Гвінея, Конакри – не такий страшний чорт, як його малюють

Гвінея, Конакри – не такий страшний чорт, як його малюють

Я всіляко відтягував візит сюди, оскільки Гвінея вважається найнеприємнішою для подорожей у і без того непростому регіоні для мандрів – Західній Африці. До слова, Ігора, якого я випадково якось зустрів у Дакарі, буквально за 30 хв. після прибуття у Конакри пограбували озброєні молодики.

Але коли побачив квитки по 119 Євро з Відня, то просто не встояв. Зрештою, і так збираюся відвідати усі країни світу. Тож рано чи пізно це треба було зробити.

Отже, відео про подорож у Гвінею до вашої уваги.

А далі текстовий формат статті.

***

Летіти у таку далечінь лише заради однієї країни нема сенсу. Тому я вирішив відвідати ще й Сьєрра-Леоне, Ліберію, Кот-д’Івуар, а також Гану, щоб фактично закрити цілий регіон. Див. карту відвіданих місцин.

Ось як виглядає схема цілої мандрівки.

Візу я зробив за 20 хвилин у посольстві в Берліні ще за півроку до самої поїздки, хоча наразі вже доступна віза по прибуттю в аеропорту.

А ще до мене приєдналися троє колег: один з найкрутіших українських мандрівників Костя, не менш крутий Юрій, а також уже добре знайомий моїм читачам Андрій. Кожен з нас придбав собі різні квитки, але ми сіли на один і той же літак, зустрівшись в аеропорту Лісабону.

В аеропорту Конакри (столиця Гвінеї) нас зустрів водій з готелю та швиденько довіз у місце ночівлі – Le Petit Chalet Hotel. Оскільки прибули ми майже опівночі, то, ясна річ, дивитися уже було нічого.

***

День 1

Прокинувшись зранку, поміняли гроші на рецепції та приготувалися до активного дня. Річ у тому, що ми хотіли по максимуму виробити усі візи до сусідніх країн наперед, щоб потім не витрачати час на цю тяганину.

 

Тож винайняли водія з авто на день за 40 євро і почали об’їжджати посольства. На перший погляд, Конакри нічим сильно не відрізняється від інших країн Африки. Такий самий хаос і треш, як і в решті Чорного Континенту.

 

Хоча, на великий подив, тут доволі багато нового девелопменту, що свідчить про присутність інвестицій у країні.

Гвінея

 

Більшість посольств знаходяться ось у таких заможних районах зі своєю охороною.

 

З візами ми справилися доволі просто. Я і досі під враженням з посольства Кот-д’Івуару.

 

А от ліберійці нас трохи потягали. Хоча в результаті без проблем дали візи.

 

Для того, щоб оперативно перевозити між ними паспорти, я користувався мото-таксі, оскільки все місто потопає у заторах.

 

До речі, зверніть увагу, що автомобілі рухаються в один бік по обох смугах. Це так тут влаштований рух. Зранку всі шість смуг їдуть в центр. А ввечері повертаються назад. Як справляється зустрічний рух на авто, я поняття не маю, адже на мотоциклі можна проїхати по обочині.

Гвінея

 

Після того, як ми подбали про усі формальності, пішли гуляти містом. Де-не-де ще збереглася колоніальна французька архітектура.

Гвінея

 

Але це все ще Африка.

Гвінея

 

Потроху виростають нові будинки, які тут зазвичай будують китайські компанії.

 

Місто розташоване на вузькому півострові, що гостро врізається в Атлантичний океан. Дійшовши до води, ми потрапили на територію школи-інтернату.

Гвінея

Гвінея

 

Десятки дітей бавляться на узбережжі всім, що можуть знайти на вулиці. А ще дуже люблять позувати для фото.

Гвінея

 

Нас навіть запросили на один урок, і хлопці провели дітям експрес-курс географії та трішки розповіли про Україну.

 

Зовсім поряд знаходиться рибальський ринок, територія навколо якого нагадує сміттєзвалище.

Гвінея

Гвінея

 

Такі місця варто обов’язково відвідувати, адже саме тут видно, як живе простий люд. Торговці абсолютно не звертали на нас увагу, адже були заклопотані своїми справами. А ще тут взагалі немає туристів, тож вони просто не знали, що варто робити з білими містерами.

Гвінея

Гвінея

Гвінея

 

Просто колосальна місцина.

Гвінея

Гвінея

 

Під кінець дня ми поїхали у п’ятизірковий готель Palm Camayenne, щоб трохи посидіти у «цивілізації» та провести захід сонця.

Гвінея

Гвінея

Гвінея

 

А за стінами продовжується звичайне гвінейське життя.

Гвінея

 

Цю точку нам “спалила” Олена, котра із сім’єю проживає в Конакри уже понад рік. Ось, до речі, її інстаграм, якщо вам цікаво слідкувати за життям українки в Африці.

 

Чудовий був день.

***

День 2 та неймовірні зустрічі

Наступного ранку ми забрали наші паспорти з посольства Гвінеї та випадково натрапили на дуже приємне кафе зі смачнющею кухнею.

 

Менеджером закладу виявився хлопчина, який свого часу проживав у США.

 

Він добре розмовляв англійською, а також гарно співав. Виявилося, що він місцева зірка. Ось декілька його пісень: Ma Ville, Tu me manques, Ladies Night. Обожнюю такі ситуації. Ніколи не знаєш кого зустрінеш.

 

Окрім того, виявилося, що поряд з нашим готелем розташований цілий арт-центр.

Гвінея

 

Один з місцевих митців створює твори із відходних матеріалів, порушуючи актуальні питання. Ось це, наприклад, символізує африканських мігрантів, які, попри всілякі небезпеки й страждання, намагаються потрапити до Європи.

 

Ну, а про це я вже не питав.

 

В будь-якому разі, було дуже цікаво.

***

День 3 – по дорозі у Сьєрра-Леоне

Наступного дня з самого ранку ми поїхали на автовокзал, щоб відправитися у Сьєрра-Леоне. Автобусами у таких місцях зазвичай не пахне. А більшість перевезень дального сполучення здійснюються на звичайних авто.

Гвінея

 

Оскільки нас було четверо, то є сенс викуповувати усі місця, щоб не чекати цілковитого заповнення, що по місцевих стандартах означає удвічі більше людей, ніж є фактично місць. Раз-два і поїхали.

 

Компанію нам склала симпатична дівчина Фатіма, про яку ви ще більше дізнаєтеся у матеріалі про Сьєрра-Леоне.

Гвінея

 

У будь-якому разі, нудно в дорозі нам не було. Чого лише варті місцеві дороги.

Гвінея

 

Інколи все ж були фрагменти нормального асфальту. Зрештою, як в Україні. Хоча ситуація у нас значно покращується останніми роками.

Гвінея

Під вечір ми дісталися кордону Гвінея – Сьєрра-Леоне, з легкістю пройшли кордон та їхали по новій країні уже в темноті. Зрештою, розповідь про наступну країну вартує окремої публікації. Тому, чекайте оновлень зовсім скоро.

***

РЕЗЮМЕ

Як бачите, не такий страшний чорт, як його малюють чи ми собі уявляємо. Наразі Гвінея викликає у мене лише позитивні спогади. Так, вона бідна. Так, вона брудна. Але це звичайна Африка як вона є.

Бонусом є те, що віднедавна країна дозволила отримувати візи по прильоту, що фактично робить Гвінею непоганою стартовою точкою для дослідження Західної Африки. На черзі Сьєрра-Леоне. Але про це вже у наступній тревел-статті. Почуємося.

Плюс та Мінус – життєва істина

Плюс та Мінус – життєва істина

Це невеликий уривок із моєї книги Формула Продуктивності, який у цей міжсвятковий день може підкринути вам декілька ідей, а також зарядити енергії на початку року. Отже…

***

Одного разу ми відпочивали з друзями у Трускавці. Після оздоровчих процедур ми Іваном Князевичем з товаришем в готелі очікували наших дівчат, поки ті сушили волосся й чепурилися. До нас підійшов чоловік приблизно сорока років. “Що збираєтеся робити, хлопці?” – запитав він. Ми відповіли, що зачекаємо дівчат і потім разом підемо в бар.

 

Чоловік похитав головою і сказав:

Дівчата – то плюс, а от бар – мінус. Варто робити у житті лише плюс і тоді все буде добре.

 

Це настільки запало мені в душу, що після цієї короткої розмови я почав розмежовувати між плюсом та мінусом практично все. Просто холоднокровно проводжу лінію і намагаюся привносити у своє життя лише плюс.

Зазвичай для того, щоб вирішити, плюс це чи мінус, досить однієї хвилини. Тому спробуйте з цього моменту давати собі не більше однієї хвилини на вирішення побутових справ.

У короткотерміновій перспективі багато рішень можуть виявитися неправильними, але що швидше ви отримаєте зворотний зв’язок від Всесвіту, то швидше підкоригуєте хід ваших справ у довготерміновій перспективі.

Скажімо, якби я мав шанс ще раз будувати бізнес чи навіть писати книгу, то однозначно більшість поточних справ робив би інакше. Однак, навіть із косяками, по ходу, зараз знаходжуся майже там, де мріяв з самого початку. Принаймні рухаюся у правильному напрямку.

Підсумки 2019 року або Як жити, наче мільйонер, без мільйона в кишені (vol. 8)

Підсумки 2019 року або Як жити, наче мільйонер, без мільйона в кишені (vol. 8)

Аж не віриться, що з того часу, коли я вперше написав статтю з цієї серії, пройшло вісім років. Багато чого змінилося за цей час. Але одне залишається константою – щоразу я переконуюся і доводжу те, що для яскравого життя, яке можуть дозволити собі мільйонери, не обов’язково мати набиті кишені.

Якщо ви не читали попередніх статей про те, Як жити, наче мільйонер, без мільйона в кишені, то щиро рекомендую усіх їх переглянути. Ось звіти за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 і 2018 роки. Простежте динаміку і прогрес, якщо він є, звичайно.

А наразі презентую вашій увазі мій звіт за 2019 рік, що от-от мине. Цього разу також до статті я вперше записав відео, оскільки активно взявся за розвиток YouTube каналу.

Оскільки вся OpenMind діяльність будується на трьох китах (подорожі, бізнес, саморозвиток), то якраз від цих рубрик будемо відштовхуватися. Як завжди, зрештою. Окрім того, я поділюся не лише успіхами, але й поразками та неприємними ситуаціями. Ну, поїхали…

***

ПОДОРОЖІ 

Поки що мені вдається рухатися відповідно до обраної стратегії по відвіданню всіх країн світу. На даний момент на моєму рахунку вже 120 відвіданих країн і я навіть трохи перевиконав план, побувавши впродовж 2019 року аж у 13 нових країнах.

Підсумки 2019 року

Детально про них далі. А це схема перельотів цього року. Детальніша статистика у моєму профілі на flightradar24.com. Абсолютна більшість рейсів відбулися з/до Львова. І мене не може не тішити той факт, що наше місто стає все краще з’єднаним з усім світом.

 

Ось які мандрівки я здійснив у 2019 році:

(Азорскі острови, Португалія)

Уффф! Це реально був насичений мандрівник рік. Чесно кажучи, аж занадто. У зв’язку з такими активними пересуваннями світом, мені не вдалося реалізувати багато інших справ. І хоча у 2017 я відвідав аж 22 нові країни, відчуваю, що цього року у зв’язку із мандрами напружився не менше.

Основна ідея полягає у тому, щоб робити вилазку тривалістю до місяця раз на квартал. Але цього року вийшло так, що вільний час між основними мандрівками заповнився іншими спонтанними подорожами. І це неабияк повпливало на графік у діловому та особистому житті.

(Кіто, Еквадор)

 

Формула Мандрів (рубрика і книга)

У будь-якому разі одним із найбільших досягнень стало те, що нам, фактично, вдалося зрівняти вихід публікацій з фактичним ритмом відвідання країн. Протягом цілого 2019 року щотижня у мене на YouTube каналі та блозі виходили відео і статті з подорожей.

Це просто колосальна робота. І насправді складно передати скільки на це все пішло зусиль. У будь-якому разі я щасливий, що ми це зробили. Неопублікованими залишаються лише матеріали з останньої поїздки Західною Африкою в листопаді. А далі все буде виходити у лайв режимі.

Також у процесі написання книга Формула Мандрів. Ось її зміст. І я дуже сподіваюся, що її все таки вдасться видати у 2020 році.

