Як працювати, розвивати бізнес, плекати гармонію в сім’ї і не вигоряти

Як працювати, розвивати бізнес, плекати гармонію в сім’ї і не вигоряти

Це гостьовий пост засновниці Школи для Леді, жіночого коуча, учасниці нашого ОМБІЗ Картелю Наталії Кривоніс. 

У цій статті Наталя ділиться порадами щодо того, як гармонійно поєднати в житті роботу, власний бізнес, сім’ю, саморозвиток та активний відпочинок, і не вигоріти при цьому всьому емоційно. Нижче читайте поради прямим текстом від авторки статті.

Баланс і гармонія. Поради від Наталії Кривоніс

***

Привіт, мене звати Наталія Кривоніс, я мама прекрасної донечки Адрі, кохана дружина, засновниця Школи для Леді, QA Lead в IT-компанії, жіночий коуч, експерт з питань жіночності. Я допомагаю жінкам ставати більш впевненими у собі, коханими, щасливими та успішними, використовуючи те, що у них вже є! А також розвивати те, чого, можливо, бракує.

Обожнюю все, що стосується психології, саморозвитку, фінансів, тайм-менеджменту, здорового харчування; усе, що стосується природнього батьківства і не тільки, а ГОЛОВНЕ – як гармонійно поєднати це все без шкоди, надзусиль над собою чи перенасичення теорією. І щоб все це стало стилем життя – не штучно, а природньо і, наскільки це можливо, легко.

***

Сім’я, доня, будівництво дому, робота в офісі і робота на себе. Саморозвиток і друзі

І як це все встигати? Хтось подумає про тайм менеджент, проектний менеджмент, фолов і флов ліст, – воно то-так, але це все техніки, до яких потрібно дійти, щоб застосовувати. А все починається з ідеї або підписки на ідею, та однозначно має бути в кайф. 

Одразу скажу, що це реально і під силу кожному, якщо у вас такі пріоритети і ви вмієте чути себе та інших. У цьому вам допоможе така техніка, як Колесо Балансу.

Сім’я і чоловік

Баланс і гармонія

Це фундамент і ваша підтримка. Якщо немає цього, то все решта дуже важко або ж має лише тимчасовий ефект.

У сім’ї має бути гармонія, а щоб вона була, треба над цим працювати і вкладати у це постійно. Розвивати себе, вигадувати тематичні вечори, враховувати побажання партнера. Робити вечори для сім’ї (для вас, чоловіка і дітей), для подружжя (романтичні вечори) і для себе (єдиної чи єдиного). І навіть в той момент, коли ви думаєте, що вам це не потрібно, все ж потрібно робити. Насправді втрачений момент потім дорого обходиться, ви витратите набагато більше зусиль.

От часом хтось думає: ну, закінчу цю роботу і тоді дбатиму про сім’ю, але так дуже легко упустити момент.

Дитина

Коли ви у бізнесі, то дитина навряд чи буде на часі. Тому тут або мегапідтримка, або спершу дитина. Я стараюсь вибудувати все так, щоб воно гармоніювало одне з одним, хоча, звісно, бувають перекоси, залежно від обставин.

Баланс і гармонія

Дитина і мій проєкт “Школа для леді” – це у мене таке замкнуте коло. Я працюю над собою задля доні, зокрема. І вона вчить мене витокам жіноцтва. Не смійтесь, бо у дівчатках з дитинства закладено дуже багато жіночих основ. Головне – цього всього не зламати. Проходжу тренінги на тему виховання діток і насамперед чую себе та її.

Школа для леді 

Баланс і гармонія

Це проєкт для душі і, в першу чергу, для себе. У мене немає постійного бізнес-партнера, але я час від часу роблю спільні марафони чи міні-проекти з кимось. Консультації проводжу вибірково, недешево або безоплатно – в подарунок. Цей проект дає дуже багато мені особисто, у розвитку як коуча, як «духовного психолога» і для гармонії в сім’ї і житті.

***

Тренінги. Економія часу

На які ходжу зараз: ті, що справді потрібні, наприклад, англійська, менеджмент ризиків, основи психології. Або ж ті тренінги, які точно надихнуть. Це може бути дуже класний спікер – корисний і подобається особисто мені, а не у всіх на устах. Там, де буде класна атмосфера і компанія. Ніколи не ходжу на тренінги, якщо воно мені без потреби і я не маю часу.

Основна користь з тренінгу – це його практичне застосування. Якщо такого немає – то нащо він нам здався. У мене є знайома, яка вже четвертий чи п’ятий раз поспіль ходить на Аніму з надією, що там її навчать, як знайти чоловіка. А досі незаміжня. Жорстоко, але правдиво. Розумієте, про що я? Ну, і, звісно, має бути готовність і усвідомлення того, ЩО вам треба і навіщо.

Такий же підхід у мене і до статей і книг. Читаю ті, які цікаві на даний момент і які я зможу потім використовувати у своїй роботі.

До речі, наступного тижня у мене стартує курс для жінок “Полюби себе і надихни чоловіка”, усіх запрошую.

Приватні консультації – просто маст хев. І наставник теж. Я колись недооцінювала ролі наставника, а зараз бачу, наскільки воно ресурсне, мотивуюче і корисне.

Особистого платного ефективного наставника знайти нелегко. Це недешево. Але можна когось наслідувати і час від часу купувати приватні консультації. Або ж, мій варіант. Моя найкраща – подруга – це моє натхнення. Мій чоловік – це моє приземлення. Моя робота в ІТ – це моя сила. Моя доня – це мій спокій і любов. Моя мамуся – це моя підтримка. Все це разом – це моє щастя і мотивація.

Моя доня – це мій спокій і любов. Моя мамуся – це моя підтримка

Ще є у мене кілька ютуб влогерів, які як бальзам на душу. Колись мала наставником фінансового радника.
Одним словом, наразі я в пошуку, але це мега користь і мега ресурс, якщо ви хочете чогось досягти, рости і розвиватись. І наша крута, мотивуюча і помічна група – ОМБІЗ Картель – це те, що треба. Тут і професіоналізм, і оточення, і підтримка.

***

Як не вигоріти

Про себе потрібно дбати в першу чергу, зокрема про своє здоров’я. Якщо ви хворі – все решта втрачає сенс. Навіть якщо вам дуже подобається те, чим ви займаєтесь і результат вас неймовірно тішить. Все одно, робіть перерви. Це збільшує продуктивність і рятує від емоційного вигоряння.

Нещодавно я сама потрапила у цю пастку. Навіть перенесла авторський курс, бо відчувала, що не маю ні сил, ні натхнення. Для мене тригером стало те, що сфера вільного часу у Колесі Балансу прямувала до нуля, попри те, що всі решта були ОК.

Баланс і гармонія

Щоб емоційно не вигоріти, потрібно робити собі перерви і змінювати вид діяльності. Наприклад, якщо ви крута бізнес-леді, рекомендую хоча б раз в тиждень робити усю хатню роботу чи готувати їсти. До речі, приготування їжі з любов’ю дуже наповнює. Причому ефект потрійний: ви відпочиваєте, маєте ексклюзивну вечерю і мега внесок у сім’ю.

Ще дуже допомагає духовність (залежно хто у кого чи що вірить). Вона надзвичайно важлива і не варто недооцінювати це.

Якщо все разом підсумувати, то потрібно правильно все розділити. У певний час більше вкладатись у роботу, інший – у бізнес. Знайти особу, якій можна делегувати частину обов’язків у кожній/одній сфері: нянька чи садок – для дитини, робота – співробітники, бізнес – партнери, дім – чоловік.

Баланс і гармонія завжди повинні бути в пріоритеті. Тут дуже важливі так звані soft skills, зокрема емоційний інтелект. Бо ж вміння домовлятись і розуміти людину часто важливіше за технічну сторону.

Успіху вам і гармонії! Давайте дружити! Ось моя сторінка у Facebook. Я завжди рада допомогти, якщо ви цього потребуєте.

Олександр Сочка: Залишив роботу в Microsoft та повернувся в Україну

Олександр Сочка: Залишив роботу в Microsoft та повернувся в Україну

Потрапити на роботу у міжнародну компанію і закріпитися у ній – мрія багатьох молодих українців. І в небагатьох виникає бажання потім повернутися в рідну країну. Олександр Сочка у свої 24 роки вже встиг кілька років попрацювати у компанії Microsoft у Канаді, і, попри хороші перспективи за кордоном, все ж таки повернутися в Україну.

Що саме спонукало Олександра до такого повороту у своєму житті і які у нього плани на майбутнє в рідній країні – зможете дізнатися з нашої розмови.

До речі, познайомилися ми з Олександром Сочкою під час спільної мандрівки читачів мого блогу до Греції. Про наші пригоди можете прочитати у статті «Яхтинг в Греції між островами Саронічної затоки. Як це було та скільки коштує?». А нещодавно ми мали другу спільну мандрівку – трекінг у Непалі.

Ось невелике відео нашого спілкування з Сашком. Впевнений, що моїм читачам корисно буде дізнатися про досвід Олександра і, можливо, навіть надихнутися його прикладом. Приємного перегляду.

Таймлайн відео (похвилинно):

01:37 – Повернення в Україну
01:56 – Про подорожі
02:43 – Чим займався в Microsoft
03:43 – Як потрапив у Microsoft
07:31 – Як виглядає життя програміста в Канаді
09:13 – Робочі будні у Ванкувері
10:58 – Бонуси в компанії
12:08 – Каста програмістів
15:24 – Житло
16:07 – Харчування
17:36 – Чому повернувся?
21:20 – Вплив подій на Майдані
23:47 – Чим зараз займаєшся?
26:20 – За рахунок чого ти зараз живеш?
29:32 – Як зараз виглядає твоє життя?

А далі читайте історію Олександра Сочки у форматі статті.             

***

Як потрапити на роботу в Microsoft

Один з найефективніших способів потрапити на роботу в таку компанію – це пройти стажування. Ще на початку другого курсу університету Олександр Сочка подав свою заявку в Microsoft і пройшов кілька раундів інтерв’ю (у Києві). Після завершення другого курсу навчання він поїхав на тримісячне стажування у Редмонт (США). За результатами стажування компанія Microsoft вирішує, чи пропонувати постійну роботу.

Чому Олександр Сочка вирішив повернутися в Україну

«Оскільки я закінчив тільки другий курс, вони не могли запросити мене на фултайм, тому що є вимога закінчити університет (навіть для того, щоб візу відкрити). Тому мене повторно запросили на стажування після третього курсу. Після цього я вже отримав фултайм оффер від Microsoft. На той момент я ще пройшов інтерв’ю в Google, тому у мене був вибір», – розповідає Сашко.

Його запрошували в американський офіс, але оскільки були певні труднощі з візою, він потрапив до Канади, у Ванкувер.

ОРЕСТ: Якщо вас цікавлять подібні можливості, то заходьте на сайт Unistudy.org.ua, де є безліч різних варіантів по навчанню, роботі або волонтерських програмах за кордоном.

У Microsoft Олександр Сочка кілька років працював у підрозділі Windows, зокрема, займався програмною частиною продукту Surface pen (цифрова ручка, розроблена Microsoft для своєї серії  пристроїв Microsoft Surface).

***

Як виглядало життя у Ванкувері

Чому Олександр Сочка вирішив повернутися в Україну

Робота і побут у Ванкувері загалом подібні до того, як є в України. Суттєва різниця в тому, що у компанії Microsoft не було жодного контролю за тим, коли працівники приходять на роботу і коли йдуть додому. Головне завдання – виконувати свою роботу.

«У перші дні я був дуже відповідальний і приходив о 9 ранку. Але я завжди знав, що люблю трошки поспати. Моя ефективність завжди була набагато більшою ввечері. Тому з кожним днем мій прихід на роботу потроху зміщувався, але тоді я, відповідно, пізніше приходив додому. І це дуже класно, що ви достатньо вільні у тому, коли хочете працювати», – каже Сашко.

