відповідає Номенклатурі територіальних одиниць для цілей статистики (NUTS).

 

Ось схема NUTS третього рівня (1500800 тис. осіб) – еквівалент наших нових районів.

 

А це уже другий рівень NUTS (800 тис. – 3 млг. осіб) – еквівалент наших існуючих областей. Приклад в сусідній Польщі – Воєводства.

Отже рухаємося у правильному напрямку. 

***

Які ще питання залишились

Наразі ще ведуться розмови про те, де буде центр у нових районах. Наприклад, мешканці Бродів хочуть Бродівський район, люди із Золочева – Золочівський. Хоча, опираючись на методику, я вважаю Золочів кращим кандидатом. 

Також свого роду змагання за центр відбувається між досвідченим Яворовом і молодим і драйвовим Новояворівськом.

При визначенні центру того чи іншу району дивляться на те, наскільки там якісні адміністративні будівлі, як виглядає ситуація з кадрами і так далі. Також береться до уваги транспортна доступність: мешканець села чи селища повинен впродовж години дістатися до центру свого району.

 

Міста обласного значення зникнуть?

Таке поняття як місто обласного значення (серед яких є Львів, Трускавець, Моршин, Борислав, Червоноград, Дрогобич, Новий Розділ, Самбір, Стрий) втрачає сенс, оскільки всі ресурси тепер будуть йти в громади.

*** 

Коли затвердять нові райони?

Крайній термін остаточного затвердження нових районів – кінець червня цього року. Адже з 27 липня стартує передвиборча кампанія і нова карта громад і районів має бути сформована.

У кожному районі будуть нові районні ради, однак після реформи постане питання, чи потрібні депутати районних рад. А для того, щоб не призначати вибори до районних рад, треба міняти Конституцію. Цього зробити не встигли.

Тому районні депутати будуть, втім їх буде менше, а також в них не буде повноважень і ресурсів. Усі конкретні справи вирішуватимуть громади.

***

РЕЗЮМЕ

Що вже сьогодні можна спрогнозувати, то це те, що після завершення адміністративного поділу з’явиться багато нової енергії. Вже сьогодні є багато прикладів успішних і спроможних громад, які показують класні результати.

Тому можна сказати, що реформа децентралізації є однією з найпрогресивніших і найуспішніших в нашій країні. І все в нас буде круто, тому що ми рухаємось у правильному напрямку.

Що робить Мельбурн одним із найкомфортніших міст світу

Що робить Мельбурн одним із найкомфортніших міст світу

Насправді я не планував відвідувати Мельбурн, але так сталося, що у зв’язку з пандемією COVID-19 багато планів було перетасовано. Візу в Нову Зеландію мені так і не дали. Тож довелося летіти відразу в Австралію.

Отже, я змінив квитки та з Катару взяв курс в одне із найкомфортніших міст у світі. Зрештою, навіть дещо і радий, що так сталося. Адже хтозна коли б я ще раз міг туди потрапити.

Отож, ця розповідь – про Мельбурн, звідки почалася наша подорож Австралією, вже 122 відвіданою країною світу.

Для початку, як завжди, невелике відео…

А далі стаття…

***

Почну з того, що протягом цілих семи років (2011-2017) Мельбурн перебував на першій позиції найкомфортніших для життя міст світу. Останніми роками його обскакав Відень.

А загалом варто зазначити, що найкомфорніші міста знаходяться в Австралії, Західній Європі, Канаді та Японії.

Серед вказаних на цій мапі я особисто побував у Торонто, Копенгагені, Відні, Токіо, Осаці, а також Сіднеї, про який невдовзі вийде окрема публікація.

Я проживаю у Львові, який вважаю відносно комфортним містом, хоча, звичайно, маємо тут ще багато чого покращувати. Тож, на основі власних спостережень, просто спробую показати, що робить Мельбурн настільки привабливим для життя.

***

Перші Враження

Як я зазначав, ми прилетіли з Катару. Переліт тривав майже 14 годин і після такого марш-кидка адекватно сприймати речі навколо доволі складно. На щастя, нас зустріли в аеропорту і повезли відсипатися в одне із околиць міста.

Вийшовши на вулицю наступного дня, я побачив цілком типову картину для англо-саксонського світу. Охайна спокійна вуличка з невеликими особнячками та припаркованими авто обабіч.

Мельбурн

Де-не-де зустрічаються невеликі кондо.

Мельбурн

Загалом десь так живе простий люд в Канаді, США та біле населення ПАР. Така собі провінційна Каліфорнія.

А це буквально за декілька вулиць місцевий хаб з магазинчиками та невеликим кафе, що нагадує фрагменти з Дикого Заходу.

***

Громадський Транспорт

От що відрізняє Австралію від решти вказаних країн, то це якісний розвинений громадський транспорт. Скажімо, в Каліфорнії без власного авто насправді складно хоч кудись рипнутися.

А тут станція міської електрички прямісінько під боком за 5 хв пішки від нашої хати. Поїзди курсують кожні 5-10 хв і за 20 хв ти уже в самому центрі міста.

 

Для коротшого пересування по місту найкраще користуватися трамваями, що є справжньою гордістю міста. До слова, мережа трамвайних ліній сягає 250 км, якою щороку користуються понад 200 мільйонів пасажирів, що є однм із найбільших показників у світі.

Трамвай – це своєрідний символ міста та усі мешканці цим дуже гордяться. А ще проїзд у центральній зоні абсолютно безкоштовний, що спонукає людей не пхатися на авто в центр.

Мельбурн

Мельбурн

Ось окреме відео про трамвайні мережі Мельбурна за моєю участю на каналі Залізні Магістралі.

 

А це схема мережі усього рейкового транспорту міста.

Як бачите, розвинений громадський транспорт є невід’ємною складовою комфорту життя у місті.

 

Також у Мельбурні густа мережа велосипедних доріжок та смуг, якими зручно і комфортно пересуватися містом.

Мельбурн

Мельбурн

Це все велосипедні доріжки.

***

Центр Мельбурна

Ви уже зрозуміли, як виглядають околиці міста. Тепер пропоную прогулятися центральною частиною.

Перше, що мене вразило, це велика кількість історичної забудови.

Річ у тім, що в другій половині 19 ст. Австралія переживала Золоту Лихоманку, яка за масштабами була навіть більшою, ніж у Каліфорнії. В результаті впродовж 1970-80 рр. Мельбурн був найбагатшим містом цілого світу.

Це породило безліч прогресивних рухів, серед яких і перше офіційне затвердження восьмигодинного робочого дня працівників.

Незважаючи на те, що люди перебувають в діловому центрі величезного мегаполісу, все якось спокійно та на розслабоні.

Мельбурн

Мельбурн

Мельбурн

Абсолютно немає відчуття затиснення такого, як, скажімо, в Нью-Йорку.

 

Роками місто притягувало людей із цілого світу. Тут проживають десятки різних спільнот, серед яких, як і багато де, чітко виділяється китайський квартал.

 

На особливу увагу заслуговують місцеві провулки, які своїм символізмом уже починають змагатися навіть з трамваями. Десятки ревіталізованих колись закинутих провулків наразі перетворюють на осередки мистецтва і богемної тусовки.

Мельбурн

Мельбурн

Мельбурн

 

Ті, що стартанули першими, зараз є фешенебельними пасажами…

Мельбурн

… або ж просто класними залюдненими вулчиками, де приємно проводити час.

 

Також кожне комфортне місто, яке себе поважає, повинно мати мистецько-культурний центр. І Мельбурн тут, звичайно, на висоті.

Фото взяті зі статті Мартусі про мистецтво в Австралії. Рекомендую переглянути, якщо цікавитеся таким. 

 

Це реально одне із найприємніших міст, в яких мені доводилося бувати.

Мельбурн

Мельбурн

***

Пляжі та Розваги

Ну яка ж Австралія без пляжів? Ще б пак. І хоча центр Мельбурна лежить у гирлі ріки, околиці міста на десятки кілометрів розтягнулися вздовж численних пляжів.

Мельбурн

Все чудово доглянуто і можна собі лше уявити який це кайф жити в такій локації.

Мельбурн

Мельбурн

 

Найвідомішим, звичайно, є Брайтон Біч (не той, що на півдні Брукліна). Ви точно бачили десь в інтернеті ці кольорові господарські будиночки, які є ще однією візитівкою міста.

 

А поряд, уже ближче до центру, розкинулися багаті околиці міщан з будинками Вікторіанської епохи або більш нового періоду.