***

БІЗНЕС 

 

Книга Формула Продуктивності

Поки ще всі святкували, я зібрав сили в кулак і протягом першого тижня року надиктував аудіоверсію книги Формула Продуктивності, що доступна для придбання за лінком

Формула Продуктивності

Також ми зробили електронний варіант, але з аудіо роботи було значно більше. Ну, я радий, що діловий рік почався саме так.

 

Картель

В січні 2019 найкориснішій бізнес-спільноті УАнету – ОМБІЗ Картелю – було уже пів року. На той момент ми уже переступили рубіж у 200 щомісячних учасників та, в принципі, хоч трішки розуміли, куди і як рухатися, адже ведення клубу на основі платної щомісячної підписки – це абсолютно інша справа, ніж разові проекти.

Підсумки 2019 року

Саме тому основним пріоритетом було обрано максимально систематизувати процеси, щоб не робити зайвих рухів, а будувати сталу організацію, яка здатна пережити її засновників. Цьому і була присвячена левова частина 2019 року.

Насправді часто це – складна і доволі монотонна праця, що пов’язана із прописуванням бізнес-процесів. І регулярні тести, що збільшують ефективність на декілька процентів. Але за рахунок невеликого покращення багатьох метрик, уся справа набуває значного сенсу.

Ось приклад збільшення ефективності онбордингу клієнтів після того, як трохи поспостерігав і погрався з інформаційними листами.

Це скрін з мого вебінару про Чотири Елементи Онлайн Шкіл (переглянути запис).

У будь-якому разі пророблена колосальна робота по систематизації. Я б порівняв це із заливанням фундаменту, якому потрібно трохи застигнути перед тим, як почати зводити будинок. Так ось. Цей фундамент застиг і ми готові рухатися далі.

 

OMBIZ Payments

Один із найбільших пережитків минулого, з яким я ніяк не можу погодитися – це те, що й досі, наприкінці другого десятиліття XXI століття, багато людей просто мучаться у своїх бізнесах, мануально проробляючи рутинну роботу.

Мені б не вдавалося так активно подорожувати, якби я не займався оптимізацією ділових процесів, що в результаті вивільняє час і зусилля на реалізацію інших ініціатив. Саме тому наша команда розробила сервіс, що покликаний автоматизувати онлайн продажі та забезпечити ефективний онбординг клієнтів.

Численні учасники Картелю вже кайфують від такого покращення, яким користуються на безкоштовній основі. Адже для своїх від нас – «пів царства». Ось запис презентації сервісу. Впевнений: це змінить життя багатьох людей у кращу сторону найближчим часом.

З іншого боку, розробка технологічного рішення була для мене чимось новим. Ще ніколи я не стикався з чимось подібним, адже завжди сповідував філософію незалежності від технічних моментів. І ось настав такий момент, коли довелося співпрацювати із розробниками. А це дорого і не завжди зрозуміло, чи рухаєшся у правильному напрямку. В будь-якому разі, схиляю голову перед усіма девелоперами. Ви круті.

 

Команда

Також я продовжую бавитися у дуже цікаву гру. Ми трохи реструктуризували відносини у нашій компанії, які протягом року виглядали приблизно так.

З одного боку, це дозволило мені вийти з рутини поточних процесів. Така структура забезпечувала системне функціонування компанії тоді, коли я завис на кордоні між Сенегалом і Мавританією чи просто хотів покопатися у власних думках. В будь-якому разі процеси чудово рухаються при дистанційній взаємодії.

Але я відчув, що почав віддалятися від клієнтів, заради яких почав цим займатися ще багато років тому. Не вникаючи у ряд справ, деякі з них я просто перестав розуміти. Кроляча нірка тягнулася все далі, і у якийсь момент я почав відчувати, що компанія, яку я починав будувати з власного підвіконника чи гамака, просто перестає бути моєю.

Тож у нас відбулися невеликі зміни, що, впевнений, підуть на користь усім, та оптимізують низку процесів, які можна покращити. Зрештою, вирішив більше зануритися у поточні справи і сконцентруватися у новому році на збільшенні ефективності ключових показників. А це вже дуже цікава гра.

 

Конференції і Події

Ми провели два власні форуми для учасників Картелю (весняний та літній) та охочих приєднатися зі сторони.

Підсумки 2019 року

 

Також я мав за чесь виступити спікером на найбільшій ІТ-події України – iForum, де розповідав про принцип 1000 справжніх фанів або весь маркетинг світу для простих людей, як сам його застосовую і як це може робити кожен. Ось запис мого виступу. Користайте 🙂

Підсумки 2019 року

 

А ще восени у межах Львівського Форуму Туризму і Гостинності організовував TravelBiz Exchange, мета якого – об’єднати турбіз і блогерів чи представників іншого медіа.

 

Окрім цього, я також виступав на багатьох інших заходах, які уже просто не можу пригадати. Серед найяскравіших спогадів хіба розповідь про ОМБІЗ Формулу на Ukrainian Business Marathon, а також гостьові спічі на подіях моїх колег по Картелю – Віктора Стінича та Олени Щербюк.

Ще була низка проведених заходів у ролі Почесного Амбасадора Львова. Але про підсумки моєї діяльності на цій посаді, мабуть, варто написати окрему статтю. Тож буде згодом.

А наразі скажу, що роботи було пророблено дуже багато. Звичайно, деякі справи вдалося краще зробити. Щось вийшло трохи скромніше. А скільки ще ідей залишилися нереалізованими. Ну, за всім не встигнеш, хоча варто намагатися якнайкраще.

***

ОСОБИСТЕ 

 

Здоров’я і Спорт

З кінця січня я відновив регулярні (1-2 рази/тиждень) заняття тенісом. Ну, принаймні тоді, коли перебував в Україні. Техніка, набута в юності, нікуди не ділася і я практично відразу ввійшов у непогану форму.

Навіть зіграв матч з Євгеном Черняком, перемігши у запеклому двобої. Пан Євген пообіцяв реванш, який поки що не відбувся. Хоча впевнений, що це лише питання часу.

Підсумки 2019 року

 

Тим часом кубики на животі так і не простежуються. І я ніяк не можу дійти до необхідного відсотку жиру в організмі у зв’язку із купою інших справ, про які написав вище. Хоча ще не все втрачено…

 

Сім’я

Мабуть, найбільший поступ з усіх сфер життя відбувся у сімейному плані. Ми почали значно частіше проводити час разом цілою родиною. І мова йде не лише про спільні зустрічі й часті вечері, але й мандрівки.

Зокрема, усі разом злітали в Грецію на яхтинг у травні.

Яхтинг в Греції

 

А ще ми з батьком прогулялися Гімалаями у Непалі.

Підсумки 2019 року

Зараз я пишу ці рядки, а буквально мить тому перетирав мак до куті, готуючись до Різдвяної Вечері на новий манер (24 грудня). І це просто чудово.

 

Мартуся також неабияк просувається у своїй справі. На днях закінчилася перша виставка Back to Heaven, що пройшла з розмахом. Вона молодець.

 

Духовне

Цей рік був однозначно більш стресовим для мене за попередній. Я чудово усвідомлюю, що це пов’язано ні з чим іншим, ніж з надмірною завантаженістю і бажанням встигнути абсолютно все.

Подорожі, бізнес, особисті амбіції. Все це тягне купу часових, фінансових та енергетичних ресурсів. Саме тому я уже нікуди не рипався в грудні та присвятив місяць звичайному життю та аналізу. Просто щодня прокидався зранку, йшов до офісу, робив свою справу і повертався ввечері домів. Ось як виглядає мій звичайний діловий день.

Підсумки 2019 року

Перечитуючи опубліковані два роки тому свої 10 «бізнес» висновків за попередні 30 років життя, спробую їх краще притримуватися і думаю, що не зіб’юся з праведного шляху, яким крокую вже багато років.

***

РЕЗЮМЕ 

Ось таким видався ще один прожитий рік. Цікаво те, наскільки тверезо можна все оцінити, якщо просто зупинитися і спокійно глянути на це з боку. Насправді все пройшло доволі непогано, хоча інколи в потоці всього руху і щоденній боротьбі ці світлі промінчики не завжди вдається зауважувати.

В будь-якому разі уже готую останню сесію для Картелю по ефективній методиці проведення аналізу бізнесу. Сам підводжу фінальні заміри своїх KPI’s та визначаю пріоритети на 2020 Рік.

Серед основних завдань є таке:

 

А ще я залюбки допоможу досягти амбітних цілей і у вашому житті. Саме заради цього у новому десятилітті розпочинаю новий формат співпраці, про який мене неодноразово запитували – Наставництво. Як бачите, уже довелося багато чого перейти. І я буду радий передати ці знання і напрацювання далі. Заявки приймаю до понеділка 30/12. Ось деталі.

Підсумки 2019 року

***

А як щодо вас? Як пройшов ваш рік, друзі? 🙂

Що вдалося реалізувати, а що не зовсім? Які пріоритети на 2020? Сподіваюся, що моя діяльність хоч на трохи наближає до бажаної цілі і вас. У будь-якому разі ми пліл-о-пліч рухаємося по цьому захопливому шляху, що називається життя. Успіхів.

Мозамбік та європейський сервіс в Африканській країні

Мозамбік та європейський сервіс в Африканській країні

Мозамбік стала фінальною відвіданою країною в епічній мандрівці країнами Південної Африки після Зімбабве, Замбії та Малаві. На той момент мені уже було досить пересувань по землі, тож я вирішив пересісти на літаки.

Це була напрочуд вдала ідея, враховуючи розміри країни. А ще через це зі мною трапилося чимало цікавих пригод, але про все по порядку. Для початку, як завжди, відео з тієї поїздки.

А далі описую все у статті з фотографіями про країну, що вже стала 113 у мене по списку.

***

Отже, діставшись у північно-західний куток країни із Малаві, я опинився в доволі ізольованому містечку Тете, що розташоване на берегах величної ріки Замбезі.

 

Віза, до слова, без жодних проблем за $70 оформлюється на кордоні. З транспортом в принципі проблем також нема. Чого лише вартий цей величний міст через найбільшу ріку Південної Африки.

 

Враховуючи, що до основних цікавинок, які я збирався відвідати на півдні країни, було аж півтори тисячі кілометрів, я вирішив летіти літаком, оскільки таке пересування по землі в Мозамбік потягнуло би з легкістю на три дні.

Ось як виглядали мої пересування по країні на карті всієї мандрівки регіоном. Дивіться на прямі лінії.

***

НеПРИЄМНА несподіванка

Буквально за день до мого вильоту з Тете на пошту приходить повідомлення про те, що рейс змінено. І замість того, щоб летіти напряму в столицю країни Мапуто, спочатку візьметься курс у велике місто Набула, що знаходиться на півночі країни. А вже потім у Мапуто.

В принципі нічого страшного, якщо не враховувати того факту, що у мене вже був запланований трансфер на білосніжні пляжі Індійського океану навколо містечка Інхабане. Ну, що ж. Подивимося, як підуть справи далі…

Я сів на рейс місцевої авіакомпанії LAM у невеличкому милому аеропорту Тете.

 

Далі ми прилетіли у Нампулу, де усі пасажири вийшли з літака і повернулися знову на борт після невеличкого очікування.

 

В той момент я замислився про те, наскільки відрізняється контингент людей, в залежності від того, яким видом транспрту вони користуються. Мене оточували гарно вдягнені інтелегентні люди. Це вже зовсім не те, що пересування автобусами по сусідніх Малаві, Замбії чи Зімбабве.

Зовнішній вигляд і манери стюардес також неабияк тішили. Тож я просто насолоджувався усім процесом.

 

При посадці навіть не повірив, що ми спускаємося в африканську столицю. Але так і є. Це Мапуто. Майже як Сан-Франциско.

Мозамбік

 

Опинившись в сучасному аеропорту столиці Мозамбік, почалося найцікавіше.

 

Мене зустріла представниця авіакомпанії та дуже вибачилася, що через їхні зміни розкладу, мені не вдалося вилетіти своїм рейсом. Біда у тому, що наступний рейс на узбережжя уже наступного дня, але про мене належним чином подбали.

За мить до виходу до аеропорту під’їхав автомобіль та повіз мене у готель в центрі міста. На рецепції мене уже чекали з велкам-дрінком, зачекінили в номер і видали ваучери на триразове харчування.

