Як 2020 став найкращим роком у моєму житті. Висновки і плани.

Як 2020 став найкращим роком у моєму житті. Висновки і плани.

Фух, 2020 рік видався, скажімо так, “цікавим”. Я свідомо не публікував підсумків аж до його остаточного завершення. Зважаючи на недавній землетрус в Хорватії, чорт його зна що могло ще трапитися.

В будь-якому разі, не можу пропускати щорічних підсумів, адже маю таку традицію ще з далекого 2012 року, відслідковуючи прогрес (чи регрес) у різних сферах життя, чим залюбки ділюся з вами. Ось звіти за 2012201320142015201620172018 та 2019 роки.

Ну, а тепер діло за 2020. Розглядаю, як завжди, Подорожі, Бізнес та Особисті справи у форматі…

… відео,

 

… аудіо,

 

… а також статті, про що власне далі.

***

ПОДОРОЖІ

Зважаючи на локдаун, який з перемінним успіхом блокував різні частини світу, вдалося непогано поподорожувати, відвідавши при цьому аж зовсім непростих 6 нових країн:

  1. Катар,
  2. Австралія,
  3. Ірак,
  4. Домінікана,
  5. Гаїті,
  6. Колумбія
    та ще з дюжину інших.

 

Все почалося дуже круто з різдвяної поїздки цілою сім’єю в Австрійський Тіроль, де я вперше катався на льодовику та відпочивав на європейському гірськолижному курорті.

Далі тепер лише ми з Мартусею напряму звідти полетіли у Сванетію (Грузія) на курорт Тетнульді, де зустрілися з деякими клієнтами. Це все було організовано нашими колегами “Злови Момент“.

Тож січень, як ви зрозуміли, видався гірськолижним.

 

Далі в лютому взяли курс на Австралію. По дорозі ще й заскочили у Катар – найбагатшу країну світу.

Коронавірус тоді лише починався десь у Китаї і ніхто не очікував того, що трапилося далі. Ми просто насолоджувалися неймовірно комфортними містами (Мельбурн та Сідней) і мальовничою дорогою між ними на справжньому кемпері.

На превеликий жаль зірвалася наша Нова Зеландія, оскільки пандемія почала набирати обертів. А справжі пригоди почалися по дорозі в Україну. Все було гаряче аж на стільки, що ми прилетіли в Бориспіль за дві години до закриття аеропорту.

Ось повністю історія про те, як ми втікали з Австралії в Україну на карантин.

 

Далі, як і багато в кого, відбувся невеликий застій. Спочатку самоізоляція на 14 днів, а потім нудна буденність дім – офіс – дім. Так пройшло пару місяців і мені почало зривати дах.

Тож ми потроху почали кататися Україною. І газанули так неслабо. Практично щотижневі поїздки Львівською областю й Заходом України…

Літом навіть вдалося скористатися прямим перельотом Львів – Херсон та на вихідні змотатися на Південь України, який просто вибухнув цього року. А ще уже під кінець серпня вирвався у Центр (Запоріжжя, Нікополь, Кривий Ріг, Дніпро). Іншими словами, цього року багато українців переосмислили власну країну, що дало поштовх до розвитку внутрішнього туризму. 

Насправді це вперше протягом останніх десяти років я настільки довго затримався в Україгі. Тож, у моїй крові починало все більше та більше бракувати закордону.

 

Зрештою, я все ж таки зірвався та у кінці вересня придбав пакетний тур в Туреччину в AntonivTour. І знаєте що? Це було одне із найкращих рішень за весь рік. Як в особистому плані, так і в діловому. Адже я відчув, як тіло і душа знову наповнюються енергією.

Далі з Туреччини Мартуся повернулася до Львова, а я взяв курс на Схід, відвідавши при цьому Курдистан. А саме Турецьку та Іракську його частини. І це було просто неймовірно.

А далі почався наш черговий політ у вирій. 01 листопада в Мартусі день народження, а 06 – річниця, як ми разом. І непросто річниця. У 2020 пройшло вже рівно 10 років з того, часу.