Мешкав Олександр у невеличкій орендованій квартирі, з якої було 15 хвилин пішки до офісу. Крім роботи у Microsoft, він також знайшов собі хобі – фінансові ринки. Вільний час проводив із друзями.

Чому Олександр Сочка вирішив повернутися в Україну

«Я достатньо швидко познайомився з українською ком’юніті у Ванкувері. І хоча там є багато різних людей, так сталося, що я доволі багато спілкувався саме з українцями.  Влітку ми часто вибиралися на барбекю на пляжі. А взимку ходили в паби, сиділи там і дискутували про все, що відбувається в Україні», – розповідає Олександр.

***

Чому повернувся в Україну

І хоча Олександрові подобався Ванкувер і життя у ньому, але на певному етапі він побачив більше переваг у проживанні у столиці рідної країни. По-перше, він активно вивчав фінансові ринки і вирішив зосередитись на цій діяльності. Оскільки фіксованої зарплати у цій сфері Олександр не мав, то з цієї точки зору було безпечніше повернутися в Україну.

По-друге, після подій 2014 року в Сашка пропало бажання виїхати за кордон, хоча раніше воно було. 

Пост Сашка у Facebook після повернення в Україну

«Вселилося відчуття позитивних змін і хотілося бути їх частиною. Крім того, я сам був учасником подій в Києві 2014 року і до певної міри відчував свою відповідальність за те, що відбувалося.  З того моменту я мав бажання повернутися в Україну і займатись речима, які би були корисними для держави», – каже Олександр, і додає, що саме в країнах, які розвиваються, є набагато більший потенціал для того, щоб реалізувати себе.

***

У планах – власний бізнес

Зараз основна діяльність Олександра – це фінансові ринки. Він займається аналізом і безпосередньо управляє фінансовими інструментами, такими як акції, ф’ючерси, валютні операції і так далі.

Наступний крок – розвиток інструмента, який би допомагав трейдерам у пошуку потенційних операцій на фінансових ринках. Концепцію Олександр придумав сам для своїх потреб. «Але коли я та мій товариш у Канаді почали цю концепцію реалізовувати, то я почав звертати увагу на те, що цей інструмент могли би використовувати й інші люди», – розповідає Олександр.

Цю концепцію він планує розвинути у бізнес, зокрема за моделлю підписки продавати іншим.

Також Олександр розглядає консалтинг як ще одну майбутню діяльність. Зараз він вивчає, чи є під це ринок в Україні.

***

РЕЗЮМЕ

Наша перша спільна мандрівка з Сашком – яхтинг в Греції

Ось така змістовна розмова вийшла у нас з Сашком. До речі, фінансові ринки можуть стати темою нового корисного матеріалу для усіх, хто цікавиться цією сферою. Якщо вам це цікаво або ж у вас є конкретні запитання по цій темі, то пишіть в коментарях. Ми з Сашком постараємося дати на них відповідь у наступних відео. Також можете читати соцмережі Олександра – Facebook та Instagram. До зустрічі!

Непал (трекінг в Гімалаї, Катманду, рафтинг, Покхара)

Непал (трекінг в Гімалаї, Катманду, рафтинг, Покхара)

Побачити величні Гімалаї – це мрія мільйонів. Саме тому стільки людей щороку їдуть у Непал, який стає все популярнішим напрямком і для українців. Оскільки я збираюся відвідати усі країни світу, то й Непал завжди стояв у мене на порядку денному.

І ось планети стали таким чином, що перебуваючи у травні на яхті в Греції, я поспілкувався по скайпу з Ігорем Петрушином, засновником сервісу пошуку та бронювання авторських турів EscapeWithPro. Жереб було кинуто і Непал став моєю 115 відвіданою країною.

Ось відео з цілої мандрівки. Приємного перегляду. 

Ну, а далі стаття, якщо вам більше подобається текстовий формат 😉

***

Найкращий час відвідати Непал 

Беззаперечно найкращим сезоном для відвідання Непалу є осінь та весна. Приблизно жовтень-листопад та квітень-травень. Це якраз час між літнім дощовим сезоном та зимовими холодами у високогір’ї. У такі дні зазвичай сонячно, що дає можливість побачити неймовірні засніжені вершини, а в денний час туристів супроводжує приємна тепла температура 15-25 градусів, що якраз підходить для походу.

Оскільки чекати аж до весни я не міг, то вирішили організовувати подорож восени. Тож я зареєстрував профіль на сайті EscapeWithPro, описав маршрут (ось тут) та почав поширювати інформацію вже про другу спільну мандрівку читачів цього блогу.

 

***

Як розпланувати маршрут Непалом 

Беззаперечно основне за чим варто їхати у Непал – це Гімалаї. А щоб відчути їхню велич, варто принаймні ними трохи пройтися. Найпопулярнішими треками є похід до Базового табору Евересту й кільцевий маршрут навколо масиву Анапурни. Біда у тому, що обидва походи вимагають неабиякої фізичної підготовки, а також щонайменше двох тижнів часу.

Оскільки ми їхали радше в рекреаційних цілях у поєднанні з реалізацією власних ділових планів (ось, як це працює – МастерМайнд), то я вирішив взяти за основу Poon Hill trek. Це один із найцікавіших маршрутів, що дає можливість сповна насолодитися Гімалаями, не вимагає спеціальної фізичної підготовки і його можна пройти за декілька днів.

Трекінг в Гімалаї

 

Фактично Poon Hill trek є частиною великого кільця навколо масиву Анапурни і доступний абсолютно для всіх. Власне від цього ми і відштовхувалися. І розпланували всю мандрівку країною ось так:

1 День – Прибуття в Катманду. Огляд міста
2 День – Катманду. Огляд міста й околиць
3 День – Рафтинг і переїзд в Покхару
4 День – Трекінг
5 День – Трекінг
6 День – Трекінг
7 День – Трекінг
8 День – Покхара. Відпочинок й огляд міста
9 День – Переліт Покхара-Катманду-Україна

 

Про все детальніше далі. А наразі карта загального пересування.

Вважаю це оптимальним варіантом і цілком збалансованим для трохи більш ніж тижневої поїздки.

 

***

Катманду – столиця Непалу 

З України легко добратися у Непал. Стандартна ціна за переліт коливається у межах $600 з Києва у Катманду і назад. Як правило, більшість трансферів здійснюються в Об’єднаних Арабських Еміратах, тож при бажанні є ще нагода відвідати Дубай, що ми й зробили.

Забув зазначити. Цього разу до нас долучився мій батько, що додало неабиякої родзинки усій мандрівці.

Більшість рейсів прибувають в Катманду з самого раненька. Тож є сенс подбати про те, щоб організувати ранній заїзд у готель та виділити перший день для спокійного відпочинку. Оскільки члени нашої групи летіли різними літаками, то в обід уже вся команда була в зборі. Лише на вечір долучився Мартін замість моєї коліжанки Марти (по центру), котра також випадково опинилася в той самий час у Катманду.

 

В місті є багато на що подивитися, адже це древня столиця та основний центр непальської культури. Тому є сенс зупинитися тут принамйні на 2-3 ночі. Багато будівель було пошкоджено в результаті нищівного землетрусу 2015 року. Але про це важко здогадатися, гуляючи активними вулицями міста.

Катманду

Катманду

Катманду

Катманду

 

Загалом Катманду є типовим великим азійським містом бідної країни. Це нормальна ситуація на вулицях міста.

Катманду

Катманду

 

Хоча мій батько не відразу до такого звик. У Делі (Індія) коїться щось подібне.

Катманду

 

На особливу увагу заслуговує візит до місця кремації людей просто неба. Все виглядає так само, як у Варанасі, хоча й трохи в меншому масштабі. Протягом кількох годин після смерті збираються усі родичі чоловічої статі. Жінки на таких церемоніях відсутні.

Катманду

Тіло кладуть на підготовлене багаття і починається кремація. Уся церемонія триває 2-3 години. Далі прах покійного розноситься над річкою, а всі люди розходяться по своїх буденних справах, що вкотре заставляє задуматися про плинність життя.

 

Приблизно 12% населення Непалу сповідують Буддизм. По цілій країні є безліч буддистських храмів, що називаються ступами. Зокрема, у Непалі найцікавішими з них є Swayambhu Maha Chaitya (або Monkey Temple), що знаходиться на високому пагорбі, звідки відкривається гарна панорама на місто.

Катманду

Катманду

… а також найбільший буддистський храм у цілій країні – Bouddhanath Stupa. Атмосфера у цих місцях явно відрізняється від інших сакральних локацій. Люди умиротворено ходять по колу (за годинниковою срілкою) та думають про вічне.

Катманду

Катманду

 

***

Долина Катманду 

Долина, у якій розкинулося Катманду, споконвіків була центром розвитку місцевої культури. Та окрім самого Катманду тут знаходиться ще два міста, які свого часу конкурували з теперішньою столицею за владу в регіоні, хоча зараз усе це злилося в єдиний хаотичний мегаполіс.

 

Бактапур знаходиться за 12 км на схід від столиці Непалу. Тут найбільша концентрація історичних споруд в країні. А ще весь центр міста, як і історична частина мого рідного Львова, занесений у список ЮНЕСКО. Це цілий архітектурний ансамбль.

Непал, долина Катманду

Непал, долина Катманду

Непал, долина Катманду

 

З безліччю деталей.

 

Ось цей отвір, наприклад, призначений для того, щоб віряни із заплющеними очима потрапили в нього руками. Якщо вцілили – значить загадане бажання збудеться. Ось, до речі, про те, як матеріалізуються думки та мрії стають реальністю.

Непал, долина Катманду

 

А це ще одне королівське місто Патан (Patan), що примикає до Катманду з півдня. Як ви уже могли побачити, типовим є наявність центральної площі, обтяженої архітектурою.

Непал, долина Катманду

Непал, долина Катманду

 

Ввечері другого дня нас на святкову вечерю запросив Ганеш, власник туристичної фірми, що безпосередньо займалася організацією нашої мандрівки. Додам, що EscapeWithPro співпрацює лише з операторами, які особисто перевірені Ігорем.

Ми провели невеликий бриф, а також мали нагоду ще глибше зануритися у місцеву культуру і посмакувати локальну їжу.

 

***

Рафтинг у Непалі

Наступного дня ми сіли у мікробус та поїхали на схід у напрямку Покхари, спостерігаючи по дорозі звичайне місцеве життя.

Рафтинг у Непалі

 

Беззаперечно рафтинг є однією із найцікавіших форм активного відпочинку. Зокрема, я мав нагоду уже спробувати бурхливі ріки в Чорногорії, Туреччині і навіть в Уганді. Та просто гріх було пропустити таку нагоду в Непалі. Тим більше, що мало які справи так розвивають командний дух, як факт перебування в одному човні з рештою групи.

Рафтинг у Непалі

 

Зважаючи на те, що дорога у Покхару тягнеться вздовж річки, гріх не проїхати частину шляху по воді. І саме тому ми внесли рафтинг у нашу програму. Насправді я трохи засмутився, коли дізнався, що розраховувати можна лише на пороги другої категорії. Хоча насправді було на чому гоцати – аж затамовувало подих.

Рафтинг у Непалі

 

На відрізках між порогами можна було просто покупатися у спокійній воді.

Рафтинг у Непалі

 

Також ми сходили на землю для відпочинку, адже просидіти три години у човні не так вже й просто.

Рафтинг у Непалі

 

Загалом це був класний досвід. Як каже мій тато: «Найкращий відпочинок – це зміна діяльності».

Рафтинг у Непалі

На вечір ми дісталися Покхари та почали готуватися до основної частини подорожі.

 

***

Трекінг в Гімалаї

Територія навколо Покхари багата на різні пішохідні маршрути. Власне цей регіон вважається значно цікавішим для гірського туризму, ніж терени навколо Евересту. Як я уже писав вище, ми обрали Poon Hill trek за його доступність і мальовничість. Тут добре промарковані маршрути і, в принципі, можна дати собі раду, хоча з нами був професійний гід Крішна.

 

Для початку самого треку зраненька нас підвезли до містечка Наяпул (Nayapul). Ось схема цілого походу.