 

Я смачно пообідав та пішов відпочивати у номер. Ой, як мені цього не вистачало після трьох тижнів у Африці. Чесно кажучи, я навіть зрадів тому, що рейс перенесли. Ось це так сервіс 🙂

***

Мапуто (Maputo)

У зв’язку із вище переліченими комбінаціями, мені випала нагода ознайомитися зі столицею країни, чого я в принципі не планував робити. Тож, добряче відпочивши, я пішов на невелику прогулянку.

Варто сказати, що Мозамбік – це колишня колонія Португалії. Як і в багатьох інших великих містах регіону, тут збереглося трохи колоніальної архітектури, починаючи від кількасотлітнього форту…

Мозамбік, Мапуто

… до більш пізніх епох європейського панування.

Мозамбік, Мапуто

Мозамбік, Мапуто

Мозамбік, Мапуто

Мозамбік, Мапуто

 

Де-не-де трапляються руїни, хоча ситуація тут значно краща, ніж у Гвінеї-Бісау, що також була колонією Португалії свого часу.

 

Після здобуття незалежності у 1975 році, Мозамбік різко обірвала усі зв’язки з колишньою метрополією та приєдналася до радянського табору. Про ці часи також свідчать численні пам’ятники і споруди, типові для соціалістичного режиму.

Мозамбік, Мапуто

 

Але в цілому зараз це країна, що швидко розвивається, і мені дуже сподобалася тутешня якась така навіть латинська атмосфера. Відчуття у Мапуто точно були більш наближені до, скажімо, Бразилії, аніж до Африки.

Мозамбік, Мапуто

Мозамбік, Мапуто

Мозамбік, Мапуто

Мозамбік, Мапуто

Мозамбік, Мапуто

Мозамбік, Мапуто

 

Загалом дуже гарне місто.

Мозамбік, Мапуто

***

Пляж Тофо (Tofo Beach)

Наступного ранку за мною заїхав водій та відвіз в аеропорт, де я сів на свій рейс до узбережжя.

Літак був уже значно меншим, але це ніяк не впливало на привабливість стюардес.

 

Пролітаючи над периферією, довелося спостерігати уже зовсім інші пейзажі країни. Окраїни Мапуто – це звичайні нетрі, яких вдосталь по всьому Чорному Континенту.

А от берегова лінія тут – одна із найгарніших у всій Африці. Взагалі піщані пляжі Індійського океану значно симпатичніші, ніж бурхливе узбережжя Атлантичного океану. Можете просто порівняти картинки з розповідей про Занзібар (Танзанія) на сході та Сенегал чи Бенін на заході.

 

Аеропорт знаходиться в містечку Інхамбане (Inhambane), а пляжне селище Tofo Beach буквально за 20 км звідси. Тут вже панує типова відпочинкова прибережна атмосфера.

Мозамбік, пляж Тофо

Я поселився у колоритному хостелі Fatima’s Backpackers.

Мозамбік, пляж Тофо

Мозамбік, пляж Тофо

 

Ось у такому бунгало.

Мозамбік, пляж Тофо

 

Хостел знаходиться прямісінько на пляжі буквально за 20 метрів від води.

Мозамбік, пляж Тофо

 

Tofo Beach є популярним курортом серед серферів.

Мозамбік, пляж Тофо

Мозамбік, пляж Тофо

Мозамбік, пляж Тофо

Більшість відпочивальників – білі південно-африканці, які уже добряче вклалися в тутешню інфраструктуру і часто надають перевагу саме цьому місцю у порівнянні з холодними водами біля Кейп Таун.

Мозамбік, пляж Тофо

Мозамбік, пляж Тофо

Мозамбік, пляж Тофо

 

Не можу з ними не погодитися.

Мозамбік, пляж Тофо

Мозамбік, пляж Тофо

 

Як і годиться у таких місцях, ввечері усі відпочивальники збираються в якомусь із барів, де грає жива музика, та весело проводять час, обмінюючись враженнями зі своїх мандрів.

Мозамбік, пляж Тофо

 

Оскільки Tofo Beach є відносно розкрученою туристичною точкою, то до послуг відпочивальників тут різноманітні активності. Багато хто виходить в море у пошуках китів та дельфінів. Але особисто я обрав дещо інше.

Мозамбік, пляж Тофо

Прокинувшись вдосвіта, смачненько поснідав та приєднався до цікавого туру.

 

Це так зване морське сафарі. Хоча вся подорож відбувалася у внутрішніх заплавах, а не у відкритому океані.

Мозамбік, пляж Тофо

 

Ми сіли у традиційний рибальський човен та під відкритими вітрилами вийшли у лиман.

Мозамбік, пляж Тофо

Мозамбік, пляж Тофо

 

За якийсь час дісталися до коси, одну з яких я бачив з ілюмінатора літака. Зранку під час відливу тут можна погуляти, хоча буквально за пару годин усю цю територію затоплює вода.

Мозамбік, пляж Тофо

 

Просто неймовірне відчуття: ось так пройтися по суші, яка невдовзі зникне. Навколо абсолютна чистота.

Мозамбік, пляж Тофо

 

Далі ми відплили трішки від коси та пострибали у воду, щоб подивитися на підводне життя. Це, звичайно, не Єгипет чи Панама. Але все одно цікаво.

***

Інхамбане (Inhambane)

Останні півдня у Мозамбік я провів у містечку Інхамбане, що є одним із найстаріших європейських поселень на східному узбережжі Африки. Власне про це свідчить архітектура центральної частини міста.

Мозамбік, Інхамбане

Мозамбік, Інхамбане

 

Особливо мене порадувала присутність вишуканих будинків середини двадцятого століття, виконаних у стилі конструктивізму. Щось подібне бачив у Котону, столиці Беніну.

Мозамбік, Інхамбане

 

Зайшовши перекусити у місцеве кафе, я записував влог…

… і вже буквально, коли збирався виходити, пролунав голос: «Ей, товаріщ». Виявилося, що місцевий полісмен навчався у Росії, коли Мозамбік дружила із Радянським Союзом. Ми перекинулися кількома словами і побажали успіхів одне одному.

 

Я сів у рікшу та подався в аеропорт, куди прилетів зі столиці кількома днями раніше.

 

Про саме летовище також вартує згадати. Його розмір настільки маленький, що прохід на виліт і приліт здійснюється через один внутрішній хол. Ще ніде такого не бачив.

 

Люди просто на вулиці за столиками очікують, коли прилетить їх літак, вийдуть пасажири та вони зможуть зайняти ще теплі місця.

 

Я також зручно вмостився та з приємністю, потягуючи холодне пиво, згадував попередній місяць та всі пригоди, що трапилися зі мною у Зімбабве, Замбії, Малаві та Мозамбік.

І зараз, пишучи ці рядки, я наче вдруге переживаю той неймовірний час. Ехх. Далі буде…

Малаві – країна, що повторює контур однойменного озера

Малаві – країна, що повторює контур однойменного озера

Тривав третій тиждень подорожі країнами Південної Африки. Позаду залишилися Зімбабве і Замбія, а попереду – Малаві та Мозамбік. Єдине, що я знав про Малаві перед візитом туди – це однойменне озеро, що своїм контуром майже повторює кордони країни.

До слова, озеро Малаві є одним із найбільших у світі, а сама країна  – однією з наменших і найбідніших у цілій Африці. Ось відео для початку з тієї поїздки.

А далі стаття уже традиційно.

***

Віза після прибуття

Як бачите на карті, через розміри Малаві на неї припав найменший сегмент цілої мандрівки регіоном.

У всіх джерелах зазначається, що це візова країна для нас. Тож ще в Йоханнесбургу, ПАР, ми виробили візи за $100. Але на кордоні виялося, що можна було б і отримати по прибуттю. А коштувало б це $70. Андрій цього мені не пробачив.

Перетнувши кордон, як завжди, відразу купуємо місцеву sim-ку.

 

Купуємо пару бананів, щоб перекусити.

Малаві

 

І пакуємо холодильник, що точно не поміщається у багажник. Але в Африці все можна.

Мені, як білому містеру з довгими ногами, як завжди, перепадає сидіти спереду.

 

На дорогах мило, хоча і бідно. Тут точно скромніше, аніж в сусідній Замбії, назва останньої звучить значно суворіше.

Малаві

 

Прибувши у перше містечко, пересідаємо в маршрутку і далі вже у значно інтимнішій обстановці тримаємо курс в столицю країни – Лілонгве.

***

Лілонгве (Lilongwe)

Мені завжди таланить зустрічати українців у різних куточках світу. Наприклад, у Лілонгве до нас під’їхав Євген. Про те, чим він займається у Малаві та як йому там в принципі, дивіться у відео зверху. А ще ми трішки поспілкувалися про місцеве життя.

 

Зранку вже за світла можна було краще роздивитися гестхаус, де ми поселилися. Він виявився цілком непоганою місциною.

Малаві, Лілонгве

Малаві, Лілонгве

Малаві, Лілонгве

 

Завідомо знаючи, що у Лілонгве нема на що дивитися, ми пішли на автовокзал.

Малаві, Лілонгве

 

Хоча виявилося, що дивитися все ж таки є на що. Чого лише варта ось ця публічна пральня. Чоловіки на окраїні нетрів перуть речі в бруднющій річці. Щось подібне також можна спостерігати в Абіджані, столиці, Кот д’Івуару. Але це вже інша подорож.

Малаві, Лілонгве

А навколо звичайний африканський безлад.

Малаві, Лілонгве

***

Люди в Малаві

Саме з вікна автобуса мені вдалося побачити, мабуть, найяскравіших персонажів за весь час моїх мандрів. Такої концентрації хіпстерів я навіть не зусрічав на Venice beach у Лос-Анджелесі.

Малаві, Лілонгве

Малаві, Лілонгве

 

Продовжувати цей people watching можна було ще довго. Але за мить наш автобус рушив у путь.

Малаві, Лілонгве

***

Озеро Малаві та Cape MаClear

Через пару годин ми доїхали до одного перехрестя, де варто зійти, щоб дістатися до берегів славнозвісного озера та його основного курорту Cape MаClear. Виявилося, що єдиним транспортом на узбережжя є своєрідне мототаксі. Ось і супер. Обожнюю змінювати стиль пересування.

Малаві

 

Коли ми дісталися нашого хостелу, то вже заходило сонце. Люди грали у пляжний волейбол на березі і атмосфера була саме такою, що ми шукали.

Малаві

Малаві

 

Ввечері мандрівники збираються у барі та обговорюють свої пригоди чи просто діляться враженнями.

 

А далі всі потроху переходять до вогнища під акомпанемент місцевих музик. Просто краса.

 

Насправді в таких умовах можна провести багато часу. Тут все облаштовано для приємного перебування.

Малаві

Озеро Малаві

Озеро Малаві

Але є одне «АЛЕ» – шистосомози.

Це паразити, що потрапляють у тіло людини з прісної води. Там вони відкладають яйця, з яких через 3-4 тижні розвиваються хробачки. А ті у свою чергу мігрують в печінку, нирки, сечовий міхур, серце і навіть мозок. Шистосомоз належить до однієї із забутих тропічних хвороб, а за кількістю жертв її випереджає лише малярія.

Ознайомившись із цими фактами, я вирішив не лізти у воду. І навіть не приймати душ, оскільки звідки, як не з озера, береться вода. Тож давайте краще прогуляємося селищем Cape MаClear.

Озеро Малаві і селище Cape MаClear

Озеро Малаві і селище Cape MаClear

Озеро Малаві і селище Cape MаClear

 

Як і багато де в Африці (зокрема і на Занзібарі), середньовіччя впритул межує з туристичними курортами.

Малаві

Не перестаю милуватися тим, як африканці називають свої бізнеси, пов’язуючи усе з Богом.

 

Але дуже здивувався, побачивши там ось таку хатину, що чимось нагадує мазанку із Наддніпрянщини.

 

Паралельно на узбережжі кипить робота. Кажуть, у цьому озері дуже багато рибини. Але цього разу нам це не судилося побачити.

Малаві

Малаві

 

Натомість, є можливість піднятися на тутешні пагорби, щоб подивитися на все звисока та й просто розім’ятися.

Малаві

Малаві

Малаві

 

Невеличка прогулянка може легко перетворитися у справжній хайкінг на половину дня. І воно цього точно вартує, адже краєвиди навколо пречудові.

Малаві

Малаві

Малаві

Малаві

 

Після двох ночей на узбережжі озера Малаві і відсутності душу, ми поїхали далі і вирішили зробити марш-кидок, щоб за день дістатися у Мозамбік. Так само вернулися до траси на мотоциклах і пересіли у маршрутку, що була неабияк напакована.