З такої нагоди варто було придумати щось особливе. Тож ми придбали ще один пакетний тур в Домінікану, котра, як виявилося, стала справжнім хітом серед українців цього року.

Під час тамтешнього перебування я ще встиг зганяти в сусіднє Гаїті, до слова найбіднішу країну Західної Півкулі.

І в результаті нас настільки “пригріло сонечко”, що вирішили просто не повертатися в Україну на зиму, та продовжувати рухатися далі. Акурат цього року для нас безвізовою стала Колумбія, тож роздумувати довго не довелося.

В Колумбії ми провели рівно місяць і зараз я пишу ці рядки з міста Шарлот, що у Північні Кароліні в США. Ось таким видався це тревел-рік. І вважаю, це зовсім непоганим варінатом.

З одного боку я трохи вибився з графіку відвідання усіх країн світу, при якому маю план відвідувати принамні по 10 нових держав щороку. Але, зважаючи, на те, що твориться навколо, вважаю результат непоганим у кількісному плані та дуже успішним по якості всіх цих мандрівок.

***

БІЗНЕС

 

Як пережити кризу

На хвилі ефорії після участі в конференції у Сіднеї та спілкування з моїм ментором Джеймсом Шрамко, я набудував купу планів.

Але глобальна пандемія, що набирала обертів, заставляла замислитися над цими речима. Зважаючи, що я уже пережив одну кризу раніше, то розумів, що нас всіх чекає. Та прийняв дуже важливі рішення.

Про це все я детальніше розповідаю у матеріалі про те, як я пережив попередню кризу та збираюся пережити цю.

Якщо коротко, то вирішив:

  1. Не газувати із розвитком бізнесу
  2. Скерувати весь фокус та оптимізацію

Для цього мені довелося відкрити фірму в ЄС, що дало можливість автоматизувати практично всі внутрішні процеси в компанії. Відразу скажу, що це дуже складна й копітка праця, котра тривала багато місяців.

Але зараз, обертаючись назад, я розумію, що це було найкраше бізнес-рішення протягмо багатьох останніх років. Навіть, не завжаючи на те, що наша команда зменшилася, ефективність значно виросла.

Якщо раніше до якогось процесу потрібно було залучати дві людини, то зараз, скажімо онбординг чи офбординг клієнтів в ОМБІЗ Картелі, здійснюється лише однією кнопкою Вкл/Викл, що у свою чергу запускає купу інших процесів, які раніше робилися манульно.

Повірте, це колосальне відчуття, коли розумієш, що з такими самими ресурсами можеш обслуговувати, як 200, так і 2000 клієнтів одночасно. І це, якраз те, що так необхідно для подальшої реалізації професійної місії допомогти почати/розвинути бізнес (чи іншу комерційну дільність) 1930 людям.

Розуміючи, що багато кого цей рік підкосив у фінансовому плані, наважуся себе похвалити за передбачливість і горжуся тим, що вдалося реалізувати. Хто зна, чим би займався, якщо б не спідкали такі обставини.

Тепер у 2021 лише вперед. А, якщо бажаєте, щоб я допоміг по ваших ділових справах, то запрошую в ОМБІЗ Картель або ж у приватне Наставництво.

 

Новий Бізнес – CoLVIVing

Окрім того, що вдалося не лише втримати існуючу справу на плаву, так ще й розпочати повністю новий успішний бізнес – CoLVIVing.

Розповідаю! У зв’язку з тим, що багато квартир вийшло на ринок, а люди покинули офіси та позакривалися у хатах, виникли наступні проблеми:

  • де комфортно жити?
  • як ефективно працювати?
  • з ким цікавим спілкуватися?

Ці три базові потреби ми реалізувати в колівінгу, який облаштували в одній з історичних кам’яниць у центрі Львова. Довелося трішки проінвестувати цю справу, облаштувавши коворкінг та адаптувавши ряд інших моментів.

Але фактично за пару місяців ми здали усі помешкання і зараз колівінг цвіте й пахне, що є першим проєктом такого формату у Львові. Додам лише, що з січня у нас звільняються деякі апартаменти. Тож, якщо шукаєте житло, велкам до нас. Ось деталі – coliving.in.ua.