Мельбурн

Мельбурн

Мельбурн

 

Пляжі тягнуться на десятки кілометрів і чим ближче до центру міста, тим стає все кучніше та веселіше.

Мельбурн

Мельбурн

 

Австралійці мають неписане правило “8 – 8 – 8”, що означає:

  • 8 годин на роботу
  • 8 годин на розваги
  • 8 годин на відпочинок

І я не можу з ними не погодитися. А ось такі умови сприяють дотриманню таких принципів.

***

Наколо Міста

Жодне із комфортних міст не обмежується його кордонами. Звичайно, навколо є також багато всього цікавого.

За годину їзди на південь від міста знаходиться Philip island, крайня точка якого радше нагадує Азорські острови, ніж Австралію.

Мельбурн

Звідси прямою лінією можна дістатися Антарктиди.

Мельбурн

Мельбурн

На це вказують гнізда пінгвінів, які облюбували ці терени.

 

Багато з цих пляжів придатні до серфінгу. Весь клаптик землі – лише для тебе. Не те, що на Балі.

Мельбурн

В той же момент зацініть, наскільки детально регулюється кожен крок. На цьому знімку вказано коли і як можна вигулювати собак.

Нашій людині стільки правил не зрозуміти. Але вся фішка якраз і полягає у чіткому регламентуванню різних сфер життя до найдрібніших деталей. Це унеможливлює хаос.

 

До речі, багато людей, зокрема пенсіонерів, на постійній основі проживають у таких кемпер-хатинках. Це значно дешевше, ніж орендувати квартиру в місті. Мало хто доробляється до власного житла, що теж дивно.

Мельбурн

***

В останній вечір перебування у Мельбурні ми скоштували м’ясо кенгуру, яке виявилося доволі непоганим.

Щиро вдячний Інні та Юрі за те, що запросили нас і показали це все. Пані Інна навчалася в школі з моєю мамою, а такі зв’язки – вічні. Ще побачимося.

***

РЕЗЮМЕ

Мельбурн не без підстави вважається одним із найкомфортніших міст для життя у цілому світі. Це у свою чергу кожного року приваблює тисячі людей. і цілком можливо, що зовсім скоро він пережене Сідней як найбільше місто Австралії.

У мене залишилися лише позитивні враження і ще добрий взірець того, куди варто рухатися містам в Україні. А наразі для затравки хочу сказати, що далі ми взяли напрокат кампервен і поїхали вздовж узбережжя власне до Сіднею.

Тож про все по черзі. Будьмо на зв’язку…

Якою стала Львівська ОТГ. Плюси та мінуси для мешканців сіл та міста

Якою стала Львівська ОТГ. Плюси та мінуси для мешканців сіл та міста

На днях нарешті була сформована Львівська ОТГ, до складу якої окрім самого Львова увішли ще 17 населених пунктів:

Міські ради:
– Винники 
– Дубляни

Ради селищ міського типу:
– Брюховичі 
– Рудне 

Селищні ради;
– Грибовицька (села Великі Грибовичі, Збиранка, Малі Грибович)
– Грядівська (села Гряда, Воля-Гомулецька)
– Зашківська (села Зашків, Завадів, Зарудці)
– Лисиничівська (села Лисиничі, Підбірці) 
– Малехівська (село Малехів)
– Рясне-Руська (села Рясне-Руське, Підрясне)

Фактчино мова йде про об’єднання Львова з двома містами, двома смт і 13 селами. Площа зросла міста зросла майже удвічі переважно у північному напрямку, а населення збільшилося порядка на 50 тис. осіб.

Але раніше я публікував пост у фейсбуку, в якому цікавився точкою зору моїх читачів про те, як, на їхню думку, повинна вигладати Львівська ОТГ. І отримав безліч неоднозначного зворотного зв’язку. Тож вирішив копнути трохи глибше, оскільки це питання бентежить мене не менше за вас, адже особисто збираюся жити у Львові і мені не байдужа доля нашого міста. 

Для цього поспілкувався з депутаткою Львівської міської ради і моєю давньою приятелькою Юлією Гвоздович, котра вичерпно відповіла на мої питання і розповіла про суть децентралізації та хто від цього виграє. Цей матеріал ми записували ще до затвердження існуючих меж.

***

Як завжди, така публікація існує у наступних форматах: 

Відео на каналі.

 

2) Аудіо з подкасту

Слухайте у: Apple Podcasts / Google Podcasts / Overcast / Spotify.

 

Таймлайн:

  • 0:38 – Про Перспективний план об’єднаних громад
  • 3:25 – Про різне бачення щодо об’єднання громад. Де правда?
  • 9:28 – Про Львівську ОТГ
  • 11:22 – Про Брюховичі і Винники
  • 15:18 – Про старостинські округи
  • 17:47 – Про Рудно
  • 20:27 – Як громади в складі Львівської ОТГ зможуть вирішувати свої питання
  • 23:10 – Про потенційного інвестора і ОТГ
  • 29:03 – Про тарифи на комунальні послуги для міста і села
  • 31:49 – Що зміниться для людей
  • 34:06 – Населені пункти залишаються, а не стають Львовом
  • 36:47 – Про побоювання Юлії Гвоздович

 

3) Стаття…

*** 

Де правда поміж об’єднанням та приєднанням?

Львівська область є однією з останніх, де ще досі не завершений процес формування об’єднаних територіальних громад (ОТГ). І вже наступної середи, 27 травня, Кабмін повинен остаточно затвердити перспективний план Львівської області, включно з тим, як виглядатиме Львівська ОТГ.

На перших етапах децентралізації (яка почалась у 2015 році) громадам дозволяли об’єднуватись добровільно. Пропозиції по об’єднанню тих громад, які не встигли цього зробити самі, зробила Львівська облдержадміністрація.

 

Пропозиція ЛОДА: об’єднати у Львівську ОТГ Винники, Брюховичі, Рудне, Лисиничі, Підбірці, Рясну-Руську, Бірки, Дубляни, Зашків, Малехів. Але без Сокільників, Зимної Води і Мурованого etc.

львівська отг

(запропонована Львівська ОТГ – межі виділені синім)

Однак вже перед самим затвердженням цього питання в Кабміні, Винники і Брюховичі заявили, що вони хочуть створити окремі ОТГ. Влада Львова проти такого повороту подій. То ж де правда?

 

Щоб розуміти переваги децентралізації, потрібно розуміти її суть.

По-перше, децентралізація – це не лише адміністративний поділ, а й фінансова незалежність місцевих бюджетів.

«Експерти підрахували, що з бюджетів сіл більшість витрат – це зарплати сільським головам та апарату (від 60 до 90% річного бюджету села). Про благоустрій, про вдосконалення будівництва шкіл мова не йшла. Крім того, дуже багато робіт виконувалися за погодженням з Києвом. Децентралізація показує принцип субсидіарності, коли багато чого можна вирішити локально, і люди на нижчому рівні повинні мати на це вплив», – каже Юлія.

Юлія Гвоздович про ОТГ

І тут починається спроможність громади – чи є достатньо у неї коштів, щоб здійснювати свої повноваження. Наприклад, забезпечити фінансово роботу дошкільних закладів освіти – зарплати, ремонти, благоустрій і так далі. Тому багато сіл порахували, що, можливо, не треба одного сільського голову, секретаря і заступника на одне малесеньке село. Можна ці функції об’єднати і робити це на три села.

У ситуації з Винниками і Брюховичами Львів обурює те, що голови цих населених пунктів зараз розповідають, що вони можуть забезпечити власну громаду і села навколо. Тоді як річний бюджет Винників всього 56 млн грн, а у Львова – 7 млрд грн.  І саме Львів дотує чимало сфер, наприклад, оплачує перевізникам за маршрутки до Винник, ремонтує дорогу Львів – Винники, діти з Винник навчаються у львівських школах, відвідують львівські дитячі садочки.

***

Хто виграє від об’єднання

Якщо правильно об’єднатися, то від цього виграють всі. Малі села чи громади повинні також мати право голосу. Для цього у законі передбачено, що в ОТГ будуть сформовані старостинські округи, де проводитимуться вибори старост. Ці старости будуть входити у виконавчий комітет Львівської ОТГ.

Дуже часто маніпулюють тим, що Лисиничі, Винники та інші довколишні села стануть периферією Львова, а він, мовляв, ніколи не вкладав у периферії.

Насправді це питання дуже легко вирішується. Скажімо, приймається програма розвитку Винник, на яку виділяють ті самі кошти, які вже є в річному бюджеті Винник, або й більші. Цю програму обговорюють на громадських слуханнях. Староста вирішує, які об’єкти увійдуть у цю програму.