Зацініть трьох осіб на пасажирському кріслі біля водія.

 

А так виглядає ситуація в салоні.

В Малаві можна їхати. Перевірено. На черзі Мозамбік.

Малаві

Шість етапів створення бренду компанії

Шість етапів створення бренду компанії

Це гостьовий пост дизайнера та учасника нашого ОМБІЗ Картелю Віталія Валькова. Він є засновником дизайн студії Logo-Chef.com, в межах якої допомогає людям, котрі мають власну справу, створити бренд. 

Читачі блогу вже знайомі з Віталієм, зокрема, я розповідав про те, як він повернувся із заробітків, придбав комп’ютер і став графічним дизайнером. Також Віталій Вальков зовсім нещодавно написав пост для Openmind, в якому поділився висновками після року ведення онлайн-школи

Сьогодні ж Віталій ділиться знаннями з приводу того, як створити успішний бренд для власного бізнесу. Отож, читайте далі прямим текстом від автора статті. 

Віталій Вальков. Як створити бренд

***

Привіт, мене звати Віталій Вальков. Я засновник дизайн студії Logo-Chef.com та автор курсу/гри для графічних дизайнерів Freelancer Graphic designer.

У рамках діяльності студії я працюю з підприємцями, які розвивають свою власну справу та хочуть створити бренд. Він потрібен як малим, так і великим компаніям.

Як створити успішний та впізнаваний бренд? Запитання дуже складне, але давайте розберемося по порядку. Я підготував певну статтю-практикум, у якій ви зможете оцінити свій бренд та знайти покрокові етапи, що робити та як його розвивати. Насамперед потрібно дізнатися про важливий термін, а що ж взагалі таке БРЕНД.

Бренд — це емоція, яку відчуває людина, коли стикається з вашим продуктом або послугою. Це асоціація, яка спадає на думку, коли людина чує або бачить бренд. Це міф або історія, в яку ми віримо та хочемо бути причетними. Це те, як ми спілкуємося з потенційними клієнтами та що говорять ваші працівники.

Брендинг — це процес формування усіх цих емоцій у людини, яка буде тою чи іншою мірою стикатися з вашим брендом. Саме цим ми з вами зараз займемось та пропишемо дії.

Є 6 основних етапів у цьому процесі, але для початку давайте визначимо, хто є вашим клієнтом, адже ваша компанія не може обслуговувати абсолютно усіх людей світу і бути корисною для кожного. Давайте проведемо аналіз.

***

Етап 1. Дослідження

Успіх вашого бізнесу напряму залежить від того, наскільки якісно ви проаналізуєте ринок, на якому працюєте. На цьому етапі нам потрібно визначитися, кому ми надаємо свої послуги або кому потрібен наш продукт. Це як перший етап по ОМБІЗ Формулі. Якщо ми не знаємо, кому продаємо, то складно буде донести нашу цінність правильним людям. Також потрібно визначитися з нашими конкурентами.

Задайте собі запитання:

  • На якому ринку ви працюєте? (місто, область, країна, весь світ)
  • Можете назвати 5 своїх основних конкурентів?
  • Хто ваша цільова аудиторія? Можете назвати конкретно 1-3 аватари?

Чим якісніше ми пропрацюємо даний етап, тим точніше зможемо давати користь конкретній групі людей та написати офер, який буде їм потрібен.

 

Як проаналізувати конкурентів

Спочатку скласти список з усіх максимально можливих конкурентів, а потім їх проаналізувати. Проналізуйте сайти клієнтів, сторінки власників, відгуки, підпишіться на e-mail розсилки та навіть можете поспілкуватися з їхніми клієнтами.

Тепер опишіть їхні сильні та слабкі сторони та обов’язково перегляньте Унікальну Торгову Пропозицію (УТП).

Віталій Вальков. Як створити бренд

 

Хто наша ЦА

Кожен власник бізнесу повинен знати свого клієнта. Для цього варто написати в ідеалі 3 сегменти наших клієнтів по статі, віку та виду діяльності. Наприклад, візьму нашу ЦА.

  • 20-26 Чоловіки, Відкривають свій бізнес.
  • 27-35 Чоловіки, Підприємці. Наявний бізнес
  • 37-45 Жінки, Підприємці.

Це лише частинка сегментів, але, як ви зрозуміли, їх може бути набагато більше.

Чому це важливо? У кожного сегменту є свої болі, страхи та потреби, які можна вирішити за допомогою вашого продукту чи послуги. Якщо дивитися конкретно на нашу ситуацію, то людина, яка відкриває бізнес і той, хто вже працює мають різні мотиви щодо створення логотипу або айдентики.

***

Етап 2. Ваш бізнес або ви

Цей етап містить у собі власне те, що ви і створюєте. Те, що потрібно буде людям, які будуть купувати ваш продукт та користуватися послугами. Ваш продукт повинен бути вашою гордістю. Тим, за чим прийдуть і будуть рекомендувати людям. Сюди входить повністю ваша бізнес-модель, команда, етапи робіт і так далі.

 

Дайте відповідь на такі запитання:

  • Вам подобається ваш продукт?
  • Ваш продукт чи послуга — це якісно?
  • Ви маєте цікаву назву чи як у всіх?
  • У вас є унікальні продукти, яких немає в конкурентів?

В ідеалі описати коротко список етапів, які проходить клієнт від побаченої реклами і до купівлі продукту. Це так звана воронка продажів.

***

Етап 3. Стратегія

Йдемо до складнішого. А тепер, власне, поговоримо про ті емоції, які повинні викликати продукт або послуга. Давайте заглянемо саме в ментальність. Це 3 складові:

  • Позиціонування
  • Цінності
  • Місія

Суть бренду або позиціонування — це те, що вас відрізняє від інших. Те, чому ваш продукт чи послуга популярні. Голубий океан вашого бізнесу.

Наприклад, в Logo-Chef позиціонування звучить так: Допомогаємо малому та середному бізнесу передати позиціонування, цінності та місію через дизайн.

 

Цінності. У кожного бізнесу повинні бути свої обмеження. З одними клієнтами ви працюєте, а з іншими – ні. Це культура і філософія компанії зсередини.

Місія. Для чого ви це робите? Для чого ви взагалі створили цей продукт? Чим ви допомогаєте людям і чим ви корисні?

Але який зміст все це прописувати, коли я малий бізнес?  Щоб передати правильно зміст вашої компанії. Насамперед ви дасте відповідь собі на багато запитань, а також зможете все впроваджувати в реальність. З’явиться розуміння для чого ви свторюєте цей бізнес та яку цінність він несе людям. З допомогою цього можна почати правильно доносити інформацію до людей через вербальний тон та дизайн.

Давайте рухатися з кінця. Що ваш продукт або послуга в результаті дає? Яку емоцію? Що повинен відчувати клієнт при користуванні? Можливо, ви робите гіпер швидку доставку? Або ж, можливо, ви робите товари преміум класу? А, можливо, ви такий крутий спікер, що ваші студенти слухають вас безупину і виконують усі домашні завдання

Пам’ятайте:

  • клієнту потрібні здорові зуби, а не зубна щітка.
  • клієнту потрібно заробляти гроші та мати можливість подорожувати, а не курс.
  • клієнту потрібна атмосфера вдома та затишок, а не камін.
  • клієнту потрібна безпека дому, а не напряму охоронна система.

А щодо вашого бізнесу, то що він дає людині? Яку емоцію?

***

Етап 4. Вербальний тон

 

Це те, як говорить ваш бренд. Буквально, голос вашого бренду. Ви можете бути веселим та кумедним, або ж серйозним та чітким. Як ви говорите, так і будуть сприймати ваш бренд.

Це проявляється у копірайтингу, відеоматеріалах та навіть по радіо чи ТВ. Якщо ви одні, то це ваш особистий бренд і ваші слова про бізнес.

Як ви говорите, так і думають про це люди. Також сюди входить ім’я бренду або неймінг.

Важливий момент — не називайте свій магазин “Магазин”. Є ім’я бренду, а є вид його діяльності.

Якщо ви б не знали, що Coca-Сola — це газований напій, ви б зрозуміли, чим займається компанія? А Samsung, Zara, KFC, Disney і т. д. Вигадайте ім’я для бізнесу, яке просто буде легко запам’ятовуватися.

Моєю великою помилкою було назвати компанію Logo-Chef, оскільки крім логотипів, ми можемо створити сайт, брендбук, прописати стратегію, цінності. Назва асоціює нас із розробкою логотипів. І, мабуть, скоро ми відійдемо від цієї назви.

***

Етап 5. Візуальна ідентифікація

А тепер моє улюблене і те, чим ми в основному і займаємось. Ми зустрічаємо по зовнішньому вигляду. Так було і буде завжди. Спочатку клієнт бачить рекламний банер, заходить на сайт чи сторінку в соцмережах, читає відгуки, дивиться на продукти і аж тоді вирішує, чи купувати або користуватися послугою або ні. Це факт.

Багато бізнесів починаються з розробки візуального стилю. Одразу створюють логотип, банери і т. д. І це велика помилка!

Хоч дизайн — це мій головний бізнес, але я не рекомендую починати свою діяльність без прописування усіх попередніх пунктів.

 

Чому? Тому що від них і залежить, який повинен бути дизайн у вашого бізнесу! І це істина, яку не розуміють більшість підприємців. Саме тому більшість бізнесів і виглядають погано, бо логотип чи банер створений не по смислах, закладених в діяльність, а через подобається / не подобається.

Ми думаємо, що ось зараз як зробимо класний креативний банер, як включимо рекламу, як повалять клієнти на акцію і так далі. А насправді дизайн — недооцінений маркетинговий інструмент на пострадянському просторі. Саме за допомогою нього ми і можемо викликати ті емоції, які може дати наш бізнес.

Ви ж розумієте, що коли рекламується коньяк, то там показують камін, класний бокал, багатий стиль і тому подібне. Все для того, щоб наш мозок асоціював і ставив себе на місце того, хто п’є цей коньяк в рекламі. Також ми розуміємо, що в 97% випадках ми не п’ємо коньяк так, як у рекламі. І не перемо одяг, як у рекламі Тайд.

Важливий момент. Наш дизайн і візуальний стиль повинен викликати правильну емоцію у людей. І це повинно передаватися через весь візуальний стиль, з чим стикнеться ваш клієнт.

***

Етап 6. Впровадження в життя

Після того, як ми розробимо візуальний стиль, потрібно доставити інформацію до користувача — нашого майбутнього клієнта.

Сюди входять маркетингові стратегії, воронки, розсилки, білборди та інші інструменти, за допомогою яких ми можемо показати інформацію нашому користувачу, який в майбутньому може стати нашим клієнтом.

Продавайте емоції, любіть свої бренди та давайте користь людям! Ваш Віталій Вальков 🙂

Замбія – справжня добра Африка, як вона є

Замбія – справжня добра Африка, як вона є

Подорож країнами Південної Африки продовжувалася. Тож на черзі після Зімбабве була Замбія. Насправді я дуже мало знав про цю країну до візиту сюди. Хіба про водоспад Вікторія. Але навіть саме слово Замбія уже звучить так собі.

Це вже глибоко всередині Африки, що саме по собі викликає двояке відчуття. Але загалом Замбія виявилася напрочуд милою країною з приємними людьми та чудовою природою. Ось віде з поїздки для початку. 

А далі, як завжди, стаття і фото з тієї мандрівки.

***

Ось карта, щоб зрозуміти, який відрізок країни вдалося проїхати.

 

Прямий автобус з Хараре, столиці Зімбабве, прибув у Лусаку, столицю Замбії, ввечері. 

Ми взяли таксі та й поїхали до нашої хостині по Каучсерфінгу. Нею виявилася кореянка, що працює тут в ООН. А окрім нас, там ще гостювала пара з Ізраїлю.

 

Територія, де проживає наша колега, є таким собі елітним житлом з охороною та високим парканом навколо. Тож ми уже нікуди не пхалися і полягали спати.

***

Лусака (Lusaka)

Наступного ранку вийшли досліджувати місто. Діти якраз ішли до школи. Як і заведено у багатьох країнах, усі вдягнені у форму.

Замбія, Лусака

Вулиці також впорядковані. Та й в принципі усе повністю ок.

Замбія, Лусака

 

Сіли на маршрутку і поїхали в центр.