Підрезюмувавши, скажу, що 2020 видався доволі успішним роком в діловому плані. І мені просто не терпиться розвиватися далі.

 

Інші Проєкти

А ще через те, що цілих півроку я не подорожував, то зумів глибше зануритися в суспітне життя Львова. Внаслідок цього вийшли два цікаві проєкти:

  1. Не тільки у Львові
  2. Зубатий Львів

Якщо коротко, то це відео/аудіо подкаст, у якому я спілкувався з різними експертами своєї справи, чия діяльність напряму впливає на життя у місті.

Це було дуже цікаво та пізнавально і дало можливість мені зрозуміти багато внутрішніх процесів, які не видно ззовні. А крім того й корисні знайомства. Скажімо, троє з моїх гостей згодом стали кандидатами у мери Львова на виборах. Та ще багато інших полісі-мейкерів.

Це у свою чергу посприяло співпраці з публічним секротом і можу сказати, що я почав вибудовувати новий напрям такого собі government consulting. Найцікавішим мабуть з усіх проєктів став двотижневий курс, який мене запросили провести для підприємців Хмельницького в рамках антикризових заходів.

Цифрові показники підписників у соцмережах постійно зростають. Це радше органічний процес, який я наразі ніяк не форсую, адже розумію, що моя гра на довге плече. Тож балансую між тим всім та розумію, що все рухається, як належить…

***

ОСОБИСТЕ

Сімейні відносини перебувають на гарному рівні. Як, ви уже знаєте, в січні ми всі разом відвідали Тіроль. Далі протягом першої половини року, у зв’язку з обмеженим спілкуванням ззовні, в тісному сіменому колі ми почали все частіше збиратися на селі неподалік Львова, де народився мій батько.

У нашій садибі проживає гуска Гага, котрій уже щонайменше 36 років. Гага є своєрідним символом родини і наразі ми працюємо, щоб зафіксувати це у Книзі Рекорді України.

З Мартусею ми, як і раніше, не розлий вода. А кульмінацією наших теплих відносин стала ювілейна подорож в Домінікану з нагоди спільного десятиріччя. Зрештою, ця подорож триває і досі.

 

Що стосується мене особисто, то цього року я дуже багато методично працював, крок за кроком вибудовуючи правильні процеси у різних сферах життя. Інколи було складно емоційно так монотонного рухатися, але ж я розумів для чого це все.

Сильно допомагав у цьому всьому теніс, яким я стабільно займався по 1-2 рази на тиждень. Вийшов на якісно новий рівень і навіть продовжую грати в мандрах.

Під кінець вересня в Туреччині, мені здається, що я ввійшов у доволі непогану фізичну форму, що аж почали потроху прослідковуватися кубики. Але це все зійшло на нівець з активними мандрами. І зараз я трохи overweight по відношенні до свого звичного стану.

(це вже зараз із зайвою вагою і втягнутим животом у Картагені, Колумбія)

*** 

ПЛАНИ

Наразі ми перебуваємо в США і поняття не маю куди у нові країни летіти далі. Найближчий місяць будемо кататися по нових для мене штатах в середині країни, акцентуючи на Півдні та Середньому Заході.

Як тільки в Україні, завершиться локдаун, розглянемо варіант повернутися. А далі уже подивлюся, що буде відкритим і куди можна махнути. Мабуть якийсь Афганістан, Пакистан і може ще пару країн Африки, куди ще пускають. Але якось 10 нових треба буде назбирати.

В бізнесовому плані, збираюся далі методично розвивати ОМБІЗ Картель, вибудовуючи дорожні карти для клієнтів, що є своєрідною новелою. Скажу, що декільком людям цього року ми допомогли запустити бізнес на основі платної підписки. І це та модель, яка мене найбільше надихає.