Як бачите, за чотири неповні дні ми подолали 36 кілометрів.

 

***

День 1 (Nayapul – Hille)

Виходимо з ожвавленого містечка і практично відразу потрапляємо в традиційні кольорові непальські села.

Трекінг в Гімалаї

 

Дорога добре вимощена. Річ у тому, що це частина колишнього важливого торговельного шляху з Індії у Китай.

Трекінг в Гімалаї

Трекінг в Гімалаї

 

Спочатку все полого, але потроху піднімаємося догори. Тим часом відкриваються все цікавіші пейзажі.

Трекінг в Гімалаї

 

Популярний тип гойдалки з бамбука, що зустрічається у багатьох місцях.

Трекінг в Гімалаї

 

Де-не-де є можливість покупатися в прохолодній гірській річці, що власне ми й зробили.

Трекінг в Гімалаї

На ніч ми дісталися до невеличкого селища Хілле (Hille), де й заночували в одному з місцевих чайних будиночків.

 

***

День 2 (Hille – Gorepani) 

Лише зранку вдалося побачити як тут гарно.

Трекінг в Гімалаї

 

Усі чайні будиночки на шляху повністю укомплектовані всім необхідним для комфортної зупинки подорожніх. Чиста постіль, теплі покривала, смачна їжа та гарячий душ. Не вистарчало тільки одного елементу. Але ми це виправили. Шукайте надпис на стовпці знизу.

 

Другий день походу був найскладнішим, адже довелося набирати майже півтора кілометри вертикального перепаду висот.

Трекінг в Гімалаї

 

І левова частка цього по сходинках, що неабияк виснажує. Але не мого батька.

 

В будь-якому разі кожен непростий крок вартує тієї краси, що зустрічається навколо.

Трекінг в Гімалаї

 

Хоча довелося добряче попотіти.

 

Подолавши основний підйом, ми з’ясували, що левову частину маршруту можна було проїхати на авто паралельною дорогою, про яку ми були не в курсі. Але згодом я зрозумів, що все таки варто було пройтися, адже далі місця ставали більш туристичними і втрачали у своєму колориті.

Трекінг в Гімалаї

 

На висоті понад 2500 метрів над рівнем стежина проходить повз мальовничий вологий ліс, що називається cloud forest (хмарний ліс). Мені уже доводилося блукати у подібних місцинах Гватемали, Панами, Коста-Рики і Перу.

Трекінг в Гімалаї

 

Натомість я ніколи не пробував носити вантажі так, як це роблять місцеві портери.

Виявилося, що в цій корзині майже 35 кг, тягар яких і досі відчуваю на хребцях спини, пишучи ці рядки на моєму робочому місці в офісі.

 

З горем навпіл під вечір ми дісталися до високогірного селища Горепані (Gorepani), що знаходиться на 2800 м.н.м. Тут вже значно прохолодніше та відчувається висота. Тож вся група розсмокталася по номерах.

 

***

День 3 (Gorepani – Poon hill – Tadapani) 

Наступного ранку ми прокинулися вдосвіта, щоб почати сходження на сусідній Poon hill (3210 м) та зловити схід сонця.

Непал, Poon hill

 

Разом із нами сотні людей перебувають в очікуванні одного з найкращих видів у їхньому житті.

Непал, Poon hill

 

І ось приємні вранішні промені починають пестити наші обличчя.

Непал, Poon hill

 

В той же час темні силуети гір стають світлішими і перед нами відкривається неймовірна панорама на гімалайські піки, деякі з яких сягають 8000 метрів.

Непал, Poon hill

Непал, Poon hill

Непал, Poon hill

Непал, Poon hill

 

Контрольне групове фото.

Непал, Poon hill

 

І гайда назад в готель трохи перепочити.

 

Почавши спускатися з Горепані в інший бік я зауважив, що автомобільні дороги підкралися навіть сюди. Ще пару років і цей трек перетвориться у популярну туристичну стежку. Тож не зволікайте.

Непал, Poon hill

 

А ми тим часом рухалися далі, уже навіть якось звикнувши до пейзажів, за які інші готові пожертвувати найціннішим.

Непал, Poon hill

 

Poon hill трек і справді був чудовим рішенням. По своїй суті він є дуже різноплановим, адже буквально кожні пару сотень метрів постійно бачите щось інше.

Непал, Poon hill

Непал, Poon hill

 

Особисто мені найбільше сподобалося селище Тадапані (Tadapani), де ми зупинилися на третю ніч походу. Зараз тут все функціонує навколо туризму. Але й раніше воно було цілком самодостатнім за рахунок торгівлі.

***

День 3 (Tadapani – Ghandruk) 

А ще Тадапані знаходиться прямісінько під нависаючими скелями. Хоча дізнатися про це можна було лише зранку.

Непал, Тадапані

Непал, Тадапані

 

Останньою зупинкою нашого походу було селище Гандрук (Ghandruk). Тут ми нагородили себе, переодягнувшись у національні строї місцевих мешканців, щоб зробити пам’ятні фото.

 

Пару років тому сюди проклали дорогу, що навічно поміняло обличчя й економіку містечка.

 

Тепер замість кількох днів пішки дістатися до цивілізації можна за пару годин. Що ми, звичайно, і зробили, запакувавшись в один джип Tata індійського виробництва. Якраз на таких майже десять років тому я пересувався з Кашміру в Ладах в Індії.

 

Єдине, чого насправді хочеться після такого походу – це завалитися у класний сучасний готел. На щастя, з цим проблем у нас не було. Ганеш чудово про все подбав.

***

Покхара

Покхара – це найтуристичніше місто Непалу. Тисячі мандрівників, які сповзають з гір, проводять тут «реабілітацію». Або ж, навпаки, закуповуються перед тим, як підніматися вверх. Тож атмосфера тут цілком нормальна.

Непал, Покхара

 

І хоча тут є чим зайнятися, ми обмежили себе лише відвідинами однієї ступи на високому пагорбі, звідки відкривається вигляд на всю долину.

Непал, Покхара

Непал, Покхара

 

Спустившись вниз, потрапляємо на берег озера…

Непал, Покхара

… звідки на човні повертаємося у місто.

 

Для того, щоб привести себе в порядок, ми влаштували собі чоловіче СПА. Якщо читаєте мій блог уже деякий час, то в курсі, наскільки я люблю гоління небезпечним лезом.

 

Це мистецтво особливо цінується у країнах Індійського субконтиненту і зазвичай супроводжується масажем голови та обличчя й іншими приємними процедурами. Всі хлопці зацінили.

 

По завершенні ми уже не їхали назад у Катманду по землі. А сіли на літак, який за 25 хвилин довіз нас напряму в аеропорт. Хоча дорога по землі зайняла би увесь день.

Далі кожен сів на свій рейс та повернувся в Україну.

***

РЕЗЮМЕ

Фух. Надзвичайна вийшла подорож! Я давно мріяв про щось подібне. Відразу скажу, що подібний трекінг у Непалі доступний абсолютно для всіх та не потребує спеціальної підготовки чи професійного спорядження.

Ось що у мене було з собою.

Усе це речі, які використовуються у звичайних походах в Карпатах чи навіть під час прогулянки у парку. Спальник мені взагалі не знадобився. Зокрема, тут:

А ось і короткий огляд усього спорядження.

Придбати спорядження при потребі рекомендую в магазинах Горгани. Усім моїм підписникам надається 10% знижка. Просто скажіть, що ви читаєте Ореста Зуба 😉

 

Бюджет

Ось скільки може коштувати подібна подорож.

  • $990  – Організований тур-пакет по Непалу
  • $600 – Переліт з України і назад 
  • $100 – Внутрішній переліт Покхара-Катманду
  • $215 – Додаткові витрати протягом подорожі
    (ресторани, вхідні квитки, інші дрібні покупки)

Разом $1905 за неймовірну пригоду, що запам’ятається на все життя.

Непал

Якщо бажаєте долучитися до подібної мандрівки, рекомендую зайти на сайт EscapeWithPro.com, відсортувати тури за фільтром «Непал» і подивитися варіанти. Впевнений, що ви знайдете щось для себе. Гарних та безпечних вам мандрів 🙂

Як продати ІТ-компанію і запустити новий стартап

Як продати ІТ-компанію і запустити новий стартап

Мій сьогоднішній гість Ігор Петрушин має у житті дві пристрасті – IT-технології та подорожі. За першою пристрастю він пішов ще 15 років тому і успішно реалізувався у якості IT-підприємця, розвинувши і продавши одну компанію.

Натомість, щоб капіталізувати у стартап свою другу пристрасть, Ігор полетів у Кремнієву Долину в Каліфорнії – просто за натхненням. Так народилася ідея запустити EscapeWithPro – сервіс пошуку та бонювання авторських мандрівок. 

Отож, як продати онлайн компанію і запустити новий стартап – дивіться у цьому відео…

… а також читайте далі у статті.

***

Перша компанія і проекти по півмільйона доларів

У своїй першій компанії IT Solutions, яку Ігор Петрушин заснував разом з партнерами, він виконував функції директора з розвитку і просував інновації.

IT Solutions – це системний інтегратор (побудова систем збереження даних, IT-консалтинг), серед клієнтів якого були, наприклад, банки Аваль, Альфа-банк, Міністерство внутрішніх справ. Як каже Ігор, проекти, які робила ця компанія, могли коштувати і по півмільйона доларів.

В ITSolutions Ігор пробув вісім років, і зрештою вирішив продати свою частку партнерам. “Мене завжди приваблював глобальний ринок. Хотілося створити якусь цінність, допомогти великій кількості людей, незалежно від того, яка в них національність. У межах України це зробити не можна, тому в мене давно була ідея спробувати себе у B2C сегменті”, – розповідає Ігор.

***

 Невдала спроба і корисний досвід

(Фото з інстаграм-профілю Ігора)

Ідею стартапу у тревел сегменті він обдумував чотири роки.  «У мене в житті є дві великі пристрасті. Одна – це технології, у цьому бізнесі я вже 15 років. Друга – подорожі, я відвідав 71 країну. І подумав: як би допомогти людям побачити всі ці місця. Насправді мало людей подорожують і вони багато що втрачають. Хотілось якось на це вплинути», – каже Ігор.

Влітку 2017 року Ігор поїхав у Кремнієву Долину – за натхненням. Після цієї поїздки Ігор з двома розробниками запустили перший стартап, який не вдався. Суть його полягала в тому, що людина переглядає світлини з подорожей в Instagram, клацає на зображення та отримує пропозиції, як поїхати в те чи інше місце.

«Але тут у нас не склалося з монетизацією. Крім того, ми хотіли робити це все через чатботів. І недооцінили, що розумного чатбота зробити складно. За нашим задумом люди мали спілкуватися у фейсбук-месенджері, телеграмі, вайбері.  Але виявилося, що чатботи – дуже примітивні. Це призводить до того, що люди розчаровуються, бо з ними спілкується робот, і йдуть», – розповів Ігор.

Як запустити новий стартап(Фото з Facebook-сторінки EscapeWithPro)

На момент невдачі з першим стартапом Ігор все ще перебував у Кремнієвій Долині в оточенні людей, які просто фонтанували ідеями та отримували на їх реалізацію мільйонні інвестиції. Це не могло не надихнути на нові звершення.

Якраз у той момент Ігор почав помічати, що в Україні є багато організаторів подорожей, які є не просто класичними гідами, а креативними мандрівниками. «Вони вигадують прикольні маршрути, різні цікаві активності. А в нас в основному люди куди їдуть? У пакетні тури в Туреччину. Хоча в тій же Туреччині є дуже цікаві місця, які варто побачити», – наголошує Ігор.

Саме так виникла ідея запустити маркетплейс EscapeWithPro, основне завдання якого поєднати організаторів оригінальних мандрів з тими людьми, які цікавляться такими подорожами.

***

Ідея не вартує нічого. Реалізація – це все

Як кажуть в Долині, ідея нічого не вартує, реалізація – це все.