Замбія, Лусака

Тут навіть є декілька високих офісних будівель. Не так багато, як у Хараре. Але все одно вражає. Це ж ми посеред Африки.

Замбія, Лусака

Замбія, Лусака

Замбія, Лусака

Замбія, Лусака

 

Окремо в очі кинулася табличка, що позначає сферу паркування. Блін. У Львові ще й досі ніяк не можуть з цим розібратися.

 

Хоча достатньо кудись звернути і знову пригадуєш, що ти в Африці.

Як би там не було, ділова активність столиці мене приємно вразила.

***

Життя на периферії

Наступного ранку ми сіли в автобус і взяли курс на схід країни. Варто зазначити, що автобус виїхав точно по графіку, що нам аж довелося доганяти його на таксі. Про те, як відбувалася ця спецоперація, дивіться у відео на початку статті.

 

Дорога довга. Кожні пару годин автобус зупинявся, щоб люди могли перекусити і … ну ви зрозуміли.

 

Як всюди в Африці (і не тільки) на кожній зупинці ведеться активна торгівля. Але вона якась цивілізована. Тобто ніхто не підбігає і не тулить в обличчя смажену рибу. Все гарно на прилавках вздовж дороги.

 

До речі, вся ця риба, мабуть, з тутешньої річки Замбезі, однієї з найбільших в Африці. Саме ця ріка формує відомий водоспад Вікторія вище по течії.

 

Дорога добра, пейзажі мальовничі. Та їдеться, в принципі, комфортно.

Замбія

 

На окрему увагу заслуговують назви тутешніх бізнесів, які майже постійно пов’язані з релігійною тематикою.

 

Як і багато інших африканських держав, Замбія – це доволі релігійна країна. Представники різних місій почали прибувати сюди ще понад 100 років тому і нести слово Боже. В результаті, цілі племена конвертувалися у християнство. Таким чином, понад 95% населення країни сповідують християнство. З них чверть – католики, а 3/4 – протестанти.

Замбія

Замбія

 

Тим не менше, традиційного способу життя ніхто не відміняв. Поза межами міст багато людей і досі живуть, як у старі часи. І лише при потребі виходять у цивілізацію. Їдучи автобусом, ми неодноразово зупинялися. Люди виходили і йшли просто в поле.

Замбія

Загалом в країні нараховується приблизно 70 етнічних груп. З них 9 є найчисельнішими. А найцікавіше те, що жодна з них не перевищує 12% усього населення. Таким чином, немає домінуючої групи, як це часто трапляється у світі.

Цей факт сприяє конструктивному діалогу та необхідності домовлятися, що у замбійців непогано виходить. На даний момент країна є однією з найстабільніших та найбезпечніших у регіоні, чим дуже гордяться місцеві.

Під кінець дня наш автобус прибув до селища Mfuwe, що знаходиться на окраїні національного сафарі-парку South Luangwa. Ми попрощалися зі всіма та пішли до нашого лоджу, куди дістатися можна лише на авто, оскільки навколо купа диких тварин.

***

South Luangwa National Park

Він вважається одним із найкращих парків для споглядання за дикою природою в Африці. З ним конкурують важковаговики Танзанії та ПАР. В усіх них можна побачити купу африканських тварин у дикій природі. Але фішка South Luangwa у його географічній ізольованості й бюджетній доступності.

Замбія

 

Ми зупинилися у лоджі Crocvalley Camp, який розташований акурат на березі річки. Усі ціни на номери та додаткові послуги (див. сафарі) вказані на сайті за лінком і є одними з найдешевших у цілій Африці.

Замбія

Замбія

Замбія

 

По території самого кемпу можуть сміливо прогулюватися слони. Тому варто вважати. А ввечері взагалі не бажано виходити на вулицю, оскільки це територія гіпопотамів, які вдень відмокають у водичці, а після заходу сонця прочісують свої території.

Замбія

Замбія

Тут завжди людно і є з ким поспілкуватися. Кожен, хто заїжджає у таку далечінь апріорі є цікавою особистістю. Ось група оверлендерів з Південно-Африканської Республіки.

А це батько з сином, які народилися і раніше проживали у Замбії. Батько застав ще колональні часи, коли це була колонія Британської Імперії – Північна Родесія.

Кожен день був повним спілкування та нових відкриттів. Але основне, заради чого сюди їдуть люди – це, звичайно, сафарі.

***

Сафарі

Одного ранку, практично вдосвіта, ми сіли у такий рейнджерський джип і поїхали у саванну.

Замбія

Та практично відразу натрапили на стадо жираф, які граційно снідали.

Замбія

Замбія

Замбія

 

Біля ріки завжди можна побачити гіпо, які, до речі, є найнебезпечнішими великими тваринами Африки. Лише комарі вбивають більше людей.

Замбія

 

А це частина черепа слона.

Ось і живий дружбан з хоботом.

Замбія

 

Протягом кількагодинного сафарі нам навіть вдалося поспостерігати, як полюють дикі собаки.

Замбія

 

Та й загалом самобутня природа навколо пречудова.

Замбія

 

А на кінець усієї вилазки ми ще й напрапили на левицю, яка на той момент уже спокійно ховалася від полуденного сонця.

 

Ось така цікава місцина. Решту дня ми просто сиділи на березі ріки та споглядали цей неймовірний феномен, що називається життя.

Замбія

Замбія

Замбія

***

РЕЗЮМЕ

Особисто мені сподобалася Замбія. Тут милі люди, неймовірна природа та економіка, що розвивається. Це така стара добра Африка. Бо є ще й недобра. Тут кожному раді, і кожен дасть собі раду.

Не впевнений, чи скоро сюди повернуся. Хіба навідаюся на водоспад Вікторія, що спеціально залишив на інший раз, коли подорожуватиму з Мартусею. Але вам щиро рекомендую. Тут гарно.

Зімбабве – країна розумних людей з дурним урядом

Зімбабве – країна розумних людей з дурним урядом

Коли я вирішив відвідати усі країни світу, то добре розумів, що це тривалий проект. А тому обрав собі стратегію закривати Планету регіонами по 2-4 країни за раз у межах однієї мандрівки. Тож на черзі були 4 країни Південної Африки. А саме Зімбабве, Замбія, Малаві та Мозамбік. 

Усе починалося з Зімбабве. Цю назву люди в нас добре знають. От лише більшість не зовсім в курсі, що саме там відбувається. Тож про це у цьому матеріалі. Ось відео для початку. 

А далі стаття з фото.

***

Прибуття і Віза

Ось як виглядає весь маршрут по цілому регіону. 

 

Найзручнішим способом потрапити у Зімбабве є переліт в Йоханнесбург (ПАР), а далі – ще один літак чи автобус в сусідню країну. Власне так ми і зробили. Зустрілися у найбільшому місті ПАР з Андрієм і взяли курс нічним автобусом до кордону. 

Візу у Зімбабве роблять на кордоні, її вартість всього $30.  До слова, ПАР – візова для нас країна. Але про це треба подбати заздалегідь. На обох КПП було трохи людей, але після років автобусних переїздів до Польщі це просто ніщо. 


Відразу після перетину кордону розумієш, що потрапив у бідну країну третього світу. 

Хоча так завжди не було…

***

Велике Зімбабве (Great Zimbabwe)

До 1980 року Зімбабве входила до складу Британської Імперії і називалася Родесією. Це була одна із найбагатших провінцій цілої Африки. Але все пішло шкереберть після здобуття незалежності, коли влада перейшла до чорношкірого населення. 

Річ у тому, що весь бізнес, ферми та економіка знаходилися в руках білих африканців. Їхню власність націоналізували, а без належних господарників країна почала стрімко котитися вниз, що призвело до небаченої кризи, про яку ми з вами в курсі. 

Новостворена нація обрала нову назву – Зімбабве, що в перекладі з місцевої племінної мови означає Будинок з Каменю. А ще на тутешній території в середньовіччі існувала найбільша в історії цивілізація на південь від Сахари. 

Якраз столиця цієї древньої держави і стала першою зупинкою на нашому шляху. Зупинившись в містечку Масвінго, ми домовилися з водієм, який виявився ще і поліцейським, та поїхали дивитися на древні руїни. 

 

Першим ділом підходимо до величного комплексу, обведеного могутньою стіною. 

 

Заходимо всередину і бачимо залишки цілого міста. 

 

Коли європейці вперше сюди потрапили, то просто не могли повірити, що «дикуни» могли збудувати щось подібне, що спровокувало низку конспіративних теорій. 

 

Але насправді змогли. І це при тому, що ці стіни було зведено за відсутності склеюючих матеріалів. 

 

Навколишня територія була колись одним великим мегаполісом, де й досі простежуються вулиці та численні споруди. 

 

Поряд знаходиться репліка традиційного селища. 

 

Ми якраз натрапили на дитячу екскурсію та долучилися до дійства. 

 

А ще на території історично-архітектурного комплексу є цитадель, звідки відкривається чудова панорама на навколишні терени. 

 

Після декількох годин на руїнах ми сіли на автобус і поїхали в столицю країни Хараре. 

 

Дуже цікаво, що більшість транспорту їздить от з такими причепами-контейнерами. 

***

Хараре (Harare)

Не секрет, що для того, аби найкраще побачити і зрозуміти регіон, варто затусити з місцевими. Знаючи менталітет білих африканців, я вирішив скористатися каучсерфінгом і не прогадав. Нашим хостом стала Рейчел, котра проживала на території кампусу приватного університету у вікторіанському будиночку.

 

Все  навколо нагадує часи розквіту Британської імперії. Ой, як би я хотів спробувати пожити в той час. 

 

Перш за все, чого варта навколишня архітектура. 

 

Студенти ходять у формі та спільно харчуються. 

 

Окрім навчання до їхньої диспозиції готова ціла навчально-спортивна інфраструктура. 

 

Рейчел була дуже рада нашому візиту, адже, як вона пояснила, «білих людей у Зімбабве залишиося менше, ніж слонів». Тож ми поїхали оглядати місто. 

 

Першим ділом заскочили на крафтовий ринок, куди з’їжджаються фермери з цілої країни. Тут панувала приємна атмосфера і здавалося, наче всі один одного знають. 

В той же час відчувалася своєрідна напруга, оскільки протягом нашого перебування місцева валюта щодня падала в ціні. І люди переходили на взаєморозрахунки, поповнюючи одне одному баланс на мобільному телефоні. 

 

Особливо мене вразив центр міста. Ніколи б не подумав, що у Зімбабве він може бути таким. 

 

Де-не-де ще збереглася давня колоніальна забудова, що чимось нагадує архітектуру Дикого Заходу в США

 

Зрештою, все тут є колоніальним, оскільки з часу незалежності (1980 р.) взагалі мало що будувалося нового. Лише уявіть, наскільки передовим було місто станом на той час.

 

Одним із винятків є збудований у дев’яностих Eastgate центр, що радше нагадує постапокаліптичну споруду

Хоча насправді будівля здизайнена таким чином, щоб забезпечувати природнє кондиціонування. В будь-якому разі, чогось подібного я ще не бачив. 

***

Сафарі

Ну, і звичайно, яка ж Африка без сафарі. Неподалік Хараре знаходиться невеликий заповідник, де на інтимну відстань можна наблизитися до левів. Я був у багатьох різних парках, але настільки близько левів ще ніколи не бачив. 

 

Окрім того, на територіх парку є й інші тварини. Ну скажіть, де ще так можна прогулятися поряд із жирафою? 

Чи поспостерігати за антилопами. 

 

Це було просто щось. На такій ноті ми повернулися назад у місто й сіли на автобус, що повіз нас в наступну країну –  Замбію. Але про це вже у наступній статті. 

***

РЕЗЮМЕ

Загалом я приємно вражений Зімбабве. Незважаючи на репутацію, що панує у нас, країна цілком безпечна, хоча і переживає не найкращі часи. Протягом нашого перебування  в країні курс місцевої валюти змінювався пару разів на день. На кордоні ми поміняли долари по 6,5, а наступного дня це уже було 8. Мова йде про червень 2019 року. Зараз же все враховується сотнями. 