Цілком ймовірно, що буду виходити зі своєю експертизою на глобальний рівень. Подивимося…

Далі плекатиму відносини з сім’єю, підтримуватиму з друзями та розвиватиму з людьми, які мене надихають на звершення. Це теж свого роду методична справа. Скажімо, протягом мандрівки Америкою збираємося заїжджати в гості до знайомих, з котрими підтримуємо відносини. 

От уже пару днів тусувався з однокласником Павлом, котрий розвиває тут компанію Olpr.com та спеціалізується на преміальних шкіряних виробах.

 

З року в рік мрію про кубики на животі. Тож у 2021 вони уже точно нікуди від мене не дінуться. Для цього потрібно буде відмовитися від крафтового пива, без якого наразі не можу уявити життя. Тим більше в Америці, де IPA таке смачне. Еххх.

*** 

РЕЗЮМЕ

Як не крути, гарним видався рік. Можу навіть впевнено, сказати, що найкращим за всі попередні. Якщо не віриться, то можете порівняти. Ось звіти за 2012201320142015201620172018 та 2019 роки.

Насправді доволі мало мільйонерів так живуть, а мені якось вдається. І для цього не треба бути мільйонером. Правда?

То, як щодо вас друзі? Як пройшов ваш 2020 рік? Що вдалося, а що ні? Які плани на 2021 і що бажаєте реалізувати? Буду радий посприяти при нагоді.

Тож, не соромтеся ділитися. Успіхів та до зв’язку 🙂

Гаїті – справжнє пекло посеред Карибського раю

Гаїті – справжнє пекло посеред Карибського раю

Хочете побачити справжній треш? А на маєте, Гаїті, моя 125 відвідана країна.

Не зважаючи на романтичну назву, це пекло серед райського куточка землі. Принаймні з огляду на інфраструктуру та рівень життя. Країна вважається найбіднішою у Західній Півкулі. А ложки догтю додав нищівний землетрус 2010, в результаті якого загинуло понад 300 000 людей.

Лише вдумайтеся і подивіться, як там.

В той же час, Гаїті має чим похвалитися. Тут знаходиться найбільша фортифікаційна споруда обох Америк, а ще це перша держава, що здобула незалежність в результаті успішного повстання рабів.

Домінікана – відпочинок на Карибах під час пандемії

Домінікана – відпочинок на Карибах під час пандемії

Через всю цю пандемію подорожувати стало значно складніше і насправді не так вже й багато варіантів поїхати за кордон. А, якщо мова йде про екзотичний напрям, то доступні опціїї взагалі можна перерахувати на пальцях однієї руки. 

Цього зимового сезону туроператори пропонують наступні екзотичні варіанти: Мексика, Занзібар (Танзанія), Мальдіви та Домінікана. Враховуючи, що у перших двох місцях ми вже були, а на Мальдівах просто скучно, то жереб було кинуто. 

Звичайно можна було взяти щось скромніше (наприклад Єгипет чи Дубай), але не цього разу. Річ у тому, що у нас з Мартусею річниця – вже 10 років, як ми разом. І Домініканська Республіка чудовий напрям для святкування такої рокової події.

Як завжди у такій публікації, відео…

… а також стаття. 

*** 

Пакетний тур – це вигідно

Домінікана це один із тих напрямків, куди значно вигідніше дістатися пакетним туром, ніж самостійно організовувати мандрівку. Власне так свого часу ми і робили з Тунісом і Туреччиною.

Ціни на пакети починаються десь від 2000 $ на пару з перельотом і готелем за принципом все включено. Ми ж звернулися до агенції Палаючих Турів Антоніва, де підібрали пакет на цілих 12 ночей за ціною порядка 2500 $, що дуже непогано.

Лише сам чартер AzurAir окремо продається за 500 $ з особи в один бік. Тож, фактично майже двотижневе проживання у готелі з пари винесло 500 $, якщо рахувати за такою логікою.

 

Переліт і прибуття

Якщо ви не в курсі, де знаходиться Домініканська Республіка, то це ось тут…

Відразу скажу, що сам переліт не дуже приємний. Літак без жодних анімаційних прибамбасів, якщо не рахувати п’яних галасливих «нових українців» за аніматорів. Тривалість рейсу порядка 11 годин. І так, це прямий переліт з Києва в Домінікану, що за теперішніх умов справжня розкіш.