Я не радів дуже довго з того, що ідея унікальна, бо розумів, що попереду – серйозний шлях, щоб все почало працювати. По маркетингу, звісно, знання були, але це трохи не той маркетинг. Це не маркетинг світових масштабів. Перше, що я зрозумів – що треба багато креативити, багато вигадувати ідей і постійно перевіряти гіпотези – що спрацює, а що ні», – каже  засновник EscapeWithPro.

Головне в стартапі, як наголошує Ігор, швидко запустити продукт. Чимало стартаперів затягують із запуском, бо бояться критики, і цей психологічний бар’єр убиває чимало гарних ідей.

Для EscapeWithPro на даному етапі головне – це маркетинг. Адже яка б крута ідея не була, якщо про неї ніхто не знає, то вона нічого не вартує.

***

Про користувачів

У EscapeWithPro зараз понад 400 організаторів, які публікували подорожі. Проєкт не женеться за кількістю, а надає перевагу якості. Крім того, стартап активно розвивається на закордонний ринок, зокрема на англомовний сегмент.

Як запустити новий стартапФото з Facebook-сторінки EscapeWithPro

«Ми намагаємося працювати як з тими, хто лише починає подорожувати, так і вже з досвідченими мандрівниками, – розповідає Ігор. – Як правило, якісь унікальні подорожі люди зацінюють вже після того, як вони трошки поїздили. Умовно кажучи, вони з’їздили в Париж, в Амстердам, в Туреччину і задумуються, що треба щось таке, щоб реально вразило».

Щодо монетизації, то EscapeWithPro має комісію з кожного бронювання. Але в стартапу є золоте правило: комісія ніколи не береться з користувачів, лише з організаторів мандрів.

 

«Організаторам ми допомагаємо тим, що приводимо клієнта. Бо маркетинг – це буває трохи складно. Організатори сильні в тому, що придумують класну цікаву подорож, а займатися маркетингом, тобто продавати, просто нема кому і нема часу», – каже Ігор Петрушин.

Цінність для користувачів полягає в тому, що в одному місці можна швидко знайти структуровану інформацію, в єдиному форматі. А також EscapeWithPro гарантує користувачам повернення коштів у випадку форс-мажору.

 

ОРЕСТ: Для затравки скажу, що недавно я сам використовував EscapeWithPro для збору групи та організації мандрівки у Непал. В результаті у нас вийшла неймовірна подорож, опис про яку ви вже побачите найближчим часом. 

***

Про прибуток

Наразі EscapeWithPro ще неприбутковий, але для стартапів це не головне. На даному етапі акцент робиться на розвиток. Проєкт фінансує Ігор Петрушин з партнером за власні кошти.

Як запустити новий стартапФото з Facebook-сторінки EscapeWithPro

«Заробітку не буде ще багато років. Рідко буває таке, що  стартапи глобального рівня прибуткові навіть у перші п’ять років. Як тільки ти береш установку на прибуток, то вона конфліктує з розвитком. Ти або заробляєш собі, або розвиваєш платформу. І переважно всі стартапи вибирають швидкий розвиток», – пояснює Ігор.

Приблизно за півроку EscapeWithPro шукатиме інвестора. Наразі ще треба показати, що проєкт має користувачів, їх стає більше і вони задоволені. Як каже Ігор Петрушин, якщо у вас є користувачі, яким ви надаєте певну цінність, то інвестиції дуже швидко знаходяться.

***

РЕЗЮМЕ

Ось така цікава історія. Хто задумується про стартап, то варто послухати поради Ігоря і подумати добре ще раз. Зрозуміло, що кожній ідеї передує певний попередній досвід, напрацювання, попередні камені спотикання. Але в результаті  все це сприяє досягненню успіху в цій справі.

Отож, черпайте натхнення, продукуйте ідеї і досягайте успіху 🙂 

Соціальна відповідальність бізнесу та кожного з нас

Соціальна відповідальність бізнесу та кожного з нас

Якось у Хельсинкі я зустрівся з підписницею, котра працювала з чимось, пов’язаним із екологією. Дівчина запитала у мене, чи я звертаю увагу на ті викиди CO2, що утворюються в результаті моїх численних перельотів. Тоді я щось не зовсім вловив, у чому суть і просто відмовчався. 

Але під час моєї недавньої мандрівки в Еквадор я мав нагоду побачити гарний приклад корпоративної соціальної відповідальності авіакомпанії KLM, про що розповім трохи далі. Та й загалом мені стало цікаво дізнатися більше деталей про CSR (Corporate social responsibility).

У нашій країні це явище ще досі сприймається як популярний західний тренд. Тоді як в Європі CSR, фактично, є обов’язковою складовою діяльності великих компаній. Зважаючи на те, що Україна задекларувала свій рух в напрямку європейської інтеграції, нам варто перейняти найкращий досвід у сфері CSR.

***

CSR – що це таке?

CSRДжерело зображення: esdw.eu

Отож, що таке соціальна відповідальність бізнесу?

Якщо коротко, то це якісне виробництво продукту чи послуги, а також відповідальне ставлення компанії до своїх працівників, споживачів і навколишнього середовища. Три основні напрямки CSR:

  • соціальний (гідна оплата праці, безпека на робочому місці, гарантія медичного страхування для працівників, можливість додаткового навчання персоналу);
  • економічний (інвестиції, ефективне використання трудових ресурсів, етична поведінка по відношенню до споживачів і конкурентів);
  • екологічний (участь у вирішенні таких гострих проблем як забруднення води, землі та атмосфери, зміни клімату, виснаження природних ресурсів і так далі).

***

Трохи статистики

У 2017 році у США дослідницька компанія Porter Novelli/Cone провела дослідження щодо соціальної відповідальності бізнесу, яке дозволило переосмислити значення CSR. Зокрема, дослідження показало, що:

  • 87% американців придбають товар тієї компанії, яка підтримує вирішення тієї проблеми,яка їх турбує і 76% відмовляться купувати продукти чи послуги тієї компанії, яка діяла всупереч переконанням покупців;
  • 63% американців сподіваються, що підприємства відіграватимуть провідну роль у тому, щоб рухати соціальні та екологічні зміни вперед, без державного регулювання.
  • 78% громадян США хочуть, щоб компанії вирішували важливі проблеми соціальної справедливості.

Аналогічне опитування проводили і серед європейських споживачів, 70% з яких сказали, що, при купівлі продукту чи послуги, вони звертають увагу на відданість компанії принципам соціальної відповідальності. Ще 44% сказали, що готові платити більше за продукцію компаній, які є соціально та екологічно відповідальними.

Отже, як бачимо, соціальна відповідальність бізнесу збільшує лояльність аудиторії, а відтак і підвищує вартість бренду.

***

Лідери CSR – хто вони

Щороку організація Reputation Institute Global CR RepTrak проводить дослідження, на основі якого формує рейтинг лідерів у галузі корпоративної соціальної відповідальності. Цьогоріч десятка лідерів виглядає так: компанії Rolex, LEGO Group, The Walt Disney Company, Adidas, Microsoft, Sony, Canon, Michelin, Netflix і BOSCH.

CSR Rating

Що цікаво, компанія Rolex посідає перше місце у рейтингу вже четвертий рік поспіль. Ще з 1976 року компанія впроваджує принципи соціальної відповідальності з допомогою програми “Rolex Awards”, яка фінансує проекти з покращення життя на планеті та із захисту природних і культурних надбань у всьому світі. 

До речі, як я згадував на початку статті, нещодавно я мав можливість особисто побачити гарний взірець соціально відповідальної компанії – KLM (Королівські Голландські Авіалінії), якими летів у Еквадор з пересадкою в Амстердамі. Авіакомпанія задекларувала амбітну мету – встановити нові стандарти для авіації майбутнього.

Зокрема, що вже зараз досягла KLM:

  • на 17% зменшила викиди СО2 в небі і на 18% менше викидів вуглекислого газу на землі;
  • виконує міжконтинентальні рейси з використанням екологічного біопалива;
  • пропонує екологічно чисті продукті харчування на борту;
  • на 9% менше відході
  • у 2018 році висадила в Панамі 312 га лісу
  • працює над створенням літака майбутнього Flying-V, який витрачатиме на 20% менше палива, ніж теперішній Airbus 350.

***

А як в Україні?

Джерело зображення: psychologis.com.ua

У нашій країні конкурс серед соціально відповідальних компаній з 2009 року проводить, зокрема, центр «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності», участь у голосуванні беруть також міжнародні експерти.

Якщо подивитися на результати останнього конкурсу (дані за грудень 2018 року), то серед переможців є чимало міжнародних компаній, які працюють в Україні. Зокрема, це GoodValley, Nestle, Deloitte, Ашан.

Серед українських компаній – 1+1 (за проект «Право на освіту» для дітей, які довгий час перебувають у лікарнях), М.С.Л. (за підтримку дитячого спорту), компанія Київстар (за партнерство з Go Clobal у навчанні дітей англійській мові та технологіям), Нові продукти (за корпоративні веломарафони та здорові офіси), Ощадбанк (за створення інклюзивних відділень), Галнафтогаз (за безпеку на дорогах), «Укрпек» (за пілотний проект з роздільного збирання та утилізації твердих побутових відходів у Вишгороді).

*** 

Що може робити кожен?

Може здаватися, наче такими проблемами переймаються лише у країнах першого світу або ж принаймні великі компанії, що просто потребують додаткового піару. Але вся фішка у тому, що соціально відповідальним може стати кожен. І насправді не має значення зменшуємо ми викиди CO2, чи купуємо технічне оснащення у провінційну школу. 

На мою думку, варто обрати свій проект до душі чи приєднатися до вже наявного та робити власний маленький внесок у покращення світу. Таким чином застосовуватиметься акумулятивний ефект (compound interest), а також буде приклад для інших, що в цілому веде до збільшення загальної свідомості.

Ще Тім Феррісс у своїй книзі ” Чотиригодинний робочий тиждень” писав про те, що хтось може долучитися до кампанії по захисту якогось куща, екстракт з якого в перспективі може стати лікувальним зіллям, а інші – до відродження популяції китів. 

Особисто я сортую сміття, а також спрямовую частину зароблених коштів з бізнесу на благодійність. Чого лише варта історія молодого гвінейця в Бісау. Окрім того, дбаю про добробут моїх колег у команді, а також фокусуюся на суспільно корисних безпосередніх результатах нашої професійної діяльності.

Віза в Україну – місія нездійсненна

Віза в Україну – місія нездійсненна

Я відвідав уже понад 100 країн та виробляв десятки віз у різноманітні держави. Але ще жодного разу не опинявся в подібних обставинах. Мова йде про реальний стан візової політики України і те, наскільки ми “відкриті до світу”.

Як Почесний Амбасадор Львова та громадянин, якому небайдужа доля нашої країни, просто не можу залишатися осторонь такої ситуації. А справа ось в чому… (переглянути відео)

А далі текстова версія, якщо комусь зручніше читати…

***

Приблизно півтора роки тому до мене через сайт (ukraine-travel-secrets.com), яким я займався ще у 2012 році, написав  Мохамед. Він представився громадянином Судану, який народився в ОАЕ і навчається в Новій Зеландії, та повідомив, що збирається із батьком у подорож Центральною Європою. 

Його батько, Осман, навчався у Львові в медичному університеті у 1970-х роках.

Тож їм би дуже хотілося потрапити до нашого міста, оскільки з тим часом пан Осман пов’язує найкращі роки свого життя. А наразі пан Осман працює лікарем в Абу-Дабі та живе в Об’єднаних Арабських Еміратах з 1979 року.

(Зверніть увагу на місто отримання диплому та мови спілкування)

Спочатку вони звернулися по візу в посольство України в Абу-Дабі. Там їм відповіли, що швидше ніж за два тижні візи не буде, оскільки така процедура. Пан Осман окремо відмітив про зверхнє ставлення співробітників нашого консульства до відвідувачів консульства.