Єдина прогалина в законодавстві щодо Винник і Дублян полягає в тому, що це міста, а старостинські округи формуються на базі сіл і селищ. Це питання зараз намагаються врегулювати, щоб міста не залишилися без свого старости.

***

Хто вже виграв від децентралізації

Села Зимна Вода і Муроване сформували свої ОТГ ще раніше. У них є бюджетоутворюючі підприємства, які приносять їм доволі великі бюджети. В Мурованому, наприклад, люди дуже задоволені своєю ОТГ.

Там зробили дорогу. І довкола Львова теж є дороги, які зробили завдяки децентралізації. І всі ремонти, які ми бачимо у Львові – також завдяки децентралізації. Колись більшість податків йшли на Київ і розподілялись там. Відповідно, сюди мало що доходило. Тепер все є тут. Депутати вирішують разом з міським головою та управліннями, на що все це витрачати.

Ще одне побоювання, яке озвучують сільські громади – це те, що у Львові ще багато чого треба зробити, і поки руки дійдуть до сіл, то треба довго чекати.

Це все вирішується через того ж старосту, або ще є орган самоорганізації населення (ОСН). Люди створюють ОСН і місто може йому делегувати певні повноваження і дає на це гроші. Це може бути дрібний ремонт в під’їздах, прибирання, догляд за дитячими майданчиками і так далі.

***

Що ще зміниться для людей

Для тих пунктів, які увійдуть до складу Львівської ОТГ, точно зміниться ціна на нерухомість, адже вартість житла у місті вища, ніж у селі чи селищі.

Також люди отримають комфортний транспорт. Як відомо, Львів бере кредити і суттєво оновлює склад рухомого транспорту. Громада Винників чи Брюхович не забезпечить це сама, бо це величезні кошти.

Брюховичі залишаться Брюховичами, Рудне – Рудним.

Тобто, вони не стануть Львовом. Послуги, які надає місцева влада, будуть надаватися всім, хто є в ОТГ, на місці. Для цього є ЦНАП і людям не потрібно буде їздити за довідками до Львова.  

*** 

РЕЗЮМЕ

Перспективний план області приймуть на багато років, але ніхто не забороняє потім громадам знову об’єднуватись між собою. Тож подивимося, якою стане Львівська ОТГ.

Головне, щоб всі можливості для спільного розвитку не знищили. Існує небезпека, що місцеві ради тих громад, які можуть утворитися навколо Львова, зроблять так, що потім вже не буде чим управляти, що вони всі землі продадуть. І потім, якщо прийде великий інвестор, то для нього не залишиться землі і він поїде, наприклад, в Тернопіль.

Загалом треба підвищувати рівень обізнаності громадськості у цих питаннях, говорити про це і головне – говорити правду, а не ті речі, які придумують політики, щоб просто залишитись при владі.

Анти- тролінг або Як реагувати на критику в інтернеті

Анти- тролінг або Як реагувати на критику в інтернеті

Якщо ви хоч трішки активні в інтернеті, то швидше за все натрапляли на тролінг. Скажімо, ви написали пост у соцмережах, в якому розповіли про свій продукт або послугу, запрезентували якусь нову ідею, а у відповідь отримали негативний коментар або ж кілька відразу. Знайома для багатьох ситуація, чи не так?

Отже, як реагувати на тролінг в інтернеті: вступати у діалог, намагатися переконати чи просто забанити або проігнорувати? На цю актуальну і болючу для багатьох тему я поспілкувався моєю колегою, учасницею ОМБІЗ Картелю, а також з бізнес-тренеркою, експерткою з продажу, письменницею Людмилою Калабухою.

Раніше я частково уже піднімав цю тему в статті про те, як поводитися з ненависниками в мережі, а наразі Людмила розповідає про те, якою буває критика, як реагувати на негатив, а також як правильно чинити, якщо ви почули справедливу критику на свою адресу.

 

*** Дана публікація існує у таких форматах: 

1) Відео з YouTube каналу.

 

2) Аудіо з подкасту

Слухайте у: Apple Podcasts / Google Podcasts / Overcast / Spotify.

 

3) Стаття.

***

Як “жити” з тролями так, щоб вони не шкодили

Людмила каже, що з досвідом виробила свій метод реакції на тролінг в інтернеті. Спершу вона видаляла коментарі тролів і банила їх.

Але якось трапилась така ситуація, що коментатор, якого Людмила заблокувала за образливий відгук про її першу книгу, понаписував погані відгуки в усіх інтернет-магазинах, в яких продавалась ця книга. Через це рейтинг книги “просів” і не вирівнявся доти, поки інші читачі не залишили позитивні відгуки.

Людмила Калабуха про тролінг в інтернеті

“Я зробила з цієї історії висновок: тепер я просто ігнорую тролів. Хто такі тролі? Це люди, яким катастрофічно не вистачає уваги. Вони не можуть виділитися чимось хорошим. А інтернет дає їм певний захист. Оскільки люди не можуть підживитися негативною енергією від мене, то вони перестають писати”, – каже Людмила Калабуха.

Ще одна порада від неї: нічого не пояснювати, не вступати ні в які діалоги. Адже з тролем конструктивної розмови не вийде, а всі ваші спроби порозумітися виглядатимуть як виправдання. А це вже слабка позиція.

До речі, досвід на цю тему Людмила виклала у своїй новій книзі “Коли говорити “Так”. Як реагувати на негатив і повірити в себе”.

“У книзі я зібрала історії різних людей, наших сучасників, які вистояли, змогли, знайшли себе, подолали певний негатив. І кожен в тих історіях впізнає себе”, – розповіла Людмила Калабуха.

***

Про види критики

У книзі “Коли говорити “Так” Людмила написала цілу главу про те, яка буває критика. Як каже авторка, за 26 років у підприємництві вона визначила для себе два види критики – справедлива і несправедлива.

Ознаки несправедливої критики – це так звані слова-маркери: «ніхто», «ніщо», «ніколи», «завжди» і «всі». Наприклад: «у вас ніколи нема нічого корисного в блозі», «ви ніколи не виконуєте своїх зобов’язань», «всі кажуть, що ви нікудишній»», «ви завжди погано працюєте».

Якщо ви стикаєтесь з подібними узагальненнями, то це перший маркер несправедливої критики. Що робити? Ставити людині запитання на кшталт «Скажіть, будь ласка, про що йде мова?». Як правило, на цьому діалог обривається або знову в хід йдуть узагальнення.

Ознаки справедливої критики – це факти, коли людина називає вам конкретні промахи (спізнилися, не доставили вчасно товар/послугу і т.д.).

Людмила Калабуха про тролінг в інтернеті

***

Як реагувати на критику і тролінг?

Якщо ви почули на свою адресу справедливу критику, Людмила Калабуха радить здійснити три кроки.

1.Визнати свою помилку.
На це здатна сильна особистість.

2.Вибачитись.
“У багатьох людей з цим велика проблема, бо вони думають, що якщо вони вибачились, то значить впали в ціні. Як треба вибачатися? Наприклад: «Прийміть, будь ласка, вибачення від мене і від нашої команди». Якщо накосячив хтось з вашої команди, то це ваша проблема. Не треба розповідати, що це не ви, а хтось з ваших співробітників”, – радить Людмила Калабуха.

3.Вирішити питання.
Запропонуйте ваші варіанти вирішення питання та обов’язково спитайте в клієнта, чи погоджується він на таке вирішення.

І фінальна настанова від Людмили Калабухи: “Не зважайте на тролінг, Робіть свою справу і не дозволяйте ніяким іншим керувати вашим життям”.

Корисні посилання на Людмилу: Фейсбук / Інстраграм / Книга “Коли говорити ТАК”.

Найбагатша країна світу – Катар

Найбагатша країна світу – Катар

А ви знаєте, якою є найбагатша країна світу? Багато хто би відразу подумав про США, Японію чи якісь інші західноєвропейські країни. І частково це правда, адже економіки цих заможних держав і справді серед найбагатших у світі.

А втім, при визначенні багатсва прийнято брати метрику не загальної величини економіки, а радше співвідношення цього об’єму до кількості мешканців. Інакше країни з великим населенням мають колосальну перевагу. Скажімо, загальне ВВП Індії знаходиться на п’ятому місці у світі. Але багатою цю країну назвати складно.