Наша хостиня Рейчел перебралася в Канаду і сказала, що більше не хоче повертатися в Зімбабве. В економічному плані це одна із найменш стабільних країн світу. Зате по класифікації ОНН, у них найкращий клімат, а ще є Водоспад Вікторія. Рухаємося далі 🙂

Лайтовий варіант Африки: водоспад Вікторія та африканські сафарі

Лайтовий варіант Африки: водоспад Вікторія та африканські сафарі

Це гостьовий пост блогера, автора сайту Andy-Travel.com.ua і мандрівника Андрія Бондаренка про водоспад Вікторія, а саме про те, як туди потрапити, що дивитися і скільки це коштує. Андрій вже писав для мого блогу Міні-путівник по Океанії (Фіджі, Тонга, Вануату).

Андрій Бондаренко також є учасником нашого ОМБІЗ Картелю та активно розвиває свою діяльність з організації цікавих подорожей у різні куточки світу. До речі, у 2020 році Андрій планує запустити власні авторські тури, серед яких буде подорож до водоспаду Вікторія (за цим посиланням можна дізнатися всі деталі мандрівки).

Далі читайте про водоспад Вікторія прямим текстом від Андрія.

***

«Ніхто не може порівняти красу з чим-небудь побаченим в Англії. Цього ніколи раніше не бачили очі європейців. На місця такі прекрасні, мабуть, дивилися ангели у польоті» – такі рядки писав Девід Лівінґстон про водоспад Вікторія.

І дійсно, побачити це чудо Африки на свої очі – це отримати одне з найяскравіших вражень в житті! У цій статті я розповім про те, як дістатися водоспаду, як його правильно досліджувати, що подивитися навколо нього і скільки це може коштувати.

Водоспад ВікторіяВодоспад Вікторія з боку Зімбабве

***

Для чого їхати?

Водоспад Вікторія – не найвищий водоспад у світі, але, безумовно, найбільш захопливий з усіх. Його можна вважати найпотужнішим і найбільш об’ємним, адже це єдиний водоспад на планеті, який має понад 100 метрів висоти та одночасно ширину більше кілометра. Вікторія приблизно вдвічі вища за Ніагарський водоспад і більш ніж вдвоє ширша за нього.

Це надзвичайне видовище є вузькою ущелиною, в яку падає вода. Серед місцевого населення водоспад був відомий як «Гримлячий Дим», аж поки у 1855 році його не відвідав шотландський дослідник Девід Лівінґстон, який назвав це природнє диво Вікторією на честь своєї доньки. Багато хто досі думає, що водоспад названий на честь англійської королеви Вікторії.

Але не заради лише одного водоспаду варто їхати на край світу. Вікторія оточена декількома національними парками, де можна побачити не лише Велику африканську п’ятірку (слон, буйвол, лев, леопард та носоріг), але й зустріти багато інших африканських екзотичних тварин. До слова, зімбабвійські гіди вважаються найбільш кваліфікованими в Африці.

Крім сафарі та власне водоспаду, в околицях Вікторії мандрівника чекає безліч пригод. Щоб випробувати усі, мабуть, і місяця не вистачить. Тому я розповім лише про ті, які варті відвідування.

Водоспад ВікторіяВеселка над водоспадом Вікторія

***

Де це знаходиться?

Водоспад розташований на річці Замбезі на півдні Африки на кордоні двох країн – Замбії і Зімбабве на межі двох національних парків – «Гримлячий Дим» («Mosi-oa-tunya») у Замбії і «Водоспад Вікторія» у Зімбабве.

Найближче місто до водоспаду з боку Замбії – це Лівінґстон (470 кілометрів від столиці Лусаки). З боку Зімбабве місто, біля якого розташований водоспад, називається Вікторія Фоллз. Від нього до столиці Зімбабве Хараре – понад 700 кілометрів.

Замбія чи Зімбабве?

Водоспад Вікторія з боку Зімбабве вражає значно більше, ніж з боку Замбії. Адже звідси можна побачити його майже по усій довжині – 1,8 кілометри.

Незважаючи на те, що з боку Замбії видно лише 1/4 частину водоспаду, відвідання його з замбійського берега має свої переваги: лише з території Замбії можна спостерігати дивовижний захід сонця над водоспадом.

Дивитися водоспад обов’язково треба з двох країн. Тим більш, що це нескладно. Від одного парку до іншого – всього 2 кілометри, які можна пройти пішки через високий міст, який розділяє обидві країни.

Водоспад ВікторіяМіст через Замбезі між Замбією і Зімбабве

***

Візи

Тут нічого складного немає. Для тих, хто хоче відвідати водоспад Вікторія і подивитися обидві країни існує більш зручний варіант – KAZA Univisa. Цей варіант візи є по-суті багаторазовою візою Замбії і Зімбабве, яка дозволяє не лише відвідати обидві країни, а й перетинати кордони між ними необмежену кількість разів. Коштує KAZA Univisa $50, її можна придбати після прильоту в аеропортах обох країн, або отримати онлайн на сайті Міграційної служби Зімбабве за цим посиланням.

Kaza-UniVisa – єдина віза Замбії і Зімбабве

***

Коли краще їхати?

Водоспад Вікторія знаходиться у південній напівкулі. Тому коли в нас літо – тут зима, і навпаки. З вересня по квітень в цих краях в міру тепле літо.

Найбільш спекотний місяць – жовтень (середня температура – 26 градусів), в інші місяці середня температура тримається на рівні 23 градусів. З грудня по лютий випадає найбільше опадів. У травні-серпні в районі водоспаду м’яка зима. Вдень температура достатньо комфортна – від 15 до 20 градусів, а вночі можна замерзнути: температура опускається до 5 градусів.

У березні-квітні водоспад найбільш повноводний. Це дуже красиво виглядає згори, якщо ви вирішите політати над водоспадом на гелікоптері. Проте підійти близько до водоспаду і зробити гарні фото не вийде: на вас постійно будуть накидатися потужні бризки від Вікторії.

Найнижчий рівень води у Замбезі – у серпні-грудні. Це також не дуже добре, ви не побачите водоспад у всій красі. Найкращий варіант – вибрати щось середнє, наприклад, червень-липень. У цей час – комфортна температура повітря, немає дощів, небагато туристів, а водоспад є в міру повноводним.

Водоспад ВікторіяВодоспад Вікторія з боку Зімбабве

***

Чи безпечно їхати?

Обидві країни – Замбія і Зімбабве – є достатньо дружелюбними і комфортними для подорожей. Під час моєї мандрівки не було жодного випадку прояву агресії з боку місцевих мешканців, або намагання розвести на гроші. Навпаки, всі навколо були відкриті, намагалися допомогти, а прогулянки зімбабвійськими і замбійськими селами і містечками та спілкування з їхніми мешканцями приносило неймовірне задоволення!

Та все ж, не носіть із собою великих сум грошей, не світіть гаманцем в людних місцях і не гуляйте пізно ввечері по закутках. Дотримуйтесь елементарних правил безпеки і все буде добре.

Африканці у Замбії і Зімбабве дуже дружелюбні

Що з малярією та іншими африканськими хворобами?

Взимку малярійні комарі не активні. Проте я раджу попити таблетки, які запобігають малярії (я проконсультую які саме). А також зробити щеплення проти жовтої лихоманки. Крім того, рекомендую взяти з собою репеленти проти укусів комарів.

***

Як долетіти?

Треба розуміти, що водоспад Вікторія знаходиться буквально на краю світу в північній напівкулі. Тому дістатися туди дешево не вийде, як би цього не хотілося. Літаки в найближчі до водоспаду аеропорти не літають ні з України, ні з Європи.

Біля водоспаду є два аеропорти. З боку Замбії – це Лівінґстон (Harry Mwanga Nkumbula International Airport), з боку Зімбабве – Вікторія Фоллз (Victoria Falls Airport). Географія польотів в ці аеропорти обмежена. В Лівінґстон літають з Найробі (Кенія), Йоганнесбургу і Кейптауна (ПАР) та Лусаки (Замбія). До Вікторія Фоллз є рейси з Хараре (Зімбабве), Аддіс-Абеби (Ефіопія), Віндхука (Намібія), Йоганнесбургу і Кейптауна.

Найзручніший і найдешевший варіант – долетіти безпосередньо до самого містечка Вікторія Фоллз, яке знаходиться біля водоспаду. Перша пересадка на шляху з України буде в одній з європейських столиць (Рим, Відень) або у Стамбулі. Далі рейси Ефіопських авіаліній з пересадкою в Аддіс-Абебі доставлять вас безпосередньо у Вікторія Фоллз.

Вартість перельотів в обидва кінці починається з $900. Може видатись, що це дорого, але якщо купувати квитки окремими сегментами (навіть якщо там будуть лоукостери), вийде набагато дорожче. Дійсно дорого, але повірте: мрії цього вартують.

Водоспад ВікторіяВодоспад Вікторія з повітря

***

Де краще зупинитися?

Оскільки найбільше атракцій розташовано у Вікторія Фоллз у Зімбабве, то варто зупинитися саме в цьому містечку. Відстань від аеропорту до центра містечка – 20 кілометрів. Громадського транспорту немає. Місцеві туристичні компанії надають індивідуальні трансфери починаючи від $14 з людини в один кінець.

Для бюджетного варіанту підійде лодж Shearwater’s Explorers Village. Стандартний намет на двох коштує $52 за ніч. У наметі є електрика, повноцінні ліжка, шафки, білизна і теплі ковдри.

Відстань від лоджа до входу в національний парк, де знаходиться водоспад – 1,3 кілометри.

Для тих, хто хоче зупинитися в готелі середнього класу, найоптимальніший варіант – готель N1 Hotel & Campsite. Його місце розташування ідеальне: в самому центрі містечка і за один кілометр від водоспаду. Двомісний номер економ-класу обійдеться в $79. Є й більш комфортні номери за $89 і $99.

Для любителів лакшері-відпочинку по-африканськи існує декілька лоджів. Частина з них розташована безпосередньо в національних парках, звідки можна спостерігати за тваринами. Приклади таких лоджів: Azambezi River Lodge (від $149 за ніч), Old Drift Lodge (від $1250), Victoria Falls Safari Lodge (від $363). Мінус таких лоджів – вони знаходяться далеко від міської інфраструктури і щоразу доведеться винаймати таксі або трансфер для самостійних подорожей.

Один з готелів у Вікторія Фоллз

***

Водоспад Вікторія з боку Замбії

Знайомство з водоспадом краще розпочати із замбійської сторони. Для цього треба пройти прикордонний контроль (це робиться дуже швидко) і перейти пішки по мосту у формі арки, що з’єднує Замбію і Зімбабве. Міст має довжину 250 і висоту 125 метрів.

Заплануйте відвідання водоспаду Вікторія з боку Замбії на другу половину дня. Це для того, щоб побачити неповторний захід сонця над водоспадом і річкою Замбезі. На прогулянку околицями водоспаду буде достатньо 4-5 годин.

Оскільки парк закривається о 18:00, варто увійти на територію о 13-14 годині. Вхідна плата для іноземців – $20. Можна платити банківською карткою.

Водоспад ВікторіяВодоспад Вікторія з боку Замбії

Водоспад оточує дощовий ліс, дощ в якому створює сам водоспад. На вас постійно буде хлинути вода, і вже через декілька хвилин перебування в парку ви будете наскрізь мокрі. Тому варто або одягнутися у водонепроникний одяг, або взяти напрокат біля кас плащ та резинові калоші. Особливо бережіть камери і мобільні телефони: через постійне обливання водою вони можуть легко вийти з ладу. Фотографувати водоспад в таких умовах складно, але можливо.

Водоспад ВікторіяЧерез бризки від водоспаду його важко фотографувати

Для зручності завантажте собі мобільний додаток MAPS.ME та онлайн карти Замбії і Зімбабве. На картах позначені усі оглядові майданчики і цікаві місця навколо водоспаду. Завдяки цим картам ви не пропустите найцікавішого.

Годинами можна блукати стежками серед джунглів навколо водоспаду, оглядати його з різних ракурсів, спускатися в ущелини, виходити на берег Замбезі, спостерігати за мавпами і птахами, насолоджуватися шумом і дзюркотінням води та приємними теплими бризками.

Найбільш варті уваги місця – це Knife Edge Bridge («Міст кромки ножа») та Boiling Pot («Киплячий казан») – гігантська водоверть у руслі Замбезі. В “Киплячий казан” можна спуститися крутою стежкою. Тут – дуже гарні види на бурхливу Замбезі.

Водоспад Вікторія«Киплячий казан» у річці Замбезі

Ледь не забув про головне: у сонячний день над водоспадом у другій половині дня можна спостерігати веселку, а іноді й декілька. З веселкою водоспад виглядає ще казковіше!