Тож вони забрали паспорти, розраховуючи отримати візу в Україну протягом самої подорожі в одній із сусідніх європейських держав, оскільки підтискали терміни. Згодом Мохамед написав, що їх відшили у Відні й Кракові представники наших консульських установ. Тож батько з сином на орендованому авто відвідали Будапешт, Відень, Прагу, Краків, Варшаву і Гданськ. Але в Україну так і не потрапили. 

*** 

Перший візит

Трохи пізніше Мохамед написав, що збирається приїхати до Львова з дружиною і двома дітьми. Тож, згідно з вимогами чинного законодавства, я зробив і нотаріально завірив запрошення та надіслав оригінали кур’єрською службою. 

Обом дали візу. Хоча за жінку до мене телефонували представники СБУ та розпитували, як ми знайомі та чи гарантую я, що вони покинуть територію нашої держави у заявлені строки. 

Зрештою в грудні 2018 року Мохамед з дружиною і двома дітьми відвідали Львів, Славське та Київ. Він був приємно вражений побаченим та пообіцяв повернутися наступного року з батьком. 

***

Візовий квест

Ще з кінця літа цього року ми почали планувати візит Мохамеда та його батька Османа до Львова. Тож я знову виробив запрошення і надіслав у Нову Зеландію та ОАЕ відповідно.

Десь за тиждень, відразу після отримання документів, пан Осман подав документи і ще за тиждень отримав відмову, чим, звичайно, був дуже розчарований.

Причина: нездатність підтвердити мету перебування в Україні

В той час я повернувся з Еквадору і написав у посольство України в ОАЕ е-мейл такого змісту:

 

Я громадянин України (паспорт ХХХХХХ)
Проживаю за адресою: Львів, просп. ХХХХХХ
Номер телефону: ХХХХХХХХ
.
А також я Почесний Амбасадор Львова, 
онлайн підприємець, блогер і мандрівник.
.
Ось мій офіційний сайт – https://openmind.com.ua/  
та публічна фб сторінка – https://www.facebook.com/orest.zub/
.
СПРАВА
.
26/09/2019 ваше консульство відмовило у наданні візи моєму гостеві Osman Mahgoub Sulieman Mohamed (паспорт ХХХХХ).
Пан Осман є громадянином Судану, який навчався у Львівському Медичному Університеті у 1970-x рр, а більшість свого життя проживає в ОАЕ. 
В додатку знаходяться його диплом навчання, моє запрошення, аплікаційна анкета на візу і ваша відмова (файли, що починаються на 1).
.
Варто зазначити, що пан Осман уже намагався потрапити в Україну два роки тому, коли подорожував Європою.
Але йому це не вдалося зробити при тому, що він разом із сином побував у Польщі, Чехії, Угорщині та інших країнах Центральної Європи. 
.
Минулого року до мене приїздив його син з дружиною і двома дітьми.
Син, Mohamed Osman Mahgoub Suliman (ХХХХХХХ), зараз навчається у Новій Зеландії. 
.
Його дружина, Ayat Azhari Mohamed Abdelrahman, ХХХХХХ, і двоє дітей отримували візи минулого року у вашому консульстві. Паспорт дружини і наші спільні фото з сином зі Львова додаю.  
.
ПРОХАННЯ
.
Батько і син хочуть ще раз приїхати до Львова на початку цього грудня. Все відповідно до мого запрошення, яке я зробив і надіслав згідно з вимогами законодавства.
Батько уже в похилому віці і це унікальна нагода побачити місто своєї молодості. Будучи інтелігентними людьми, їм дивно опинитися у такій ситуації. І це явно не допомагає нам з вами покращувати імідж України у світі.
.
Будь ласка, прошу посприяти пану Осману в отриманні візи до України. Його син натомість буде подаватися через консульство України у Сіднеї. Зі свого боку гарантую опікуватися моїми гостями тут на місці. 
.Якщо у вас є будь-які додаткові до мене питання, ось мій мобільний ХХХХХ.  Оскільки я часто подорожую, то краще контактувати на what’s app. Також я постійно доступний по мейлу. 
.
Дуже сподіваюся на вирішення цього питання і оперативну відповідь.

 

Наступного ранку до мене особисто зателефонував консул України в ОАЕ (чим я був приємно вражений), пояснивши, що відмову дали у Києві, та запропонував подати апеляцію. 

Тож пан Osman подав апеляцію, але знову отримав відмову з поясненням, що рішення приймається у Києві. 

***

У пошуках правди

На цьому наш герой уже втратив віру, що колись потрапить в Україну. Але, як Почесний Амбасадор Львова, та небайдужий громадянин, я не можу цього так просто лишити, адже мова йде про репутацію нашої країни. З боку це виглядає, наче повний абсурд. 

Тож я звернувся напряму в МЗС із листом подібного змісту, як зверху, та поясненням всієї ситуації. Протягом тижня не було жодної відповіді. Тож я зателефонував у візовий відділ (+380442381749). 

З’ясувалося, що на офіційну пошту cons_vvp@mfa.gov.ua від мене нічого не надходило. Тоді, перебуваючи на лінії, я спробував продублювати лист з інших мейлів. Але це не дало жодного результату. 

Далі співробітниця візового відділу написала мейл мені, який надійшов. Я відписав у відповідь, але у скриньці МЗС нічого не з’явилося. Це якась магія. 

Зрештою мені запропонували надіслати мейл на загальну пошту cons@mfa.gov.ua і зателефонувати на +380442797361. Але там ні слуху ні духу. Виходить патова ситуація. Тож мені нічого не лишалося, як перейти в публічне поле. 

*** 

РЕЗЮМЕ

Я дуже сподіваюся, що це відкрите повідомлення побачить хтось з МЗС чи посадова особа, котра може зрушити описану справу із мертвої точки. Ми говоримо про Ukraine NOW і те, що Україна відкрита до світу. Але по факту живемо в таких от реаліях.

 

Що, на мою думку, варто змінити, аби це виправити: 

 

1) Перш за все надати візу пану Осману та його сину Мохамеду

Поїздка Мохамеда та Османа запланована на початок грудня. З 10 по 27 листопада я перебуватиму в мандрівці Західною Африкою і не зможу займатися цими питаннями. Тож дуже сподіваюся, що нам все ж таки вдасться владнати це непорозуміння до 10 листопада і наші гості врешті зможуть відвідати Україну. 

 

Далі в перспективі:

2) Відмовитися від необхідності пред’являти оригінал запрошення при подачі документів на візу. Нехай вже нотаріус це завіряє, але для чого змушувати людей пересилати папірець через весь світ. 

До слова паралельно з усією цією історією запрошення Мохамеду загубилося по дорозі до Нової Зеландії. Тож мені довелося знову бігати до нотаріуса і надсилати документ кур’єрською експрес-службою. 

Ось скільки коштувала лише ця процедура: 

  • 500 грн – нотаріально завірене перше запрошення
  • 1000 грн – пересилка однією кур’єрською службою (яка загубила запрошення)
  • 500 грн – нотаріально завірене друге запрошення
  • 2500 грн пересилка другою кур’єрською експрес-службою.

Лише це коштувало 5500 грн (220 $)

А ще надіслати документи з Окленду у посольство в Сідней – 80 $. Ну і, звичайно, сплатити візовий збір – 70 $

В результаті українська віза виходить – 380 $. За ці гроші у Новій Зеландії можна придбати тур-пакет на Фіджі. І, власне, багато хто плюне і саме так зробить. 

Михайло Федоров та Дмитро Дубілет, вам привіт. Рекомендую додати до ваших реформ по диджиталізації та зменшенню паперообігу і цей процес теж.

 

3) Визнавати Шенгенські візи і давати можливість громадянам, яким потрібна віза, відвідувати Україну за умови, що у них є Шенгенська віза. 

Це нормальна світова практика. Скажімо, таким чином, маючи американську візу, я потрапив у Беліз, а коли Шенген для нас був ще візовим, то більшість Балканських країн можна було відвідати при наявності Шенгенської візи.

 

4) Створити Міністерство Туризму

На державному рівні туризмом в Україні займається Департамент туризму та курортів, що є незначним органом в структурі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

Враховуючи, що на туризм припадає ~10$ світового ВВП, а Україна має значний потенціал у цій сфері, вважаю нам варто мати окреме міністерство, яке займатиметься такими справами. Скільки разів я бував на різних міжнародних туристичних виставках, практично завжди український стенд – один із найскромніших.

Уся країна втрачає купу грошей через те, що не використовує свій туристичний потенціал, хоча туризм може бути однією з найприбутковіших індустрій. Зокрема, Львів довів, що це можливо.

*** 

І на завершення

У такій принизливій ситуації опиняється багато людей, котрі бажають відвідати Україну і в результаті усі ці перепони просто відбивають найменше бажання до нас приїхати, що явно працює не на користь репутації України, яка і так добряче підірвана. 

Наразі пан Осман уже не розраховує потрапити до Львова, але я сподіваюся на співпрацю дипломатичних колег і маю надію, що ця неприємна ситуація вирішиться sensu stricto, а весь лід зрушиться у глобальному плані. 

Ось що написав мені Мохамед в останньому повідомленні у what’s app.

Цитую:

Ну що ж, друже. Сподіваюся з цього буде якийсь результат. Якщо не для нас, то принаймні для інших людей, які хочуть побачити нові місця. Я вважаю, що Україна загалом та Львів зокрема мають великий туристичний потенціал.
.
Боснія пережила жахливу громадянську війну, але зараз це одна із найбільш відвідуваних країн для людей з ОАЕ та інших держав Перської затоки. Так само з Азербайджаном та Грузією.
.
Я думаю, вони витрачають багато коштів на медійне представлення та створюють сприятливі візові умови навіть для іноземних резидентів у країнах Перської затоки, як ми. Наприклад, ми можемо відвідати Грузію без візи, оскільки постійно проживаємо в ОАЕ.
.
Сподіваюся твоя стаття зверне увагу на те, що варто змінити підхід офіційних органів до таких чесних туристів, як ми.

Еквадор – подорож до центру Землі

Еквадор – подорож до центру Землі

Я давно мріяв потрапити в Еквадор. Зрештою, під час мандрівки Південною Америкою план був доїхати саме сюди. Але так сталося, що діставшись Перу, нам було уже досить. Тож полетіли відразу в Каліфорнію.

Цього ж разу ми виділили два тижні лише на одну країну. І я можу з впевненістю сказати таке. Якщо у вас є можливість потрапити лише в одну країну Південної Америки, то це повинен бути Еквадор, який став моєю 115 відвіданою країною.

Чому так? Дивіться у відео і читайте у статті. Ось відео з першої частини мандрівки.

 

А це вже друге відео…

 

Далі стаття і купа фоток з описом всієї мандрівки…

***

Переліт

Незважаючи на те, що Еквадор знаходиться відносно далеко, дістатися туди доволі просто. Лише одна пересадка в Амстердамі і KLM доставляє вас на інший кінець світу.

Особисто ми летіли у класі Econony Comfort, що передбачає більше місця для ніг. Тому весь переліт пройшов непомітно.

До речі, сам факт пересадки в Нідерландах може стати приємним бонусом. Рекомендую переглянути окрему статтю і відео про те, чим зайнятися у Нідерландах, якщо у вас лише одна доба.

Летіти на захід завжди зручніше. Тож після кількох фільмів, невеличкого сну та ще кількох келихів вина ми потрапили на інший континент.

Еквадор є для нас безвізовою державою. Тож миттю пройшли паспортний контроль та сіли у таксі, водій якого нас уже чекав з табличкою – Orest Zub. Перше, що бачимо – класні дороги.

***

Карта

Перед початком розповіді, подаю карту нашого пересування.

***

Кіто (Quito)

Швидше за все ви чули, що Кіто є найвищою столицею у світі, центр якого розкинувся на висоті понад 2000 метрів над рівнем моря. Це відразу відчувається по прибутті в аеропорт.

До слова, найбільше місто Болівії, Ла Пас, знаходиться на 4000 метрів, хоча столицею країни фактично є Сукре. Тому після перельоту варто два-три дні проходити акліматизацію.