У будь-якому разі перше місце у списку ВВП за паритетом купівельної спроможності на душу населення займає Катар і сягає аж 130 000 доларів США на рік. Для порівняння: в України цей показник заледве дотягує до 10 000 і ми знаходимося аж на 111 місці, акурат між Йорданією та Філіппінами. Ну, хоча б число гарне.

Недавно по дорозі в Австралію мені вдалося побувати у Катарі. Тож пропоную і вам оглянути цю країну. Принаймні віртуально. Для початку, як завжди, відео.

А далі стаття з фото…

***

Геополітика Катару

Катар є однією з крихітних арабських держав Перської затоки. У них там своя тусовка. Іншими є Кувейт, Бахрейн, трохи більші Об’єднані Арабські Емірати та Оман, а також місцевий гігант – Саудівська Аравія.

Усі ці держави ще 50 років тому за рівнем економічного розвитку знаходилися ледь не у Середньовіччі. А зараз є потужніми гравцями міжнародних глобальних процесів. Звичайно, що правила диктує нафта, але й грамотне адміністрування теж.

Також їх об’єднує спільне минуле, але в сучасному часі герой цієї публікації стоїть осторонь своїх побратимів. Решта сусідів на чолі з Саудівською Аравією вважають, що Катар підтримує ісламських екстремістів та уже пару років не ведуть із ним жодних відносин, наклавши при цьому економічне ембарго.

При цьому Катар якось викручується та ще й умудряється диктувати умови й активно впливає на світову політику. Скажімо, медіахолдинг Аль-Джазіра є одним із найвпливовіших у світі, а Катарські Авіалінії, якими, до речі, я летів, декілька років поспіль отримували звання найкращої авіакомпанії світу.

Додайте до цього активну медіаторну позицію у міжнародних військових конфліктах, колосальні інвестиції в мистецтво, а також Чемпіонат світу з футболу 2020 – і ми маємо справжнього гігантського карлика, який непропорційно впливає на світ у порівнянні до свого розміру.

Це захоплює, і мені дуже цікаво було подивитися, як там усе влаштовано.

***

Доха – перші враження

Між перельотами у нас було дві ночі, що в принципі ок для того, щоб хоч якось роздивитися місто. Спершу ми поїхали в Національний Музей Катару, що знаходився неподалік від нашого готелю.

Катар

Катар

Колосальна споруда, яка за задумом архітектора повинна нагадувати троянду пісків, кристал, що зустрічається у місцевій пустелі. А ще це було дуже корисно для Мартусі та розвитку її проекту Галерея 101.

Катар

Ми не заходили дивитися на експозиції всередину, а натомість оглянули музей ззовні та його внутрішній двір.

Катар

 

Сама Доха викликала у мене двоякі враження. Тут дуже важливим є місце перебування. Скажімо, левова частина міста виглядає так, наче десь у Каїрі. Незавершені вулиці, купа будівельного бруду, хаотично припарковані авто і лише чоловіки на дворі. Так відразу і не подумав би, що це найбагатша країна світу.

Катар

Катар

***

Район Аль-Дафна

Хоча зовсім поряд знаходиться симпатична набережна, звідки відкривається чудова панорама на діловий центр міста з численними хмарочосами.

Катар

Катар

Туди доволі легко добратися на сучасному метро, яке відкрилося всього пару місяців тому. Ціна разового проїзду в метро становить 3 Ріали, тобто десь 20 гривень.

Все доглянуто і гарно працює. Пересуватися таким чином по місту саме задоволення.

 

А це вже сам район Аль-Дафна, де сконцентровано більшість хмарочосів мегаполісу.

Катар

Катар

Катар

 

Як бачите, людей наколо негусто.

Катар

найбагатша країна світу

 

Тут мені пощастило натрапити на парочку місцевих, які, мабуть, перебігали з одного офісу в інший.

Катар

найбагатша країна світу - Катар

***

Пустеля

Уся країна добре пристосована до автомобілів і вибратися за місто не проблема. Побувати в Катарі та не поїхати в пустелю було б харамом (гріхом). Тож ми вибралися на захід сонця до пісків разом із нашою коліжанкою Мартою та її хлопцем.

Виявилося, що дюни на південь від міста знаходяться поряд з величезними рафінеріями. Доволі цікаве поєднання.

Катар

 

Як би там не було, а захід сонця в пустелі один з тих ліпших.

Катар

Катар

Катар

Катар

***

Сук – історичний центр міста

Будь-яке місто на Близькому Сході має свій сук (souq), тобто великий базар, що зазвичай слугує центром всіх основних подій у місті.

Катар

Катар

Катар

 

В Досі сук такий уже дуже окультурений. Числені мешканці міста виходять на вулицю та розбігаються по кафешках. Ми завітали у кафе під назвою “Троянда Пустелі”, яке відкрила українка. Зараз тут неформальний центр слов’янської спільноти Катару.

 

Також заскочили в іранський ресторан…

Катар

 

… та й загалом гарно прогулялися місцевими вуличками.

 

Як не крути, а вночі такі міста виглядають дуже симпатично.

Катар

На одній із площ відбувалося святкування дня незалежності Кувейту, що пригадало мені про візит в цю країну.

***

Катара – культурне селище

На свій відносно невеликий розмір у Досі насправді є багато чим зайнятися. Зокрема, на особливу увагу заслуговує культурне селище Катара, що знаходиться на півночі міста.

Катар

Катар

 

Це окремий район з різноманітними галереями, музеями та іншими культурними осередками, де поціновувачі мистецтва можуть легко зависнути на пару днів.

Катар

Катар

Катар

 

Усе збудовано під старовину! І хоча автентики тут не відчувається, добре, що є такі місця, які контрастують з надсучасними хмарочосами.

Катар

Катар

Катар

 

Там же ми зустріли нашу давню подругу Галю, котра проживає у Катарі вже 7 років. Щасливо вийшла заміж та виховує сина. До речі, у мене є інтерв’ю з Галиною п’ятирічної давності про те, як вона потрапила у Катар і як виглядає життя стюардеси.

Північна частина міста значно відрізняється від південної. Власне, тут і проживає наша колега.

***

Перлина – ще один район міста

Галя повезла нас у ще один цікавий район міста – Перлина. Це щось подібне до Пальми в Дубаї. Практично ціле окреме місто, збудоване на штучних островах. Як не крути, а найбагатша країна світу може собі це дозволити.

Катар

Катар

 

Як і їх еміратські колеги, катарці дуже люблять робити копії на відомі місця. Тож збудували собі власну венецію, де кожен охочий може винайняти житло. Цей район зокрема облюбували експати.

Катар

***

РЕЗЮМЕ

Незважаючи на те, що Катар – це найбагатша країна світу, не можу сказати, що хотів би тут жити. Беззаперечно такий розклад багатьом підходить і безліч людей приїжджають сюди у пошуках можливостей. Але мені особисто тут трохи бракує душі. Можливо, це мої власні упередження, хтозна.

Як би там не було, цей коротенький візит виявився доволі пізнавальним та цікавим. Вдалося відвідати друзів, які у мене є по цілому світі, і просто класно провести час.

 

Бюджет

Ціни тут доволі прийнятні. Скажімо, наш готель коштував ~50 доларів за ніч, поїсти можна від $5 і вище, а транспорт більш ніж доступний. Наприклад, таксі в аеропорт коштувало майже $8. В принципі, цілком норм, як на найбагатшу країну світу.

Впевнений, що ще сюди повернуся десь між перельотами у світі. А тим часом, готую матеріал про Австралію, куди ми подалися згодом.

Як Гана стала успішною африканською державою

Як Гана стала успішною африканською державою

Зазвичай, коли мова йде про Африку, то ми звикли чути не найкращі слова: бідність, корупція, конфлікти та інші речі, притаманні для тих місць, куди їхати зовсім не хочеться. Оскільки я збираюся відвідати усі країни світу і вже побував у понад 100 державах, то маю можливість провести паралелі та порівняти країни між собою.

Безперечно найбіднішим регіоном цілого світу є Чорна Африка на південь від Сахари. А якщо уже бути зовсім конкретним, то – західна її частина. Я тричі відвідував цей регіон, і наразі побував у всіх країнах на захід від Нігерїі.

Серед них: Грудень 2016 – Гамбія, Сенегал, Гвінея-Бісау; Лютий 2018 – Того, Бенін, Буркіна-Фасо, Малі; Листопад 2019 – Гвінея, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Кот’д Івуар, Гана. Про всі ці країни ви можете переглянути матеріали на моєму блозі та ютуб каналі.