Українцям не потрібна віза в Домініканську Республіку. Також жодних тестів, довідок чи карантину. Ви лише прилетіть.

Там радо зустрічають туристів і дбають про них. Скажімо, уряд країни навіть додатково страхує кожного гостя і на випадок хвороби зобов’язується лікувати за державний бюджет.

***

Готель – Be Live Collection, Punta Cana

Ми обрали один із найпростіших варіантів проживання в готелі Be Live Collection. Усі готелі, куди прилітають туристи, знаходяться на східному Атлантичному узбережжі острова Іспанйола поміж містечками Баваро і Пунта Кана. 

Якщо говорити саме про наш готель, то на задекларованих п’ять зірок він мабуть трохи не тягне. Але в принципі там є все, що треба для чудового відпочинку. 

Гарна внутрішня територія.

 

Просторі номери.

 

Класний приватний вихід до пляжу.

Домінікана Марта

 

Якщо ви такий же непосидючий, як і я, то заціните купу різних можливих активностей, cеред яких настільний теніс, пляжний волейбол…, 

… а також прибамбаси для окремих видів активного водного відпочинку.

Все це доступне для безкоштовного користування, якщо мова не йде про задіювання двигуна чи вітрил.

 

Також неподалік, якщо пройтися пару сотень метрів знаходиться “дикий пляж”, що є значно мальовничішим та без інших людей. Туди рекомендується іти лише компанією, оскільки за пару днів до нашого приїзду одну пару пограбували. Тож, майте на увазі.

 

І ще! Нехай вас не лякають деякі хмарні знімки. Ми відвідали Домінікану в середині листопада, що фактично є перехідним місяцем з дощового сезону в сухий. Протягом цілої зими там майже постійно світить сонечко. 

 

Також на територї готелю є декілька ресторанів. Сніданки та обіди проходять за принципом шведських столів.

 

А на вечерю гостей часто запрошуюють в один із ресторанів A La Carte. 

Вибір напоїв також широкий і доступний протягом цілого дня. Тож можете ні в чому собі не відмовляти.

 

Приємним бонусом стала абсолютна відсутність в готелі росіян. До слова, протягом нашого перебування, порядка 80% відпочиваючих складали «бідні» українці. А серед них справді цікаві люди. 

Зокрема, ми потоваришували з Володимиром та Катею. Вона же ведуча програми «Король Вечірок» на 1+1.

Багато з ким виявилося, що маємо спільних знайомих. Скажімо, з Анною Лачихіною якось перетиналися на прийомі у посла Японії. Вони разом з хлопцем Максимом Джигуном політичні консультанти.

***

Поза межами готелю

Місцеві гіди швидше за все будуть рекомендувати вам ні в якому разі самостійно не виходити за межі готелю та для ознайомлення з країною купувати тури лише у них. Але це звичайно дурниці. 

Вся навколишня територія доволі розвинута і не має жодних проблем з пересуванням. Зрештою, недавно в Домінікану зайшов Убер, що у три-чотири рази дешевший ніж тарифи місцевих таксистів. 

Можете, наприклад, сміло поїхати в один з місцевих торгових центрів. 

А бо ж пообідати в інших кафешках за межами готелю. 

Лише врахуйте, що ціни у меню не включають податків і чайових. 

 

В принципі прогулятися містечком Баваро також класно. 

 

Але значно цікавіше винайняти на прокат авто і поїхати трохи далі.

 

Ми скористалися послугами цієї компанії. 

Все чітко і професійно. Підписали договір та взяли на прокат найпростіший варіант за 40 $/день. Депозит 200 $ готівкою. При здачі авто кошти повертають. 

 

 

Рекомендую заскочити на пляж Макао, де тусуються серфери…

Домінікана - пляж

 

А також проїхатися теренами в глибину острову, де місцеві села мають чисто карибський колорит. Десь так, як на острові Сент Кітс.