 

Історичний Центр (Centro Historico) 

Ми поселилися в колоритному готельчику в історичному центрі міста.

Еквадор, Кіто

 

Вікна з кімнати виходили відразу на одну із центральних площ.

Еквадор, Кіто

Тут же знаходиться один із пересадкових транспортних вузлів. Довжелезні автобуси їздять по виділених смугах і зупиняються на спеціально облаштованих зупинках з контрольованими входом і виходом.

Еквадор, Кіто

Просто чудова альтернатива традиційному метро, хоча перша гілка підземки у Кіто теж будується.

Еквадор, Кіто

 

Центральна частина Кіто входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО. До речі, саме центр Кіто і Кракова стали першими об’єктами, що ввійшли у список ЮНЕСКО ще у 1978 році. Це один із найкраще збережених архітектурних ансамблів у всій Америці.

Еквадор, Кіто

Еквадор, Кіто

Еквадор, Кіто

 

Історичний центр величезний. Тут просто колосальна кількість різноманітних площ, кожна з яких має свою атмосферу. Навіть історичним містам Мексики до цього далеко.

Еквадор, Кіто

Еквадор, Кіто

Еквадор, Кіто

 

Те саме стосується і церков. Як не крути, а іспанські конкістадори знали толк в архітектурі.

Еквадор, Кіто

Еквадор, Кіто

Еквадор, Кіто

А по околицях видніються постійно засніжені вулкани. На один із них ми також поїдемо. Але про це згодом.

 

На особливу увагу заслуговують місцеві ринки та їжа.

Можу з впевненістю сказати, що латиноамериканська їжа гірських народів (Еквадор, Перу, Болівія) є однією з моїх улюблених. Вони чудово поєднують картоплю, кукурудзу, кислуваті спеції, а також морепродукти з Тихого океану, який зовсім неподалік.

 

Окрім власне історичної частини у Кіто є багато на що дивитися. Зокрема, тут нові сучасні багаті райони.

Еквадор, Кіто

Еквадор, Кіто

 

І не зовсім благополучні, що радше нагадують одну велику фавелу. Ну, майже, як у Бразилії.

Еквадор, Кіто

Еквадор, Кіто

Еквадор, Кіто

Але загалом усе норм.

***

Кабельна Дорога (Teleferico) 

Одним із найцікавіших занять є можливість піднятися по кабельній дорозі (!) на пагорб, що височіє над містом. Буквально за 20 хв з 2800 ви опинаєтеся на висоті 4000 метрів.

 

Гондоли оснащені кріпленнями для велосипедів. І це є одна із найкращих точок у світі для даунхілу. Хоча непідготовлені люди тут спортом сильно не позаймаються, адже на такій висоті уже добряче вставляє.

Еквадор, Кіто

 

Мені якраз пригадалося Антіплано в Болівії чи сходження на вулкан Тейде на Канарах. Якщо хочете відчути себе старим і безсилим, можете також спробувати. Тож залишається берегти енергію та сили і просто гойдатися на гойдалці, насолоджуючись навколишніми пейзажами.

Еквадор, Кіто

Еквадор, Кіто

***

Центр Землі (Mitad del Mundo) 

Ще однією атракцією, яку не можна пропустити, є своєрідний центр Землі. Сама назва Еквадор походить від цього. Сам екватор проходить по північній околиці Кіто, де облаштований цілий меморіальний парк.

Еквадор, Кіто

 

Там же в сучасній споруді цілком символічно знаходиться головний офіс співдружності південно-американських держав.

 

Але, якщо бути дуже точним, то лінія екватора проходить за кількасот метрів поряд з цим місцем. Трішки північніше від основної локації є чудовий музей Intinan, на території якого ви, фактично, можете стати однією ногою на північну півкулю, а іншою – на південну.

Еквадор, Кіто

Окрім самої можливості опинитися в такому місці, в музеї пояснюється низка фізичних процесів Земної кулі, проводиться демонстрація того, в якому напрямку закручується воронка води у різних півкулях. Також кожен охочий може спробувати поставити яйце на одну грань таким чином, щоб жодна зі сторін не переважувала.

Детальніше про це все дивіться у першій частині відео про Еквадор.

Додам, що я уже побував свого часу на Екваторі в Уганді. Хоча там все не настільки репрезентативно. Загалом затриматися у Кіто вартує щонайменше на три дні. Як бачите, тут є чим зайнятися. Але треба їхати далі.

***

Вулкан Котопаксі (Cotopaxi)

Більшість країни стоїть на так званому Кільці Вогню. Це сейсмічно активна гірська територія суші навколо Тихого Океану. Саме тому тут безліч вулканів та постійні землетруси. Чого лише вартувало побачити виверження вулкану у Гватемалі.

Тож, звичайно, і в Еквадорі є багато вулканів. Багато з них висотою понад 5000 метрів і деякі добре видно зі столиці. Мабуть, найвідомішим з них є вулкан Котопаксі, оскільки на його території облаштовано національний парк і туди легко дістатися.

Біда лише у тому, що зазвичай з обіду небо затягує хмарами. Тож, аби дістатися на вулкан зранку, ми винайняли авто і переночували в сусідньому до гори містечку Латакунга (Latacunga).

Коли я побачив це з вікна нашого номера, у мене перехопило подих.

 

Ну, що ж. Давайте під’їдемо ближче. Вау…

Еквадор, вулкан Котопаксі

 

Насправді складно передати відчуття, коли бачиш таке диво природи.

Еквадор, вулкан Котопаксі

 

Висота вулкану Котопаксі становить 5897 метрів. Фактично доїхати на авто можна десь до 4400, звідки уже починається складне технічне сходження. Але наше авто і самопочуття почали барахлити на 4200 і довелося спускатися вниз.

Еквадор, вулкан Котопаксі

 

У будь-якому разі візит сюди став одним із найяскравіших вражень на цілу мандрівку.

Еквадор, вулкан Котопаксі

 

По дорозі назад ми ще зустріли ламу…

… та місцеву жіночку, яку ми люб’язно підвезли у місто.

 

Несподіванкою став стукіт у правому колесі, коли ми виїхали на трасу. В результаті почало сильно дригати кермо. Тож довелося заїхати на місцеву СТО.

Еквадор, вулкан Котопаксі

 

Виявилося, що від їзди по гірських дорогах розвалився підшипник. Три години – і ми все поміняли.

А на вечір уже в темряві почали спускатися у напрямку Амазонії.

***

Амазонія

 

Баньйос (Banos) 

Основним перевалочним пунктом і популярною зупинкою на шлях з гірського плато Анд в низини Амазонії є містечко Баньйос. Ось таку картину я побачив з самого рання, прокинувшись у готельчику.

Амазонія, Баньйос

Як і наш Трускавець, Баньйос – відомий місцевий бальнеологічний курорт. Тож сюди приїжджають багато людей поніжитись у різноманітних СПА. Звичайно, і ми не могли відмовити собі у такій втісі.

Амазонія, Баньйос

Амазонія, Баньйос

 

А загалом це самодостатнє приємне містечко, що вартує уваги одного чи двох днів.

Амазонія, Баньйос

Амазонія, Баньйос

Амазонія, Баньйос

 

Поїхали далі. Спускаємося все нижче. Фауна починає змінюватися та з високогірної стає все більше подібною до екваторіальної.

 

Неподалік знаходиться колосальний водоспад, що вражає своїми масштабами. Такий струмінь води бачив хіба на Ніагарі в Канаді. Навіть Ігуасу на кордоні Бразилії та Аргентини не має такого напору.

Амазонія, водоспад

Амазонія, водоспад

 

А ще приємно вразила доступність такого незвичайного місця. Вхід всього 2 долари. Водночас, подібне в Африці коштує десятки.

Амазонія, водоспад

***

Палора (Palora)

Взяли курс на містечко Палора, куди нас запросили знайомі. Тож проклали маршрут і поїхали за рекомендацією навігатора. Дорога потроху ставала все більше та більше провінційною.

Еквадор, Палора

 

Та в результаті ми вперлися у річку, через яку була лише ось так переправа.

 

Найцікавіше те, що maps.me тут показує міст, а google – поромну переправу.

 

Довелося повертатися і в результаті робити гак майже 100 кілометрів. У будь-якому разі це була чудова нагода насолодитися місцевими красотами безкрайньої Амазонії.

Еквадор, Палора

А також подивитися на Анди з низовини.

Еквадор, Палора

 

Уже в темряві дісталися до міста, де зустрілися з сім’єю мого товариша Габріеля, який уже понад 10 років проживає у Львові.

 

Палора є успішним містом. У навколишніх фермах вирощують унікальний фрукт – Пітайя, ще відоме як Драконовий фрукт.

Еквадор, Палора

На відміну від класичних пітайя, що можна побачити у багатьох екзотичних країнах, тутешній плід є напрочуд солодким і користується великим попитом у світі. Місцеві фермери експортують фрукти у США, Китай і Західну Європу. І не одна сім’я зробила на цьому великі статки.

 

Родичі Габріеля також працюють в цьому бізнесі. Його кузен також навчався у Львові та чудово говорить українською мовою. До речі, значно краще за багатьох українців.

 

Окрім ферм, нас повели в чудовий Amuntai лодж, що знаходиться в самісінькому серці джунглів.

Еквадор, Палора

Еквадор, Палора

 

Насправді небагато є таких туристичних місць, що настільки інтегруються з природою. Зокрема, дістатися у лодж можна лише підвісним мостом. Навколо території тече річка, що встигає навіть пройти невеликі пороги, де можна гарно повеселитися і просто чудово провести час.

Еквадор, Палора

Надзвичайне місце.

 

Провівши день з колегами, ми поїхали далі низинною частиною Амазонії у напрямку Кіто. Але так вийшло, що єдину трасу перекрили місцеві індіанці, які протестували проти будівництва у цих краях гідроелектростанції.

Нам нічого не залишалися, як переночувати в сусідньому селі, підкоригувати плани і наступного дня повернутися назад у Кіто тією ж дорогою, якою приїхали. Добре, що ми були на авто і мали розв’язані руки.

***

Узбережжя Тихого Океану (Pacifico)

У зв’язку із блокуванням дороги, довелося підкоригувати плани. Тож вирішили швидше повернути автомобіль та відразу поїхати на узбережжя. Взяли нічний автобус та дісталися містечка Пуерто Лопес (Puerto Lopes), де місцеві рибалки уже привезли вранішній улов.

 

Такого марліна ми також якось вполювали в Пуерто Ескондідо, Мексика.

***

Ісла де ла Плата (Isla de la Plata)

Цей острів ще називають бюджетними Галапагосами, оскільки дістатися можна човном з Пуерто Лопес, а ціла поїздка обійдеться всього лиш у $45. Скажімо, кількаденний візит на Галапагоси включно з перельотом і екскурсіями легко потягне на $1000.

В той же час на Ісла де ла Плата збереглася самобутня природа. Тож ми взяли екскурсію та сіли у човен.

 

Подорож океаном триває майже годину і по дорозі нам пощастило побачити декілька китів, які грайливо вистрибували з води. Це було щось неймовірне.

Еквадор, Ісла де ла Плата

 

Ближче до острова нас зустріли черепахи та безліч рибок, які просто їли у мене з рук капусту.

 

Але справжньою кульмінацією стала віч-на-віч зустріч з блакитноногими олушами.

Еквадор, Ісла де ла Плата

Ареал розселення цих птахів поширюється на деякі прибережні острови Тихого океану. Вони гніздяться просто на землі та живуть парами. А те, як вони ходять заслуговує окремої розповіді. Це просто треба побачити. Дивіться в другому відео про поїздку в Еквадор.

Еквадор, Ісла де ла Плата

Еквадор, Ісла де ла Плата

Ось це так візит. Ніколи не думав, що вдасться пережити подібний досвід.

***

Монтаніта (Montanita)

Останнім часом, плануючи подорожі, я почав виділяти собі декілька останніх днів для простого спокою. А може це старість? У будь-якому разі задум такий, щоб десь впасти перед зворотнім вильотом, заповільнитися та нікуди не спішити.