Гана стала фінальною вишенькою на цьому західно-африканському торті. Виявилося, що це одна з найуспішніших країн не лише регіону, але й цілого Чорного Континенту. Тож пропоную вам подивитися, як там влаштовано життя.

Для початку, ось відео…

А далі уже традиційно стаття.

***

Ми рухалися по землі із заходу. Вся подорож почалася у Гвінеї та Сьєрра-Леоне, після Ліберії і Кот’д Івуару ми дісталися до Гани.

Перейшовши кордон вже у темноті, домовилися з водієм, щоб доїхати до пляжного селища Бусуа, яке потроху перетворюється на курорт місцевого значення. Заселилися у гест і втомлені полягали спати.

***

Бусуа (Busua)

Прокинувшись зранку, виявили, що це дуже непогана місцина.

 

Наш гест знаходився практично на березі океану. Територія була доглянута, і це було чудове місце для того, аби зробити паузу після тривалого переїзду напередодні.

Гана

Гана

 

Від основного пляжу села нас відділяла невелика річка, яку в час відливу можна було легко перейти вбрід.

Гана

 

Там на пляжі активно поралися рибалки, збираючи вранішній улов.

Гана

Гана

 

На ніч вони затягують човни на берег, щоб їх раптом не забрав океан. Тож ми долучилися до цієї традиційної активності, чим відразу заслужили повагу місцевої спільноти.

Гана

Гана

 

В той же час буквально поряд уже працювали їхні односельчани – представники нової економіки. Бусуа потрохи перетворюється на серферську точку. Наразі все на зародковому рівні, але найближчим часом можна очікувати подібну ситуацію, як, скажімо, в Пуерто-Есконділо у Мексиці чи десь на Шрі-Ланці. В цього села точно є майбутнє.

Гана

Гана

Гана

 

Я особисто не серфив, адже для цього варто виділяти пару днів. Зате ніщо не зупиняло мене від того, щоб похлюпатися у ніжних хвилях Атлантичного океану.

 

Підвечір ми придбали у місцевих жінок рибу, яку нам смачненько приготували у гесті.

 

Того ж вечора буквально під нашими вікнами проводили хрещення…

… а трохи далі на пляжі відбувалися нічні гуляння біля вогнища.

 

Оглядаючи карту місцевості, я побачив форт за пару кілометрів від нашого гесту. Тож ми пішли пішки, щоб розвідати обстановку. Виявилося, що зовсім поряд знаходиться уже значно більше та повністю традиційне село – Діксков, над яким домінує фортеця.

Гана

 

Виявилося, що непогано збережений старий британський форт збудований тут ще в кінці XVII століття.

Гана

 

На жаль, сам форт був зачинений, хоча з пагорба відкриваються чудові види на затоку і село.

Гана

Гана

Гана

 

Місцеві мешканці дуже доброзичливі. А оскільки Гана є англомовною країною, то спілкуватися з ними не було жодних проблем.

Гана

До слова, в сусідньому Кот д’Івуарі та інших франкофонних країнах регіону з комунікацією реально проблеми для тих, хто не володіє французькою.

***

Прибережні Форти Гани

Вздовж усього атлантичного узбережжя Гани знаходиться три десятки історичних фортів. Їх будували тут різні європейські держави переважно у XVII-XVIII століттях, змагаючись за домінування над Золотим Узбережжям.

Саме так називалися тутешні місця з огляду на колосальні можливості, які у ті часи відкривала работоргівля та експорт золота. Першими сюди дісталися португальці, але згодом за ними потягнулися іспанці, французи, голландці й навіть такі відносно несильні колоністи як шведи, данці та німці.

Між ними усіма точилася запекла боротьба, хоча в результаті контроль над всією територією отримала Британія, зробивши Золоте Узбережжя свою колонією.

Найстаріший форт ще у 1482 році збудувати португальці. Це одна із найстаріших будівель, збудована європейцями поза межами Старого Континенту. Містечко Ульміна, де він знаходиться, часто вважають першою точкою безпосереднього дотику європейців з Чорною Африкою.

Гана

Гана

Масштаби і дух цієї споруди вражають. Тоді форти використовувалися переважно для резиденції війська, а також у ролі селективних пунктів рабів перед тим, як транспортувати їх у колонії Нового Світу.

Перш за все це добре укріплена фортеця з численними оборонними спорудами, казармами та просторим внутрішнім подвір’ям.

Гана

Гана

Гана

Гана

 

А система сортування рабів організована таким чином, що рухатися по численних кімнатах можна було лише в одному напрямку. Якщо потрапляєш всередину, то вороття назад нема. Або тебе викидають мертвим, або садять на корабель.

Гана

Моторошне і пізнавальне водночас місце.

 

Неподалік знаходиться місто Cape Coast, що також має свій форт та є основним історичним містом регіону.

Гана

 

Тутешній форт також заслуговує на увагу, але ми оглянути його лише ззовні, насолоджуючись тим, як хвилі Атлантичного океану розбиваються об могутні стіни твердині.

Гана

Гана

Гана

 

Саме містечко теж нівроку і має свій особливий колоніальний шарм.

Гана

 

Там же сіли на маршрутку та поїхали у столицю країни Акру.

***

Акра (Accra)

Столиця країни, Акра, є глобальним (гама) містом та одним із ключових фінасових, політичних та культурних центрів Західної Африки. Тутешня інфраструктура значно краща, ніж навіть в Абіджані (Кот д’Івуар) чи Дакарі (Сенегал).

У місті активно будуєть дороги, є багаторівневі транспортні розв’язки, зводять сучасні висотні будинки і навіть працює Убер.

 

Особливо приємно було потрапити у кондиціоновані торгові центри, яких у Західній Африці я не зустрічав ніде, за винятком одного невеликого в Абіджані.

Гана

Наявність супермаркетів також свідчить про те, що у Гані активно формується середній клас.

Саме місто – це поєднання звичайної чорної Африки із претензією на світле майбутнє. Вулиці більш-менш доглянуті, є декілька масивних меморіальних комплексів, що вказують на соціалістичне постколоніальне минуле.

Гана

Гана

Гана

 

Є декілька історичних будівель, але в принципі нічого дуже цікавого.

Гана

Гана

 

Акра – це радше символ сучасної прогресивної Африки. Особливо добре це спостерігається на міських пляжах, де місцеві люди уже поводяться, як їхні західні колеги. Просто гарно проводять час з насолодою. Так і має бути…

Гана

 

Тут в Акрі наші дороги з моїми тревел компаньонами розійшлися. Хлопці продовжили свій шлях далі на схід і поїхали в Того, Бенін та Нігерію.

Враховуючи, що в Того й Беніні я уже був, то не збирався продовжувати. А от Нігерію залишу якось на інший раз. Моя максимальна доза Африки становить три тижні. Уже перевірено.

Натомість рекомендую вам переглянути мої матеріали з цих двох країн, що, фактично, є батьківщиною культури Вуду.

***

РЕЗЮМЕ

Загалом Гана мені сподобалася. Обрати її на кінець мандрівки було правильним рішенням, адже завжди зручно рухатися по висхідній від складнішого до приємнішого.

І люди, і ціни тут доволі приємні. За чотири дні перебування тут я витратив неповних 177 доларів. У країні потроху розвивається туризм, є відповідна інфраструктура, і в принципі це непогана країна для того, щоб починати досліджувати Африку.

***

І на кінець у вас може виникнути питання:

 

Чому Гані вдалося, а іншим країнам навколо – ні?

Я особисто вбачаю тут декілька причин:

Це колишня колонія Британії. Як відомо, колишні колонії Британії в Африці зазвичай почувають себе значно краще, ніж, скажімо, французькі чи португальські. Британія заклала тут міцний фундамент інституцій, багато з яких і досі продовжують функціонувати.

Це перша країна Чорної Африки, що отримала незалежність, що у свою чергу посприяло у формуванні громадянського суспільства. Перший президент країни Кваме Нкрума навчався у Штатах і Лондоні. Він був напрочуд освідченою людиною та одним з ідеологів незалежної об’єднаної Африки.

На перших етапах життя молодої країни багато уваги було сконцентровано на розвитку освіти й медицини. Протягом історії другої половини XX століття країну обійшли притаманні для Африки затяжні кровопролитні війни. Та й в принципі Гана знаходиться у верхній частині індексу мирних держав.

Тут функціонує багато міжнародних громадських організацій, що напряму впливає на покращення гуманітарної ситуації, а ВВП на душу населення перебуває на рівні з Україною.

Маю надію, що ще колись сюди повернуся. А наразі попереду – безліч нових цікавих пригод.