Водоспад ВікторіяВеселка над водоспадом

Захід сонця за водоспадом Вікторія

Лише заради цього варто їхати в таку далину майже на край світу! Цей захід сонця ви не забудете ніколи. Але побачити його можуть не всі, треба знати певні секрети.

По-перше, подивитися на захід сонця можна лише з території Замбії. По-друге, побачити його можливо лише взимку (по-нашому – влітку), оскільки національний парк закривається о 18:00, а сонце у більшість місяців року починає сідати пізніше. Взимку (червень) захід сонця починається перед 6 годиною вечора. По-третє, треба знати місця, де добре видно сонце і водоспад. І ці місця мають бути близько до виходу з парку.

Водоспад ВікторіяЗахід сонця на водоспаді Вікторія

Щоб спостерігати і відзняти захід сонця, треба ретельно підготуватися. У вас буде лише хвилин 20 для того, щоб зробити це. Всі оглядові майданчики, з яких можна спостерігати як сідає сонце, знаходяться зовсім близько до входу в парк. Їх треба вибрати заздалегідь і десь о 17:20 зайняти місце. Наступні 20-30 хвилин вам доведеться бігати між декількома майданчиками, щоб спіймати найбільш вдалі кадри.

Пам’ятайте, що о 17:50 треба поспішити до виходу з парку. Якщо ви все зробите правильно або вам просто пощастить, це буде найкращий sunset у вашому житті!

Водоспад ВікторіяЗахід сонця на водоспаді Вікторія

***

Водоспад з боку Зімбабве

Саме із Зімбабве видно найбільшу частину Вікторії: приблизно ¾ водоспаду. Водоспад з боку Зімбабве також краще відвідувати в другій половині дня, адже після обіду його прикрашає веселка – неодмінний атрибут усіх фото водоспаду Вікторія.

Вхід до Національного парку «Вікторія Фоллз» у Зімбабве коштує $30. Можна платити як карткою, так і доларами. До речі, національною валютою Зімбабве тепер є долар США попри нелюбов керівників держави до Америки.

Заплативши за вхід, не забуваємо взяти напрокат плащ і гумові чоботи. Також бережемо фотоапарати і мобільні телефони від рясного тропічного дощу, який створює водоспад. Для прогулянки парком використовуємо вже відомий нам додаток MAPS.ME, де позначено понад 15 оглядових майданчиків, з яких можна насолоджуватися водоспадом.

Водоспад ВікторіяВодоспад Вікторія з боку Зімбабве

Під час прогулянки побачимо багато різних ракурсів водоспаду, кожний з яких буде неповторним і по-своєму найкращим. Одним з найбільш захопливих місць є Devil’s Cataract, де з острова Cataract у загальний водний котел стікають декілька дрібних водоспадів, а падаюча вода гуркотить із страшною силою.

Водоспад ВікторіяВеселка біля острова Cataract

Посередині водоспадів знаходиться острів Лівінґстона, звідки відкриваються найкращі види на Вікторію. Найсхідніша точка національного ранку – Danger paint, яка відповідає своїй назві. Тут треба буде обережним, щоб не зісковзнути у водну пучину.

Водоспад ВікторіяОстрів Лівінгстона

***

Чим зайнятися в околицях водоспаду Вікторія?

Безумовно, що їхати так далеко лише заради одного водоспаду якось не раціонально. Хоча, насправді, Вікторія того варта! Але якщо ми вже в Африці, то варто використати цей час і можливості для того, щоб пізнати чорний континент з усіх боків.

1. Африканське сафарі

Місцевість довкола водоспаду Вікторія майже з усіх боків оточена національними парками, де водиться велика кількість африканських тварин. Місцеві туристичні агенції у Вікторія Фоллз та Лівінґстоні пропонують різноманітні джип-сафарі або пішохідні сафарі на будь-який смак і гаманець.

З приємного: у Зімбабве сафарі дешевше, ніж у Кенії чи Танзанії, а ймовірність побачити Велику африканську п’ятірку та інших тварин – вища. До того ж, зімбабвійські гіди вважаються чи не найпрофесійнішими в Африці.

Африканські слони

Найближчий до водоспаду національний парк називається «Замбезі». Він розташований уздовж однойменної річки. Ранішнє або післяобіднє джип-сафарі протяжністю декілька годин коштує $70, піше сафарі – $75. Плата за вхід в національний парк – $10.

Дорожчий, але значно цікавіший варіант – це сафарі в національному парку Хванге (Hwange). Парк вважається одним з найкращих в Африці і найбільшим у Зімбабве. Сафарі триває весь день. В першу годину після прибуття у парк відвідувачі мають можливість побачити дивних африканських тварин – строкатих вовків (або диких африканських собак).

Після цього всі відправляються на джип-сафарі, де є великий шанс побачити Велику африканську п’ятірку: слона, буйвола, лева, леопарда і носорога, а також багато інших тварин: гепарда, імпалу, зебру, жирафа, бабуїна, бородавника і багато видів птахів. Після чудового обіду на природі на туристів чекає двогодинне піше сафарі з досвідченими інструкторами.

Африканський білий носоріг

Серед специфічних видів сафарі є піші прогулянки з левами ($150), зустріч зі слонами (від $100) та спостерігання за тваринами біля водопою зі спеціального укриття, звідки тварини вас не бачать (від $55).

 

2. Екстрім-розваги

До розваг з адреналіном відносяться рафтинг по бурхливій річці Замбезі (від $120), екстрім-купання у водоспаді з острова Лівінґстона ($110-175), лазання по ущелині (від $85) а також стрибання з мосту в каньйон Замбезі (від $160).

 

3. Знайомство з повсякденним життям, культурою та місцевою кухнею

Знайомство з країною починається із знайомства з її кухнею. Для вечері та вечірнього шоу ідеально підійде ресторан просто неба «Бома» ($55 з трансфером з готелю). Відвідувачам пропонують чотири страви традиційної зімбабвійської кухні. Найбільш відчайдушних чекають смажені черв’яки мопані, м’ясо бородавника та місцеве пиво. Вечеря супроводжується місцевими танцями та обрядами. А родзинкою вечора є участь усіх охочих у барабанному і танцювальному шоу.

Традиційне шоу в ресторані Бома

Варто також завітати до ресторану-музею Dusty Road у передмісті Чінотімба, де годують смачним обідом зі страв на відкритому вогні. Сам Dusty Road оформлений у доволі незвичному стилі: меблі та декор зі старих предметів, таких як двері, кабельні котушки, бляшанки, горщики, і все це цікаво оздоблено кольоровими тканинами. Це надає місцю сільську атмосферу і повертає нас у минуле.

Для того, щоб ознайомитися з життям африканців, можна взяти екскурсію у традиційне зімбабвійське село Монде, що за 12 кілометрів від Вікторії Фоллз (від $35). Поїздка в село поверне нас назад в часі на пару століть.

Мешканці села — це землероби, які мало взаємодіють із зовнішнім світом. Мандрівники зустрічаються з місцевими мешканцями, знайомляться з їхньою культурою, звичаями, історією, побутом. Вони покажуть, як влаштовані їхні садиби; тварин, які вони вирощують; їжу, яку вони їдять. Є навіть можливість спробувати приготувати разом з ними якусь страву!

Традиційна африканська їжа

Якщо ви хочете побачити не лише туристичну сторону Зімбабве і подивитися, як живуть прості зімбабвійці, то це можна зробити і без екскурсії, завітавши у справжню зімбабвійську глибинку. Передмістя Чінотімба чудово підходить для цього. Це приміське поселення злилося з містом Вікторія Фоллз. Сюди дуже просто потрапити, перейшовши залізничні колії за вокзалом і заглибившись спочатку в промислові квартали, а далі – і квартали приватної забудови.

Поселення Чінотімба

Коли заходиш в зімбабвійське село, то очікуєш побачити щось надзвичайне, африканське, неземне. А виявляється, що тут все приблизно так, як і в нас. Типові зімбабвійські подвір’я схожі на українські. Чи не єдина відмінність – це те, що на подвір’ї господарюють люди з чорним кольором шкіри, а по дворах і вулицях бігають усміхнені чорні діти.

Не слухайте тих, хто каже, що тут не люблять білих, що тут чи не апартеїд по відношенню до білої раси. Всі місцеві мешканці будуть вітатися з вами і кликати вас до себе на подвір’я і до хати. Не відмовляйте їм, заходьте до них в гості. Ви принесете безмежну радість і собі, і їм. Особливо цікавим і приємним є спілкування з дітьми і влаштування фотосесій з ними.

З мешканцями Чінотімби

 

4. Лівінґстон і Вікторія Фоллз: знайомство з африканськими містами

Колишня столиця Замбії Лівінґстон – найбільш туристичне місто Замбії. Крім водоспаду Вікторія, Лівінґстон приваблює до себе досить симпатичною англійською колоніальною архітектурою, якої в місті дуже багато. В місті також є декілька музеїв, найцікавіший з яких, напевно, залізничний музей. Обов’язково виділіть день на те, щоб погуляти містом, не пошкодуєте.

ЛівінгстонАрхітектура Лівінґстона

Щоб відчути місцевий колорит, завітайте на залізничну станцію, звідки вдень відправляється пасажирський поїзд в столицю Лусаку. Посадка місцевих мешканців на поїзд – незабутнє видовище. На відміну від багатьох країн Африки, на вокзалах Замбії можна спокійно фотографувати, а замбійці дуже привітні до європейців і добре реагують на камеру.

На залізничній станції Лівінґстон

Неподалік від вокзалу є залізничний музей – місце зібрання старих двигунів і рухомого складу замбійської залізниці від початку ХХ століття. Вартість вхідних квитків «кусається» – $15. Чи купувати їх – вирішуйте самі. Експонати музею добре видно і через паркан.

Залізничний музей у Лівінґстоні

Назва містечка Вікторія Фоллз говорить сама за себе: Вікторія Фоллз знаходиться безпосередньо біля водоспаду Вікторія. Місто засноване у 1901 році, коли англійські колонізатори вивчали можливість створення електростанції на Замбезі.

У 1905 році через містечко проклали залізницю з Північної Родезії (зараз – Замбія) до міста Булавайо, що поклало початок розвитку поселення. Економічний бум Вікторія Фоллз зазнав з популяризацією водоспаду Вікторія у 30-50-х роках та у 80-х – початку 90-х років минулого століття.

Сьогодні Вікторія Фоллз – це не Зімбабве у звичайному сенсі слова. Тут багато готелів на будь-який гаманець, ресторани, KFC, супермаркети і всі блага цивілізації. Сюди навіть докотилася європейська мода з фотозонами з сердечками з назвами міст.

Архітектура також досить цікава: тут зустрічається як англійський колоніальний стиль, так і сучасна провінційна курортна забудова. У Вікторії Фоллз все чисто та охайно.

Містечко Вікторія Фоллз

У Вікторії Фоллз варто прогулятися до залізничної станції, звідки щодня ввечері відправляється пасажирський поїзд до Булавайо. А при наявності двох вільних днів – прокотитися ним.

Трохи далі від вокзалу є щось на кшталт неофіційного залізничного музею. Тут можна побачити декілька старих пасажирських вагонів та один старий паровоз. Сьогодні цю залізничну техніку використовують у ролі побутівки працівники станції і ремонтники шляхів. Вони із задоволенням покажуть вам пасажирські вагони, в яких у колоніальний період їздили заможні англійські колоністи.

Ви будете вражені інтер’єрами вагонів з гральними столиками із старими мапами світу, вентиляторами і розкішними сидіннями. Також вам дозволять залізти в паровоз і подивитися кабіну машиніста.

Старий вагон пасажирського поїзда

Якщо ви пройдетеся декілька сотень метрів до ресторану «Wild Horizons Lookout Cafe», то побачите неймовірно гарний каньйон Замбезі. Бурхлива річка тут робить розворот на 180 градусів серед високих скель.

Водоспад ВікторіяКаньйон річки Замбезі

 

5. Казунгула – кордон чотирьох країн

Ви ж, напевно, хочете побачити місце, де з’єднуються одночасно чотири країни: Замбія, Зімбабве, Ботсвана і Намібія? Якщо так, то для цього треба повернутися в Замбію. На місцевій автостанції в Лівінґстоні треба запитати маршрутку до Казунгули, а якщо її не буде (бо кажуть, що вони є лише зранку), домовитися з таксистом. Місце в таксі до Казунгули коштуватиме $5 з людини, і так само – назад. Таксі бере чотирьох пасажирів. З Лівінґстона до Казунгули – близько 70 кілометрів.