В Еквадорі ідеальним місцем для цього є серферське містечко Монтаніта, що уже має всю необхідну інфраструктуру та втіхи сучасної цивілізації.

сс

Еквадор, Монтаніта

 

Тут ми знайшли класний хостел якраз у тому стилі, що шукали. І просто зависали собі декілька днів, відповідаючи на мейли і закриваючи ділові справи, на які не зважали впродовж подорожі.

Еквадор, Монтаніта

Еквадор, Монтаніта

 

А ще від’їдалися і ласували різними місцевими смаколиками.

Еквадор, Монтаніта

Десь так і варто закінчувати активну пригодницьку подорож.

***

Гуаякіль (Guayaquil) 

Це найбільше місто країни та основний порт. Оскільки рейс KLM фактично летить по колу Амстердам – Кіто – Гуаякіль – Амстердам, я вирішив, що є сенс повертатися саме звідси і таким чином не треба було повертатися знову у столицю. Тож останню ніч ми провели тут.

Гуаякіль виявився дуже симпатичним сучасним містом з чудово облагородженою набережною.

Еквадор, Гуаякіль

Еквадор, Гуаякіль

Еквадор, Гуаякіль

 

Тут теж є доглянутий історичний центр…

Еквадор, Гуаякіль

 

… але основна цікавинка – колоритний район Лас Пеньяс (Las Penas), що розкинувся на одному пагорбі поряд з центром.

Еквадор, Гуаякіль

Еквадор, Гуаякіль

 

На самій горі знаходиться маяк…

Еквадор, Гуаякіль

… звідки відкривається чудовий вигляд на місто.

Еквадор, Гуаякіль

Саме ця фотографія класно ілюструє Еквадор, який нам вдалося побачити. Ніде у Південній Америці ви не знайдете такого різноманіття на настільки компактній території, як в Еквадорі.

***

РЕЗЮМЕ

Лише тут фактично протягом одного дня можна з узбережжя океану піднятися високого в гори і потім знову спуститися вниз, але уже в долину екваторіальних лісів Амазонії.

А ще це відносно бюджетний напрям. Ось наші витрати за два тижні мандрівки:

$343 – оренда авто, включно з ремонтом поломки
$103 – таксі й громадський транспорт
$246 – проживання
$154 – ресторани
$85 – харчі в магазинах
$57 – інші покупки
$52 – випивка
$145 – екскурсії та вхідні квитки
$15 – інші витрати
Разом = 1 200 USD

А от переліт звичайно кусається. Стандартна ціна на KLM з Києва у Кіто і назад виходить ~1400 $, хоча навіть з того ж самого Берліну чи Амстердаму я бачив ціни також на KLM в районі 500-600 $, що вже цілком норм. Треба дивитися і шукати найкращі варіанти. 

В будь-якому разі щиро рекомендую Еквадор, як чудовий напрям для багатогранної мандрівки. Впевнений, тут кожен знайде для себе чим зайнятися.

Повертаючись назад, ми знову зупинилися на ніч в Нідерландах, і далі уже на рейсі Амстердам-Київ так вийшло, що поряд сидів давній колега Андрій Бас, який також вертався на зі Штатів.

До речі, з Андрієм та ще десятком друзів ми свого часу ішли на круїзі через Атлантику і потім ще два тижні подорожувати Бразилією. Ось це так зустріч. Можливо, наступного разу десь пересічемося саме з вами. Хто зна 🙂

Як перестати боятись і почати щось робити

Як перестати боятись і почати щось робити

Це гостьовий пост авторки проєкту “PolskaHata” – Юлії Рощупкіної-Табачинської. Юля вирішила з власного досвіду поділитися порадами з тими, хто хоче змін у своєму професійному житті, але досі має певні страхи з цього приводу.

Юля приєдналася до нашого ОМБІЗ Картелю навесні 2018 року, і за п’ять місяців після цього почала втілювати в життя власний проєкт. Отож, про те, як нарешті перестати боятись і почати власну справу читайте далі прямим текстом від авторки статті.

***

Привіт, мене звати Юлія, і я – авторка проєкту «PolskaHata – інвестиційна нерухомість», який допомагає зберегти заощадження та отримувати пасивний дохід від здачі нерухомості в оренду

Ще два роки тому я механічно ходила на роботу, і мало чим відрізнялась від інших офісних працівників фінансової сфери. Та мене не влаштовувало, де я є, чим я займаюсь та які перспективи світять мені у найближчі роки.

Страшенно хотілось створювати щось нове, що буде потрібне не тільки мені. Ще страшніше було кинути все, що вже є (бо загалом все ж і так непогано, і дуже «корпоративно»): відома міжнародна компанія, поважна посада, страховка, оплачувана відпустка і навіть якісь бонуси раз в квартал. Все прозоро, зрозуміло і як по книжці з корпоративного управління. Але дуже нудно.

Я не знала, що з цим робити. А тому просто почала робити те, чого раніше не робила. І це спрацювало.

Озираючись назад, я можу виділити п’ять простих, але дуже ефективних дій, які допомогли мені тоді зрушити з місця та змінити хід мого професійного життя.

***

1) Змінити своє оточення

Відомий факт: ви – середнє п’яти людей, з якими найбільше проводите часу. Саме ці люди формують вашу особистість і визначають ваші дії. Вам буде важко щось кардинально змінити в собі, якщо ніхто з вашого близького оточення не дивиться далі своїх обов`язків з посадової інструкції та не горить ідеєю створення чогось нового.

Приєднавшись до ОМБІЗ Картелю Ореста Зуба, я опинилась в оточенні молодих підприємців, які не бояться поєднувати офісну роботу з власними проєктами, переходити на фріланс, розвивати бізнес онлайн і непристойно часто подорожувати.

ОМБІЗ Форум 2019ОМБІЗ Форум 2019

Це було оточення, в якому я ніколи раніше не опинялась. І усі ці люди власним прикладом показували, що кожен з нас насправді може більше, ніж йому здається.

Люди навколо нас – надзвичайно могутні: вони заряджають енергією або її забирають, вони надихають або відбирають останню краплю мотивації, вони вселяють віру або зневірюють на все життя.

Ретельно підбирайте своє оточення. Вибирайте тих, хто надихає, хто вірить у вас і чий власний приклад вас мотивує.

ОРЕСТ: До речі, 29 жовтня я проведу безкоштовний вебінар на тему “Що таке ОМБІЗ Формула і як вона допоможе вам почати новий або розвинути існуючий бізнес”.

***

2) Постійно навчатися

Коли я вивчала польську мову, то не думала, що це колись може допомогти заробляти гроші. Останнє, що я могла б подумати про своє нове хоббі – маркетинг – що воно мені знадобиться в фінансовому аудиті! …і таких прикладів багато.

Потрачені час та гроші на навчання – не витрати, а інвестиція в себе. Ніколи не заощаджуйте на собі. Знання і досвід – з тих небагатьох речей, які завжди залишаться з вами.

Зараз я вивчаю іспанську. Хто знає, куди вона мене занесе?

Не бійтеся вчити абсолютно нові для вас речі. Світ настільки швидкий, що прив’язуватись до диплому університету чи поточного місця роботи так само безглуздо, як вчити есперанто, коли весь бізнес давно перейшов на англійську для комунікацій.

Я ніколи не буду розбиратись у діджитал-маркетингу, як у фінансах. Зате зможу прикинути, скільки коштуватиме та чи інша робота, як перевірити рекламні кабінети та за потреби самостійно підправити сайт.

***

3) Читати

Тут, як і з оточенням: те, що ми читаємо, визначає, ким ми є. Можна читати у Facebook про те, що їли на обід діти друзів чи скільки знову вкрали чиновники на ремонтах доріг. Але таке читання навряд чи наблизить вас до мети. Всі ми втрачаємо чимало часу на схоже чтиво.

Та важливо вчасно сказати собі STOP. І направити дорогоцінний час на читання насправді цікавої та корисної літератури, що стане ще одним каталізатором наших внутрішніх змін.

Як перестати боятись

Для мене за минулий рік такими книгами-каталізаторами були: 

  • Start with Why (S. Sinek): пояснює, чому так важливо в бізнесі починати з питання «Чому ви продаєте», а не «Що ви продаєте», як робить більшість.
  • Emotional Intelligence (D. Goleman): про силу емоційного інтелекту поряд з ІQ та його вплив на успішність як в особистому, так і професійному житті.
  • Delivering Happiness (T. Hsieh): про те, як формується корпоративна культура та як вона впливає на кінцевий продукт.
  • The Power of Habit (C. Duhigg): як формуються наші звички та як ними управляти.
  • Essentialism: the disciplined pursuit of less (G. Mc Keown): коли менше означає більше. Для чого і як фокусуватися на головному.

***

4) Дозволити собі помилятися

Зізнаюсь, це – найважче. Особливо, якщо у вас, як і в мене – загострений синдром відмінника з яскраво вираженим внутрішнім бажанням «робити все правильно».

Юлія Рощупкіна-Табачинська: як перестати боятись

Помилятися – не страшно. Страшно – нічого не робити через страх помилитись. В Картелі я зустріла людей, які не боялись помилитись. Вони запускали онлайн школи, відкривали кав’ярні, хостели, дизайн-студії. Далеко не кожен з цих проєктів «вистрілював». Зате, кожен такий проєкт ставав безцінним досвідом для його автора і запорукою кращої зрілості для наступних ідей.

***

5) Почати говорити публічно

Про себе, свої плани, свій проєкт. Це нелегко. Бо в голові одразу питання: «Що скажуть інші?». І страх помилитися (див. пункт 4).

Юлія Рощупкіна-Табачинська: як перестати боятисьНа фото: презентація PolskaHata на Investment Meetup від iplan.ua у червні 2019 року

По-перше, все, що скажуть інші, не буде використано ПРОТИ вас. Це все – лише ДЛЯ вас, бо це – безцінний досвід. Адже ніщо не дає такого фундаменту для розвитку вашого проєкту, як отриманий зворотній зв‘язок. По-друге, ніщо так не стимулює до руху, як публічне озвучення своїх планів, після чого значно важче робити крок назад.

Мовчати – то найгірше, що можна робити у час відкритих комунікацій та доступної інформації. А тому діліться своїми ідеями, запитуйте думки інших, просіть зворотній зв’язок та цінуйте конструктивну критику.

Нідерланди за одну добу. Амстердам і Роттердам

Нідерланди за одну добу. Амстердам і Роттердам

Востаннє я відвідував Амстердам приблизно десять років тому. Не хочу вдаватися у деталі, але насправді мало що пригадую з того часу. Тому зрадів, коли виявилось, що матиму нагоду ще раз побувати у столиці Нідерландів при перельоті з Києва в Еквадор.

День чи два для такого міста – це, звичайно, крапля у морі. Тим не менше, краще ніж нічого. Ось відео з нашого відвідання Амстердаму і не тільки.

А далі уже про все по черзі у статті.

***

Насправді цієї статті могло і не бути, оскільки почалося все з того, що ми ледь не запізнилися на інтерсіті зі Львова до Києва. Добре, що поїзд також зупиняється на станцїі Підзамче поряд з центром Львова, куди ми добігли з площі Міцкевича, оминаючи затори, за рекордні 12 хвилин. І це з речами.

 

Після прибуття у Київ, як завжди, передусім заскочили у бізнес-лаунж зняти стрес та просто – щоб не товктися у спільних просторах аеропорту.

 

І як тільки побачили на табло «boarding», пішли на посадку. Звичайно, зайшли у самому кінці, щоб не тиснутися на кріслах, поки решта пасажирів пакуватимуть свій багаж над головою.

 

Найзручнішим з’єднанням із Києва до Амстердама є переліт від KLM, який щоденно вилітає з української столиці о 14:00 та прибуває в Нідерланди на три години пізніше – о 16:00 при врахуванні зміни часового поясу.

 

Піднявшись у небо, нам пощастило подивитися на Київ з висоти. Таке враження, наче розглядав карту міста.