Що таке контекстна реклама і як вона працює

Що таке контекстна реклама і як вона працює

Google Ads або контекстна реклама – це давно відомий рекламний інструмент в інтернеті від компанії Google. Однак зараз все більше використовуються й інші методи реклами онлайн. То ж чи актуально це досі? І якщо так, то яким чином використовувати її для просування і розвитку бізнесу?

На цю тему я поговорив із Романом Гаврилівим, який є учасником нашого ОМБІЗ Картелю. Роман професійно займається налаштуванням реклами Google Ads та має свою агенцію Business Reklama

 

*** Ця публікація доступна у таких форматах: 

1) Відео з YouTube каналу.

 

2) Аудіо з подкасту

Слухайте у: Apple Podcasts / Google Podcasts / Overcast / Spotify

Таймлайн:
=========
01:27 – Що таке Google AdSense
02:04 – SEO чи платна реклама?
03:05 – Чи живий ще Google AdSense
04:39 – Цікаві кейси
05:48 – Яким нішам підходить Google-реклама
06:37 – Чи можливо налаштувати рекламу самостійно
09:07 – Про види реклами
09:47 – Що таке ремаркетинг?
11:32 – YouTube-реклама
14:03 – Бонус для підписників

 

3) Стаття у блозі…

***

Що таке контекстна реклама Google Ads?

Якщо простими словами, то реклама Google Ads – це коли ви шукаєте товар чи послугу, відкриваєте Google і вводите пошукові слова. І вам видає сайти по вашому запиту. Тобто, це пряма відповідь на запит клієнта. Якщо ви надаєте пряму послугу чи продаєте товар, який люди шукають, то Google-реклама вам дасть клієнтів.

контекстна реклама

Є СЕО-просування, а є просування через платну рекламу. СЕО-просування Google також рекомендує робити, але це тривалий процес. Потрібно приблизно півроку платити спеціалістам, які будуть просувати ваш сайт. А пошукова реклама дозволить за тиждень часу вивести ваш сайт в ТОП.

***

Як є насправді – Google Ads віджив своє чи ні?

Google Adsense живий. Просто треба розрізняти товари і послуги, які можна рекламувати в Facebook, а які в Google. У Facebook ми можемо зачепити людину якоюсь картинкою або відео. І, можливо, вона зупинить на цьому свій погляд і зацікавиться послугою чи товаром.

А коли людині потрібно щось вже і негайно, то вона не шукає це в Facebook. Вона заходить в Google і вводить це в пошуковику. І якщо ваша реклама є в Google, то ви зможете запропонувати свою послугу чи товар.

***

Де саме контекстна реклама гарно себе зарекомендувала?

Ця реклама працює добре для швидких товарів і послуг. От, наприклад, послуга надання евакуатора. Коли в людини поламалася машина, то вона не шукає це в Facebook, а вводить запит і знаходить в Google. Це працює дуже добре. І це дорога ніша.

В принципі, не було товару, з яким би людина до мене підійшла і ми його не продали через Google.

Загалом я завжди раджу експериментувати. Скажімо, запустити Google-рекламу і подивитися. Потім можна запустити на якийсь час Facebook-рекламу. Тоді проаналізувати і подивитися, що ефективніше.

Тобто, в кожній ніші можна продаватися в Google. Єдине, що заборонив Google рекламувати – це заправка картриджів і ремонт техніки. Google сказав, що лише офіційні сервісні центри можуть надавати такі послуги.

***

Чи може підприємець сам налаштувати собі цю рекламу?

Якщо подивитися якісь відео, уроки, то можна. Але пригадую, коли я вперше зайшов у рекламний кабінет, то вирішив, аби не злити гроші, краще заплатити тому, хто це вміє.

Контекстна реклама має свої є тонкощі налаштування, які треба знати, щоб не «злити» кошти. Крім того, є ще такий нюанс як досвід. Є багато людей, які звертаються з проханням зробити аудит рекламного кабінету. І я бачу, що, скажімо, з самого початку можна було все налаштувати краще – чи ставки поставити менші, чи додати якісь налаштування.

***

Бонус від Романа Гавриліва для підписників OpenMind

Отож, треба пробувати, експериментувати і цілком ймовірно, що Google-реклама може стати в нагоді також і вам. Якщо ви не бажаєте з усім цим самостійно розбиратися або щоб, принаймні, з початку вам це грамотно організували, то Роман Гаврилів радо за це візьметься.

 

БОНУС від Романа – 2000 грн. рекламного бюджету.

Усім, хто звернеться до Романа, наш гість подарує 2000 грн. рекламного бюджету після використання перших 2000 грн. Це своєрідний кешбек, доступ до якого мають сертифіковані партнери Google, одним із яких є Роман. Тож звертайтеся до нього напряму. Всі деталі на сайті компанії Business Reklama.

Як живе найбідніша країна у світі – Ліберія

Як живе найбідніша країна у світі – Ліберія

Багато українців постійно бідкаються на те, як у нас бідно і погано живеться. Але насправді 80% населення Землі віддали б усе, щоб перебратися на обидва береги Дніпра. Просто гланьте відео і статтю про Сьєрра-Леоне і подивіться, як живе середній клас в Африці.

А далі було ще цікавіше, оскільки наш маршрут Західною Африкою пролягав на схід. І наступною країною стала Ліберія, що у багатьох рейтингах взагалі посідає останнє місце у світі. Для початку ось відео з того візиту.

Ну, а далі запрошую переглянути фото і цілу статтю.

***

Ліберія стала третьою країною у нашій мандрівці та акурат розбила весь маршрут навпіл. Ось як це виглядає на карті пересування регіоном.

***

Кордон

Візу можливо отримати лише наперед. Власне, ми подбали про це ще у Конакри, столиці Гвінеї. Після милої та приємної Сьєрра-Леоне готувалися, що так гладко уже не буде. І, власне, так сталося.

Андрій виїхав з попередньої країни по одному паспорту, а ліберійська віза у нього була в іншому. Звичайно, відсутність виїзного штампу розірвала шаблон прикордоннику і нам дві години довелося пояснювати, що можна мати два чинні паспорти.

Зрештою, ми прорвалися і уже під час заходу сонця сіли обідати в єдиній кафешці (якщо це так можна назвати) на ліберійській стороні. До слова, це був перший прийом їжі за день після сніданку. Тож вибирати не довелося.

Далі знайшли водія, домовилися за прийнятну ціну та в темряві поїхали у столицю країни місто Монровія, куди залишалося ще 2 години ходу.

***

Історичний Екскурс

Взагалі історія країни дуже цікава. Ліберія є однією із двох африканських держав, які ніколи не були колонізовані. Друга – це Ефіопія (за винятком чотирирічної окупації Італією протягом Другої Світової Війни).

Річ у тому, що на початку XIX ст. у США почалися антирабовласницькі рухи. Тож кілька прогресивних меценатів купили землю в Західній Африці та запропонували перебратися туди усім охочим звільненим чорношкірим рабам. Так би мовити, поближче до своїх коренів. Таким чином і виникла сучасна держава Ліберія – країна вільних людей.

Ліберія

Згодом новоприбулі звільнені раби почали самі закріпачувати місцеве населення, і навіть досі у країні спостерігається класова нерівність. В будь-якому разі ліберійці намагаються у всьому наслідувати американців. Але це їм не зовсім вдається.

***

Монровія (столиця країни)

Поселившись у готель, ми вже сильно не розбиралися і просто полягали спати. А зранку з’ясувалося, що це такий доволі непоганий будиночок.

Ліберія

 

Очухалися та пішли досліджувати місто. Всі люди при параді. Ще б пак. Це ранок неділі, коли усі віряни ходять в церкву.

Ліберія

Ліберія

 

Архітектура також вражає. Таке відчуття, що я опинився десь на карибах. Сент Кітс або Беліз. Чи як?

Після коротенької прогулянки районом ми зловили рікшу (таку, як в Індії) та поїхали у напрямку центру.

 

Аж тут раптом при в’їзді у місто, відразу за річкою, майоріє жовто-блакитний стяг. Не може бути.

Виявилося, що це тутешнє генеральне консульство України. Вау! От чого-чого, а цього я точно не очікував. Шкода лише, що це була неділя і не можна було завітати всередину.

 

У центрі столиці, міста Монровія, збереглося достатньо історичної забудови. Це точно дуже нагадує Кариби.

Ліберія

Ліберія

Ліберія

Ліберія

 

Більшість будівель обшарпані. Але цього і можна було очікувати від однієї з найбідніших країн світу.