Таксі привезе вас на берег Замбезі до КПП з Ботсваною, з якою Замбія має короткий кордон по річці Замбезі. Якщо стояти обличчям до КПП, то треба повернути наліво, і пройти декілька сотень метрів через велику автостоянку і ринок. За ринком повернути праворуч і вийти на берег Замбезі.

Ми з вами стоїмо у Замбії, а на протилежному березі – три інших країни. Кордони відносно умовні, оскільки канали річок постійно змінюються і відсутність будь-яких угод призводила до деякої невизначеності прикордонного питання в минулому.

Якщо будемо стояти обличчям до річки, то перед нами на протилежному березі буде Зімбабве. З цією країною тут є найдовший кордон. Приблизно в районі ЛЕПа проходить кордон між Зімбабве і Ботсваною. Ботсвана виходить своєю територією на берег річки Замбезі всього на 150 метрів. Таким чином Замбія має із Ботсваною лише 150 метрів кордону, який проходить по річці.

Обидва береги з’єднує паром потужністю 70 тон. Але зараз між Замбією і Ботсваною будується автомобільний міст. Через перекидання порому в 2003 році, в 2007 році уряди обох країн оголосили про будівництво прикордонного мосту. Територія за мостом – це Намібія. Її від Ботсвани відділяє річка Чобе.

Кордон чотирьох країн у Казунгулі

Саме поселення Казунгула – це справжня замбійська глибинка. Обов’язково виділіть 2-3 години для того, щоб погуляти містечком і побачити справжнє африканське життя.

Місцеві бачили стільки ж білих людей, скільки у звичайному українському райцентрі бачили представників чорної раси. Але вони будуть раді вам, а ви – їм. Прогуляйтесь по місцевому ринку, зайдіть пообідати в звичайну їдальню на базарі, зайдіть в сільську школу, щоб поспілкуватися з дітьми і пофотографуватися з ними. Впевнений, що ці моменти будуть одними з найяскравіших за все ваше життя!

Діти Казунгули

 

6. Трамваєм через африканський буш

Так, саме з відкритого трамваю без вікон і дверей можна оглядати африканську провінцію і природу. Ця незвичайна подорож починається на вокзалі містечка Вікторія Фоллз, де на туристів чекають смачні закуски і напої.

Трамвай «Замбезі»

Трамвай їде крізь кущі національного парку “Замбезі”, де по дорозі зможемо побачити слонів, буйволів та антилоп. Наступна частина подорожі пролягає через тропічний ліс, де відчувається приємний бриз від могутнього водоспаду Вікторія.

Після коротких прикордонних формальностей трамвайчик заїжджає на міст через річку Замбезі, яка розділяє Зімбабве і Замбію. З мосту можна побачити неймовірний вигляд на бурхливі води Замбезі, ущелину Батока та відчути силу водоспаду. З боку Замбії пасажири відвідують невеликий музей, який розповідає про історію мосту та водоспад. Після чого усіх чекає ланч з виглядом на міст та каньйон Замбезі. Вартість екскурсії – $95.

 

7. Сансет-круїз по Замбезі

Щовечора декілька невеликих корабликів відправляються уверх по течії Замбезі, щоб мандрівники насолодилися дивовижним заходом сонця. Під час плавання на берегах річки можна побачити бегемотів, крокодилів, слонів та екзотичних птахів. Вартість круїзу з напоями і снеками становить від $40, а з повноцінною вечерею – від $75.

Захід сонця над Замбезі

 

8. Політ над водоспадом Вікторія

З території Зімбабве, як і з території Замбії, водоспад можна спостерігати лише частково. Щоб осягнути його масштаби і побачити його у всій красі, треба дивитися на нього з повітря.

Послуги з польоту над водоспадом на гелікоптері пропонує багато турфірм в містечку Вікторія Фоллз. Коштує це задоволення $150 з людини. Дорого, але якщо ви вже спромоглися приїхати в таку даль, не пошкодуйте цих грошей. Політ над Вікторією однозначно залишиться у ваших спогадах як найяскравіший з усіх моментів в Африці!

Водоспад ВікторіяВодоспад Вікторія з гелікоптера

 
***

Бажаєте побачити водоспад Вікторія на власні очі?

Хочете відчути неймовірні емоції, побачити водоспад Вікторія, побувати на африканських сафарі та зануритися в африканське життя? Я приготував для вас неймовірну подорож до водоспаду Вікторія наприкінці травня 2020 року, під час якої ми побачимо все найцікавіше, що варто побачити в Африці. Ось всі деталі поїздки.

Як працювати, розвивати бізнес, плекати гармонію в сім’ї і не вигоряти

Як працювати, розвивати бізнес, плекати гармонію в сім’ї і не вигоряти

Це гостьовий пост засновниці Школи для Леді, жіночого коуча, учасниці нашого ОМБІЗ Картелю Наталії Кривоніс. 

У цій статті Наталя ділиться порадами щодо того, як гармонійно поєднати в житті роботу, власний бізнес, сім’ю, саморозвиток та активний відпочинок, і не вигоріти при цьому всьому емоційно. Нижче читайте поради прямим текстом від авторки статті.

Баланс і гармонія. Поради від Наталії Кривоніс

***

Привіт, мене звати Наталія Кривоніс, я мама прекрасної донечки Адрі, кохана дружина, засновниця Школи для Леді, QA Lead в IT-компанії, жіночий коуч, експерт з питань жіночності. Я допомагаю жінкам ставати більш впевненими у собі, коханими, щасливими та успішними, використовуючи те, що у них вже є! А також розвивати те, чого, можливо, бракує.

Обожнюю все, що стосується психології, саморозвитку, фінансів, тайм-менеджменту, здорового харчування; усе, що стосується природнього батьківства і не тільки, а ГОЛОВНЕ – як гармонійно поєднати це все без шкоди, надзусиль над собою чи перенасичення теорією. І щоб все це стало стилем життя – не штучно, а природньо і, наскільки це можливо, легко.

***

Сім’я, доня, будівництво дому, робота в офісі і робота на себе. Саморозвиток і друзі

І як це все встигати? Хтось подумає про тайм менеджент, проектний менеджмент, фолов і флов ліст, – воно то-так, але це все техніки, до яких потрібно дійти, щоб застосовувати. А все починається з ідеї або підписки на ідею, та однозначно має бути в кайф. 

Одразу скажу, що це реально і під силу кожному, якщо у вас такі пріоритети і ви вмієте чути себе та інших. У цьому вам допоможе така техніка, як Колесо Балансу.

Сім’я і чоловік

Баланс і гармонія

Це фундамент і ваша підтримка. Якщо немає цього, то все решта дуже важко або ж має лише тимчасовий ефект.

У сім’ї має бути гармонія, а щоб вона була, треба над цим працювати і вкладати у це постійно. Розвивати себе, вигадувати тематичні вечори, враховувати побажання партнера. Робити вечори для сім’ї (для вас, чоловіка і дітей), для подружжя (романтичні вечори) і для себе (єдиної чи єдиного). І навіть в той момент, коли ви думаєте, що вам це не потрібно, все ж потрібно робити. Насправді втрачений момент потім дорого обходиться, ви витратите набагато більше зусиль.

От часом хтось думає: ну, закінчу цю роботу і тоді дбатиму про сім’ю, але так дуже легко упустити момент.

Дитина

Коли ви у бізнесі, то дитина навряд чи буде на часі. Тому тут або мегапідтримка, або спершу дитина. Я стараюсь вибудувати все так, щоб воно гармоніювало одне з одним, хоча, звісно, бувають перекоси, залежно від обставин.

Баланс і гармонія

Дитина і мій проєкт “Школа для леді” – це у мене таке замкнуте коло. Я працюю над собою задля доні, зокрема. І вона вчить мене витокам жіноцтва. Не смійтесь, бо у дівчатках з дитинства закладено дуже багато жіночих основ. Головне – цього всього не зламати. Проходжу тренінги на тему виховання діток і насамперед чую себе та її.

Школа для леді 

Баланс і гармонія

Це проєкт для душі і, в першу чергу, для себе. У мене немає постійного бізнес-партнера, але я час від часу роблю спільні марафони чи міні-проекти з кимось. Консультації проводжу вибірково, недешево або безоплатно – в подарунок. Цей проект дає дуже багато мені особисто, у розвитку як коуча, як «духовного психолога» і для гармонії в сім’ї і житті.

***

Тренінги. Економія часу

На які ходжу зараз: ті, що справді потрібні, наприклад, англійська, менеджмент ризиків, основи психології. Або ж ті тренінги, які точно надихнуть. Це може бути дуже класний спікер – корисний і подобається особисто мені, а не у всіх на устах. Там, де буде класна атмосфера і компанія. Ніколи не ходжу на тренінги, якщо воно мені без потреби і я не маю часу.

Основна користь з тренінгу – це його практичне застосування. Якщо такого немає – то нащо він нам здався. У мене є знайома, яка вже четвертий чи п’ятий раз поспіль ходить на Аніму з надією, що там її навчать, як знайти чоловіка. А досі незаміжня. Жорстоко, але правдиво. Розумієте, про що я? Ну, і, звісно, має бути готовність і усвідомлення того, ЩО вам треба і навіщо.

Такий же підхід у мене і до статей і книг. Читаю ті, які цікаві на даний момент і які я зможу потім використовувати у своїй роботі.

До речі, наступного тижня у мене стартує курс для жінок “Полюби себе і надихни чоловіка”, усіх запрошую.

Приватні консультації – просто маст хев. І наставник теж. Я колись недооцінювала ролі наставника, а зараз бачу, наскільки воно ресурсне, мотивуюче і корисне.

Особистого платного ефективного наставника знайти нелегко. Це недешево. Але можна когось наслідувати і час від часу купувати приватні консультації. Або ж, мій варіант. Моя найкраща – подруга – це моє натхнення. Мій чоловік – це моє приземлення. Моя робота в ІТ – це моя сила. Моя доня – це мій спокій і любов. Моя мамуся – це моя підтримка. Все це разом – це моє щастя і мотивація.

Моя доня – це мій спокій і любов. Моя мамуся – це моя підтримка

Ще є у мене кілька ютуб влогерів, які як бальзам на душу. Колись мала наставником фінансового радника.
Одним словом, наразі я в пошуку, але це мега користь і мега ресурс, якщо ви хочете чогось досягти, рости і розвиватись. І наша крута, мотивуюча і помічна група – ОМБІЗ Картель – це те, що треба. Тут і професіоналізм, і оточення, і підтримка.

***

Як не вигоріти

Про себе потрібно дбати в першу чергу, зокрема про своє здоров’я. Якщо ви хворі – все решта втрачає сенс. Навіть якщо вам дуже подобається те, чим ви займаєтесь і результат вас неймовірно тішить. Все одно, робіть перерви. Це збільшує продуктивність і рятує від емоційного вигоряння.

Нещодавно я сама потрапила у цю пастку. Навіть перенесла авторський курс, бо відчувала, що не маю ні сил, ні натхнення. Для мене тригером стало те, що сфера вільного часу у Колесі Балансу прямувала до нуля, попри те, що всі решта були ОК.

Баланс і гармонія

Щоб емоційно не вигоріти, потрібно робити собі перерви і змінювати вид діяльності. Наприклад, якщо ви крута бізнес-леді, рекомендую хоча б раз в тиждень робити усю хатню роботу чи готувати їсти. До речі, приготування їжі з любов’ю дуже наповнює. Причому ефект потрійний: ви відпочиваєте, маєте ексклюзивну вечерю і мега внесок у сім’ю.

Ще дуже допомагає духовність (залежно хто у кого чи що вірить). Вона надзвичайно важлива і не варто недооцінювати це.

Якщо все разом підсумувати, то потрібно правильно все розділити. У певний час більше вкладатись у роботу, інший – у бізнес. Знайти особу, якій можна делегувати частину обов’язків у кожній/одній сфері: нянька чи садок – для дитини, робота – співробітники, бізнес – партнери, дім – чоловік.

Баланс і гармонія завжди повинні бути в пріоритеті. Тут дуже важливі так звані soft skills, зокрема емоційний інтелект. Бо ж вміння домовлятись і розуміти людину часто важливіше за технічну сторону.

Успіху вам і гармонії! Давайте дружити! Ось моя сторінка у Facebook. Я завжди рада допомогти, якщо ви цього потребуєте.