 

За мить почали годувати і наливати. Варто зазначити, що для лоточків, у яких зберігається їжа, KLM використовує безвідходні матеріали. І менш смачно від цього, звісно ж, не стає.

Час пролетів дуже швидко. Ми навіть випередили графік та вже за неповних три години пішли на приземлення над зеленою рівниною. До вашого відома, будучи доволі невеликою країною, Нідерланди є одним із найпотужніших у світі експортерів агропродуктів. Кожен клаптик землі тут має своє призначення.

***

Роттердам (Rotterdam)

Насправді ми не поїхали відразу в Амстердам, а взяли курс в Роттердам, друге найбільше місто країни. Річ у тому, що нас у гості до себе запросив мій давній приятель Мішель.

Через аеропорт «Схіпгол» проходять основні транспортні шляхи, тож добратися напряму будь-куди по країні не є проблемою. Зокрема, швидкісною лінією на центральний вокзал Роттердаму їхати всього 25 хв. Десь так само по часу займає добирання і до вокзалу Амстердама.

Але ціна кусається. З аеропорту в Амстердам квиток коштує 5,30 Євро, в Роттердам – 12 Євро. Уффф.

Саме місто принципово відрізняється від столиці Нідерландів. Під час Другої світової війни Роттердам був повністю знищений. Натомість місто швидко відбудували і зараз це найбільший морський порт Європи.

Перше, що кидається в очі – це неймовірна адаптивність міста для пішохідного пересування. Перевага тут надається пішоходам, велосипедистам і громадському транспорту.

Нідерланди, Роттердам

Нідерланди, Роттердам

Нідерланди, Роттердам

Нідерланди, Роттердам

Нідерланди, Роттердам

 

Також у Роттердамі є кілька хмарочосів, що нетипово для європейського міста.

Нідерланди, Роттердам

Нідерланди, Роттердам

Нідерланди, Роттердам

 

У пентхаусі одного з них, власне, і живе мій приятель…

… разом зі своїм чоловіком.

 

Хлопці нас чудово прийняли, забезпечивши комфортні умови…

… та приготувавши вечерю.

Нідерланди, Роттердам

 

І все на висоті понад ста метрів над містом. Красота неземна.

Нідерланди, Роттердам

Нідерланди, Роттердам

Нідерланди, Роттердам

Нідерланди, Роттердам

***

Амстердам (Amsterdam)

Я б нікуди звідти уже не їхав, але Мартуся дуже хотіла відвідати музей Stedelijk в межах свого проекту Галерея101. Тож не було на то ради. Поїхали в Амстердам.

Нідерланди, Амстердам

 

Чесно кажучи, я не фанат музеїв. Але Stedelijk насправді варто відвідати кожному, якщо будете в Амстердамі. Ну, де ще під одним дахом зможете побачити…

ван Гога

Амстердам, музей Stedelijk

Енді Ворхола

Амстердам, музей Stedelijk

Малевича

Амстердам, музей Stedelijk

Амстердам, музей Stedelijk

 

Та інших великих митців XX століття.

Амстердам, музей Stedelijk

Амстердам, музей Stedelijk

Амстердам, музей Stedelijk

Амстердам, музей Stedelijk

Амстердам, музей Stedelijk

Амстердам, музей Stedelijk

Амстердам, музей Stedelijk

Амстердам, музей Stedelijk

Амстердам, музей Stedelijk

 

Щось у тому все-таки є.

Амстердам, музей Stedelijk

Амстердам, музей Stedelijk

 

В музеї можна було просидіти весь день. Але все ж таки і на місто варто подивитися.

Нідерланди, Амстердам

Нідерланди, Амстердам

 

Після обіду до нас приєднався Мішель, і якраз почало дощити.

Нідерланди, Амстердам

 

Нормальна ситуація для мешканців Амстердама і нікого це не зупиняє. Життя продовжується в такому самому ритмі, як і при сонці.

Нідерланди, Амстердам

Нідерланди, Амстердам

Нідерланди, Амстердам

 

Коли дощ ставав горизонтальним, ми заходили в бар на вино чи пиво.

 

Але загалом вдалося гарно погуляти поміж відомих каналів.

Нідерланди, Амстердам

Нідерланди, Амстердам

Нідерланди, Амстердам

Нідерланди, Амстердам

Нідерланди, Амстердам

 

Звичайно, не можу не згадати про район Червоних Ліхтарів. Але з етичних міркувань я не фоткав представниць найдавнішої професії. Натомість ось вам відповідний пам’ятник, що віддає шану людям, без яких також ніяк.

Нідерланди, Амстердам

 

Родзинкою дня став візит в один із мішленівських ресторанів. Річ у тому, що мій друг дуже любить вишукано поїсти. І за його рекомендацією ми пішли на вечерю в одну дуже круту точку, куди також приєднався його чоловік Жуліен.

 

Вечеря складається із п’яти сетів. Кожна страва є своєрідним витвором кулінарного мистецтва. Їх подають по черзі щоразу з іншим видом вина. Ось вирізки з Мартусиних сторіс, щоб скласти уявлення про те, чим ми ласували.

Нідерланди, Амстердам

 

Головне, щоб жінка була задоволена.

 

Добратися домів після такої вечері було зовсім непросто. Але ми все ж таки справилися. Дійшли на поїзд та поїхали назад у Роттердам, куди менше години з центру столиці Нідерландів.

 

А наступного ранку знову повернулися в аеропорт, щоб далі сісти на рейс в Еквадор. Але про це вже у наступній публікації.

***

РЕЗЮМЕ

Амстердам – цікаве розкручене місто. За рік не обійти усіх цікавинок, які тут є. Натомість, якщо у вас лише один день, то дуже рекомендую відвідати один з музеїв, а також просто погуляйте центральними вуличками поміж каналів.

У будь-якому разі, готуйтеся до місцевих цін. Квиток на трамвай, що дійсний годину, коштує тут 3,20 Євро. Потяг з/до аеропорту 5,30 Євро. Пиво у барі – від 4 Євро. Обід на двох в середнячковому ресторані точно не буде менше ніж 25-30 Євро. А якщо йти у мішленівські точки, то суми вимірюються сотнями.

Як не крути, Амстердам є великим туристичним центром. Тому розгляньте варіант зупинитися у Роттердамі чи інших містах навколо. Впевнений, вам буде цікаво 🙂

Як відвідати 100 країн світу за 88 днів (з двома дітьми)

Як відвідати 100 країн світу за 88 днів (з двома дітьми)

Звучить неймовірно: 100 країн світу за 88 днів з двома малими дітьми! Втілити це в життя вдалося дніпровчанину Павлу Феднову разом з 7-річним сином Андрієм і 8-річною донькою Вікторією.

Павло з дітьми здійснюють свою подорож у рамках міжнародного проекту “Mission365” і вже отримали диплом про досягнення національного рекорду в номінації “Найкоротший термін здійснення кругосвітньої подорожі – відвідання 100 країн за 88 днів”. До 25 травня 2020 року вони повинні відвідати всі 193 країни світу і таким чином встановити світовий рекорд.

У вересні сім’я Феднових побувала у Львові на конференції NomadMania UA. У перерві між виступами спікерів ми й поспілкувалися з Павлом і його дітлахами про їхню неймовірну подорож світом.

Ось відео нашої цікавої бесіди.

Таймлайн відео:

01:18 – Чи не замало одного дня на країну?
02:03 – Чому вибрали такі чіткі рамки
02:51 – Всі країни за 365 днів
04:18 – Маршрут поїздки
05:58 – Про транспорт
06:41 – Як це, подорожувати з двома дітьми?
08:39 – Багатодітний батько
09:48 – Замотуєшся в подорожах?
11:45 – Що найбільше запам’яталося
12:27 – Продовження подорожі. Куди далі?
14:04 – Що було найважче
15:07 – Кошти на поїздку

А далі читайте у форматі статті.

***

Нове диво кожен день

Як каже Павло, їхня подорож почалася з мрії відвідати всі країни світу.

100 країн за 88 днів

Сто країн світу за 88 днів – це менше, ніж один день на країну, і тому виникає питання: а що можна побачити за такий короткий час? Павло відповідає безапеляційно: “Точно більше, ніж вдома за цей же час”. Адже у мандрах кожного дня можна побачити щось нове, і кожен день – це подія.

“Ми хочемо кожен день прокидатися і бачити нову країну, нову культуру, нових людей, нову їжу, визначні пам’ятки. Дітей треба дивувати кожен день”, – каже Павло.

Він також розповів, що план відвідати за 365 днів усі суверенні держави світу – це мета №1. А паралельно сім’я Феднових збирає у щоденник відповіді людей про щастя. У майбутньому цей щоденник всі зможуть побачити онлайн і почитати, у чому ж люди в різних країнах вбачають щастя.

100 країн за 88 днів

Цікаво, що Павло з дітьми під час мандрів не знімають зі свого одягу нашивку синьо-жовтого прапора, і таким чином пропагують нашу країну у світі.

***

Як виглядав маршрут

Спершу сім’я Феднових відвідала Балтійські країни, потім – скандинавські країни, а відтак і всю Європу. Далі вони полетіли в Ісландію, далі – переліт в Канаду. Після цього відвідали США, всі країни Центральної Америки і 90% країн Карибського басейну.

Тоді побували у Південній Америці (крім Колумбії і Венесуели), а потім перемістилися у Південну Корею і побували у кількох країнах Азії. Потім вирушили в Нову Зеландію, Австралію, повернулися в Азію, де відвідали всі країни за винятком Бутана. Опісля відправилися на Близький Схід. Потім подалися в Африку, де відвідали наразі п’ять країн. І через Катар повернулися в Україну.

***

Як це подорожувати з двома дітьми?

“Це найбільше щастя, коли ти засинаєш і прокидаєшся зі своїми дітьми. Решту часу ми в одному вакуумі – я і діти. Ми одне ціле. Ми спілкуємось на будь-які життєві теми. З ранку до ночі бути зі своїми дітьми – це мега щастя”, – каже Павло.

100 країн за 88 днів

Він додає, що багато хто переконаний, що взяти дитину в мандри важко, бо будуть проблеми і додаткові труднощі. Але насправді все легко, особливо, якщо у дітей є мрія подорожувати.

Єдина складність, за словами Павла, полягає у тому, що дітям буває складно встати рано-вранці на літак.

До речі, у Павла Феднова є ще дві доньки – молодшій лише рочок, тому її ще зашвидко брати у мандри, а старша вже має свої зацікавлення і пріоритети.

***

Що далі?

Попереду у Павла і дітлахів активний шлях. Вони планують об’їхати Південну Америку, відвідати Бутан, всю Океанію, побувати ще в Африці і повернутися додому. А тоді здійснювати поїздки по регіонах.

100 країн за 88 днів

Як каже Павло, найскладніше під час таких мандрів – це приймати рішення, як лікувати дитину під час хвороби. Адже треба вибрати правильну стратегію і не помилитися. Медична страхівка у сім’ї Феднових є, але в багатьох країнах світу вона не все вирішує.

Найважче ж, за словами Павла, їм було в Ла-Пасі в Болівії. Усім трьом було зле через високогірське розташування.

***

Фінансове питання

На 95% Павло профінансував їхні мандри сам. Джерело коштів – заощадження і доходи від бізнесу.

100 країн за 88 днів

“Ми займалися кількома видами бізнесу, і у нас залишились товарні залишки. Один з бізнесів ми закрили, допродуємо товар. І є можливість у процесі залучати собі кошти від свого ж товару і далі рухатись”, – розповідає Павло.

Спонсорів у сім’ї нема. Єдине – 5% від загальної вартості Федновим профінансував їхній земляк, який не хоче, щоб його називали. Адже він зробив це просто від душі, а не для реклами.

***

Стежити за пригодами сім’ї Феднових можна в Instagram – team_mission365.

Від себе додам, що також буду слідкувати за Павлом і дітьми, і я впевнений, що через вісім місяців ми зустрінемося з вже рекордсменами, які відвідають за один рік всі країни світу.