Ліберія

 

Хоча насправді не все так погано. Споруди капітальні та видно, що раніше тут активно розвивалася економіка.

Ліберія

Ліберія

 

Як і сусідня Сьєрра-Леоне, у дев’яностих Ліберія пережила кровопролитну громадянську війну. Всі, мабуть, бачили фото підлітків з автоматами під коксом? Таких ми зовсім не зустрічали. Натомість, нас всюди супроводжували усмішки та приємні розмови.

Ліберія

Ліберія

 

Особливо порадував історичний музей, який точно функціонує за кошти якихось іноземних фондів. Тут представлена чудова колекція традиційних африканських артефактів та пояснюється історія країни.

 

Також нам навіть вдалося знайти доволі пристойний ліванський ресторан з цінами, як у Західній Європі. До слова, ліванці у багатьох країнах Західної Африки тримають безліч дрібних бізнесів.

 

А ще вдалося завітати на службу Божу. Цікаво було на це все спостерігати з боку. Абсолютно нормальне життя нормальної країни.

Ліберія

Ліберія

 

Посеред міста знаходиться пагорб, звідки відкривається чудова панорама на всю Монровію та Атлантичий океан.

Ліберія

Ліберія

 

А ще там стоїть руїна колись фешенебельного готелю, який зараз просто заростає.

Ліберія

 

Прогулюючись вулицями ліберійської столиці, ми натрапили на перегляд футбольних матчів. В той момент якраз грала збірна України з Сербією. Ось це так співпадіння.

 

У місті є декілька великих сучасних готелів, які слугують своєрідним оазисом цивілізації. Ніщо не може зрівнятися з відчуттями перебування у кондиціонованому приміщенні після кількагодинної прогулянки у тридцятиградусну спеку.

 

Ну, а під вечір можна і на пляж пройтися.

Ліберія

Ліберія

 

Основним місцем, де тусуються відомі та багаті ліберійці, є Маямі Біч. Тут купа столиків, гарне обслуговування та приємний народ. Завжди знайдеться з ким потеревенити. До нас прилипали продавці алмазів та дівчата, які шукали компанію білих чоловіків. Але у таких випадках, звичайно, варто тримати дистанцію.

Ліберія

***

Найцікавіша автопригода в житті

Наступного ранку за нами приїхав таксист, з котрим ще з вечора ми домовилися про трансфер до прикордонного міста у напрямку Кот д’Івур, де ми і планували переночувати.

Але дорога виявилася настільки доброю, що 250 км ми проїхали за три години і мали у запасі половину дня. Тож, маючи час до 18:00 (коли закривається кордон), вирішили рванути останні 80 км. Уся делікатність полягала тому, що це, мабуть, найменш впорядкований відрізок цілої міжнародної траси, що тягнеться вздовж узбережжя Африки.

Спочатку знайшли і домовилися за повнопривідне авто. Ціну назвали всього $45 за за такий відрізок. Норм.

 

І почали їхати.

Ліберія

Ліберія

 

Спочатку це була звичайна грунтова дорога, котру явно готують до твердого покриття. Але згодом траса все звужувалася, а калабані ставали більшими.

Ліберія

Інколи доводилося об’їжджати заглохлі фури.

 

Але далі болота ставало ще більше. І десь у свідомості посіялася зернина, що ми можемо не проїхати цією дорогою.

Ліберія

Ліберія

 

Ставало все веселіше.

 

Середня швидкість становила 15-20 км/год. І буквально за три кілометри до кордону ми повністю вгрузли. До слова, на годиннику було вже 17:45. А залишатися тут на ніч зовсім не хотілося.

 

Ми уже були готові далі по багну бігти пішки до КПП. Але раптом невідомо звідки взялася групка місцевих хлопців та підштовхнули наше авто. Мені вдалося відкупититися лише окулярами.

Усі кордонні процедури ми проходили уже протягом церемонії зняття прапора. Митники ввійшли у положення та випустили нас із Ліберії, побажавши всього найкращого. Костя цьому дуже зрадів.

 

А там на боці Кот д’Івуару нас уже чекали місцеві хлопці, щоб довезти до найближчого населеного пункту. Це була ще та історія, але про неї я розповім у статті про наступну країну.

А наразі скажу, що Ліберія – цілком норм. Бідна, слабо розвинута, але приємна країна з милими людьми. Можна їхати.

Вся правда про заробітки у Європі

Вся правда про заробітки у Європі

Чимало людей ставили собі це запитання, і сьогодні у нас є нагода дослідити його більш глибоко. Адже мій сьогоднішній гість Андрій Ковалишин на власному досвіді відчув, що таке заробітки і знає про це чимало.

Андрій також є автором каналу на YouTube «Життя коваля», на якому він показує свої різні пригоди та розповідає про досвід, пов’язаний з подорожами по Європі у пошуках грошей. Тож приємного перегляду.

 

Відео

 

Аудіо

 

Таймлайн:
=========
01:02 – Про кана Життя Коваля
01:56 – Як все починалося
03:07 – Як почав знімати відео
04:58 – Перша робота в Польщі
05:35 – Умови життя та роботи на заробітках
07:35 – Там такого поняття як вихідний немає
08:40 – Скільки заробляють
11:00 – Робота в Німеччині
14:02 – Робота в Subway
16:05 – Ще би поїхав на зробітки?
18:41 – Про блогінг на YouTube

А далі читайте у форматі статті.

***

Польща: жахливі умови і погане ставлення до заробітчан

Андрієві заробітки почалися з поїздки до Польщі на збір лохини. Цю роботу мій співрозмовник називає найбільш важкою, бо лохина – дрібна ягода і неприсованій людині складно багато заробити на цьому.

Умови проживання, за словами Андрія, були дуже погані. «Це була стара закинута школа. З неї зробили такий собі гуртожиток для українських заробітчан. Там було по шестеро людей в маленькій кімнаті, одна кухня, три холодильники. І все це на 40 людей», – розповідає Андрій Ковалишин.

Читайте також цікаву історію про Віталія Валькова, який повернувся із заробітків, придбав комп’ютер і став графічним дизайнером.

Вихідних в заробітчан не було. Ставлення – як до робочої сили. В перший день Андрій заробив всього 210 гривень. А от одній дівчині з України вдалося за 20 днів заробити 20 тисяч гривень.

«Там просто треба вміти збирати ягоду і бути готовим до всієї тієї жесті», – каже Андрій.

***

Німеччина: вища оплата і чіткий графік

Після Польщі, на наступне літо, Андрій Ковалишин поїхав до Німеччини – на збір вишні. Умови тут були значно кращі: був чіткий графік, по якому всі працювали, вища оплата праці (2,5 євро за відро вишень), краще ставлення до заробітчан.

Щоправда, за цю вакансію Андрій заплатив 100 євро посередникам. Серед труднощів цієї роботи Андрій називає той факт, що кожного дня треба було вставати о 4 годині ранку (зміна тривала до 14 години).

А от найкращою своєю заробітчанською працею Андрій Ковалишин називає роботу в мережі Subway у Німеччині.

Скільки платять на заробітках

«Зі мною був ще один хлопець. Жили ми в одних німців вдома. Вони возили нас на роботу на своїх машинах. Ми заплатили 30 євро за бензин за місяць. Це дуже мало. В Subway була погодинна оплата. Плюс можна було пити каву, їсти канапки безкоштовно. Оплата була нормальна», – розповідає Андрій.

***

Як заробітчанин став блогером

На питання про те, чи він ще би поїхав на заробітки, Андрій не дає однозначної відповіді. Якщо трапиться хороша вакансія, то поїде.

До речі, саме на заробітках Андрій почав знімати відео про життя заробітчан, яке згодом виклав на YouTube-канал. На його подив, ці відео дуже швидко набирали перегляди.

Андрій Ковалишин про заробітки

«Свої перші відео я знімав на старий айфон. Потім під час екскурсії в Замості купив камеру на позичені гроші, і вже знімав на камеру», – розповів Андрій.

Зараз канал Андрія «Життя коваля» має понад 60 тисяч підписників, а блогінг є основним заняттям для хлопця.

***

РЕЗЮМЕ

Отож, якщо у вас є якась ідея, поклик душі, бажання щось робити, то варто за цим йти, тому що воно може перерости у щось значно більше і відкрити двері до горизонтів, про які ми навіть не здогадуємось.

Щиро рекомендую усім підписатися на канал Андрія «Життя коваля», а також на його сторінку в Instagram. Сподіваюся, що такий невеличкий приклад надихне і вас на звершення у вашому житті. Пам’ятайте про те, що постійно треба розвиватися. Не одними заробітками жити, а думати, як свої напрацювання капіталізовувати. Адже успіх усміхається тим, хто реально працює над собою.

Сьєрра-Леоне – кривавий діамант і найгарніші пляжі Африки

Сьєрра-Леоне – кривавий діамант і найгарніші пляжі Африки

Пригоди у Західній Африці продовжувалися. Після Гвінеї ми потрапили у Сьєрра-Леоне. Швидше за все ви, як і більшість, дізналися про цю країну з фільму “Кривавий Діамант”, у якому в головній ролі знімався Леонардо ДіКапріо. До речі, класний фільм. Рекомендую.

Як і у фільмі, так і в інформаційному полі навколо Сьєрра-Леоне підноситься так собі. Громадянська війна, бідність, відсутня інфраструктура etc. Тож ми були насторожі. Але оскільки я і так збираюся відвідати усі країни світу, то візит сюди був неминучим.

Зрештою, не хочу більше відтягувати, а рекомендую перейти відразу до огляду. Для початку, як завжди, відео з тієї поїздки…

А далі повноцінна стаття.

***

Перші Враження 

Ми приїхали у Фрітаун, столицю країни, уже після заходу сонця. Тож роздивитися нічого не вдалося. Та й у таких випадках потрібно відразу рухатися в готель чи інше місце ночівлі. Тож ми разом із нашою новоспеченою подругою Фатімою взяли таксі. Спочатку відвезли її до хати і далі поїхали в наш готель, який знаходиться зовсім поряд.

 

Відіспалися. Спускаємо вниз, а там — гарний британський сніданок з бобами і сосисками. Вау…

 

Виходимо на вулицю, а навколо непогані такі собі будиночки. Та й загалом доволі мальовничо.

 

Ідемо до дороги, щоб зловити якийсь транспорт, і натрапляємо на африканське весілля. Ось це так сюрприз.

 

Трохи повеселившись, все ж таки виходимо на дорогу і ловимо рікшу (таку, як в Індії) та їдемо в гості до Фатіми.

 

***

Як живе африканський середній клас

Ще у маршрутці при розмові виявилося, що Фатіма навчається у Конакри (Гвінея), але сама з Фрітауна. Тож вона просто їхала додому навідати батьків. Ось її тато.

 

Вони проживають у невеличкому напівзбудованому будинку.

 

Батько придбав цю ділянку на мальовничому пагорбі декілька років тому і зараз займається її впорядкуванням.

Сьєрра-Леоне

 

А так виглядають кімнати всередині.

 

Унікальним, як на мене, було побачити нормальний туалет всередині будинку, адже зазвичай такі речі в африці організовані зовні, як досі у багатьох українських селах.

Загалом залишилися лише позитивні враження. Ми побажали успіху всій родині та поїхали дивитися на місто.

 

***

Фрітаун, столиця Сьєрра-Леоне 

Назва міста (Вільне Місто чи Місто Вільних Людей) говорить сама за себе. Історично повелося так, що після скасування рабства британський уряд відправляв сюди звільнених рабів з багатох куточків імперії. Далі, думаю, все зрозуміло.

А незалежність країна здобула у 1961 році та обрала назву, яку дали цій місцевості португальські мореплавці ще у 15 столітті – Лев’ячі Гори. Місцевість навколо і справді гориста.

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

 

Місто знаходиться на березі Атлантичного океану, що славиться своїми білосніжними пляжами та спокійною водичкою. До речі, це радше виняток для Західного узбережжя Афики, де прибережні води зазвичай дуже неспокійні. Дивіться, як воно у Гамбії чи Сенегалі.

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

 

В центрі збереглося трохи колоніальної забудови. Люди спокійні та загалом доволі приємна атмосфера.

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

 

Люди привітні, а їжа смачна.

 

Подекуди трапляються старі дерев’яні колоніальні будинки, які більше нагадують Кариби. Наприклад, острівну державу Сент-Кітс.

Сьєрра-Леоне

 

Було спекотно. Тож ми вирішили піднятися на один із пагорбів та подивитися на місто з висоти пташиного польоту. Просто неймовірна краса.

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

 

Зверніть увагу на величезну будівлю зліва. Це посольство США у Сьєрра-Леоне. Стратегічно обрана точка.

Сьєрра-Леоне

 

***

Пляжі 

Окрім алмазів, до яких ми ще повернемося, справжнім багатством країни є пляжі, на одному з яких знімали ту саму рекламу Баунті.

Практично уся берегова лінія на південь від міста тягнеться вздовж мальовничих пляжів неймовірної краси. Того дня ми ще встигли потрапити на один із найближчих до міста, акурат неподалік нашого готелю.

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

 

Ну, що я можу сказати. Це якраз та класика, про яку всі мріють, перебуваючи у континентальній Європі взимку.

 

Мало речей у світі є більш захопливими, ніж спокійно з насолодою спостерігати захід сонця, що сідає над океаном.

 

River Beach №2 

Саме так називається найвідоміший пляж країни, що справедливо вважається одним із найгарніших у цілій Африці.

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

 

Ми приїхали туди наступного дня. І навіть не знаю до чого придертися. Він максимально наближений до ідеального. Просто подивіться самі. Без коментарів.

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

 

***

Дорогами Сьєрра-Леоне 

Оскільки наша дорога тримала курс далі на південь у напрямку Ліберії, то ми домовилися з власником готелю про трансфер до наступного місця ночівлі. Власник виділив своє авто (Мерседес ML) і приватного водія. Тож ми їхали в абсолютному комфорті. Навіть поліція жодного разу не зупиняла.

 

В країні активно будуються дороги. Причому так капітально — на віки. Звичайно, це все роблять китайські компанії.

Сьєрра-Леоне

 

Відстань, яку ще навіть 10-20 років тому потрібно було долати добу, ми пролетіли за пару годин. Час від часу зупинялися у придорожніх містечках перекусити й поспілкуватися з місцевими. Всі дуже добрі та привітні.

 

Я навіть придбав хлопцям м’яча, щоб ті мали чим грати в футбол. Часто так роблю.

 

***

Кривавий Діамант

Якщо ви хоч щось чули про Сьєрра-Леоне, то в курсі про кровопролитну гомадянську війну, яка точилася тут у дев’яностих. Всі, мабуть, бачили кадри обдовбаних підлітків з автоматами. До речі, багато з тих автоматів були привезені з України.

Так ось. Як і більшість війн, справа у грошах. Річ у тому, що в регіоні, який ділять між собою Гвінея, Сьєрра-Леоне й Ліберія, знаходяться одні з найбагатших покладів алмазів у світі. І, звичайно, це породжує конфлікт.

Одним із центрів алмазодобувної галузі країни є місто Кенема, куди ми дісталися уже під вечір.

 

Заіхали у свій порередньо заброньований на букінгу готель та зауважили, що тут якось інакше, ніж в решті туристичних точок. Якось аж занадто гарно та впорядковано, як на Африку.

 

Зранку вже під час сніданку виявилося, що це – основне місце регіону, де зупиняються дипломати, крупні бізнесмени та алмазні барони.

 

Територія готелю добре охороняється, і щось мені підказує, що ці стіни пережили не одну криваву облогу.

Сьєрра-Леоне

 

А щодо самого містечка, то тут все гаразд. Мило і приємно.

Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне

***

Їдемо далі… 

В Кенемі, як і завжди, ми знайшли водія та домовилися про трансфер до кордону з Ліберією. Станом на листопад 2019 року пару останніх десятків кілометрів до кордону ще не були зроблені. Тож їхали ми дуже повільно.

 

Час від часу з кущів нас вітали місцеві мешканці.

Сьєрра-Леоне

 

А інколи доводилося йти пішки, щоб машина могла проїхати завали.

 

У будь-якому разі це просто ніщо у порівнянні з тим, що нас чекало далі в Ліберії. Але тоді ми про це ще не здогадувалися та спокійно перейшли кордон під ніжні промені сонця, яке заходило за обрій.

Сьєрра-Леоне

***

РЕЗЮМЕ

Побувавши у всіх західно-африканських країнах, окрім Нігерії, можу з впевненістю сказати, що Сьєрра-Леоне цілком нормальна, безпечна і приємна країна. Війна закінчилася два десятиліття тому і зараз тут панує спокій. Місцеві люди впевнено дивляться у майбутнє і радо вітають гостей. Можна їхати 🙂