 

Зовсім недалеко від курортної зони знаходиться «райцентр» Хігуей (Higuey), який також варто відвідати, щоб побачити, як живуть люди у звичайному домініканському місті. До слова там дуже гарна церква, збудована у стилі постмодернізму. 

*** 

Санто Домінго – столиця Домінікани

Але, якщо ви серйозно налаштовані дослідити країну, то однозначно варто примаймні відвідати столицю, куди регулярно їздять автобуси зі станції у Баваро (3 год), 10$.

 

Навіть рекомендую зупинитися на ніч при бажанні, оскільки там є купа цікавих локацій. Оосбисто я ночував у хостелі Island Life.

 

Річ у тому, що Домінікана знаходиться на острові Іспанйола, який ділить із сусіднім Гаїті. Саме на ці землі вперше ступив свого часу Христофор Колумб під час відкриття Нового Світу.

Відповідно, Санто-Домінго є найстаршим містом в Америці, збудованим європейцями. А значить там дуже багата історико-культурна спадщина. Просто обожнюю такі місця. 

Домінікана - Санто Домінго

Це справжній скарб для поціновувачів історичної архітектури. 

Окрім того, в місті є трохи новіші та сучасні райони. 

А загалом це найбільший мегаполіс на Карибах, який повністю є самодостатнім розвиненим містом, де просто можна непогано зависнути.

 

Зокрема, там я познайомився з дівчиною із Харкова – Оленою, котра уже 7 років самостійно подорожує світом. 

 

Олена співачка та їздить по різних країнах на запрошення місцевих клубів чи інших закладів. Вона класно влаштувалася у Санто-Домінго. Винайняла квартиру з приватною терасою в самому центрі та гарно проводить час. Просто молодець. 

*** 

Гаїті – сусідня країна

А тепер левел-ап. Якщо ви такий же відчайдушний мандрівник, як і я, то протягом перебування в Домініканській Республіці рекомендую відвідати Гаїті, сусідню державу. Але це вже зовсім інша історія. 

Річ у тому, що Гаїті є найбіднішою країною Західної Півкулі, і подорож туди радше нагадуватиме візит у Західну Африку (див. Гвінея або Ліберія). Тож, подумайте чи воно вам треба. 

Я ж особисто збираюся відвідати всі країни світу. Домінікана стала уже 124 країною, а Гаїті 125. Про подорож в останню найближчим часом напишу окрему статтю. Ось пост у фейсбук для затравки.

 

Тож, для мене це було цілком оправдано. Не знаю коли ще повернуся сюди і дуже радий, що все сталося саме так. 

*** 

РЕЗЮМЕ 

Домінікана – чудовий туристичний напрям. Тут на невеликому острові знайдеться все, що душа забажає. Якісний готельний відпочинок, пригодницькі самостійні мандри, неймовірна природа і колоритна історія. 

Направді щиро рекомендую кожному. Раджу звертатися до моїх колег Агенцїї Палаючих Турів Антоніва. Вони підберуть для вас найкращі варінати і подбають так само, як подбали про нас. 

Домінікана

Там настільки сподобалося, що ми навіть вирішили забити на зворотній рейс до України і залишилися в Карибському регіоні ще на деякий час. Але про це вже іншим разом. Почуємося і вдалих вам мандрів, друзі.

Іракський Курдистан і що у них спільного з українцями

Іракський Курдистан і що у них спільного з українцями

Є один такий древній народ у світі – курди. До слова це одна із найбільших у світі націй, що не має власної незалежної держави. Фактично історичний Курдистан поділений між чотирма сучасними країнами, а саме: Туреччина, Іран, Сирія, Ірак. 

Століттями курди піддавалися гонінням та асиміляції з боку домінуючих культур. Та, не зважаючи на складну долю, зараз їх налічується майже 40 мільйонів. ~20 в Туреччині, ~10 в Ірані, ~5 в Іраку, ~3 у Сирії та ще трохи порозкидано по світу.

І лише в Іраку курди мають широку автономію, яку здобули 30 років тому, продовжуючи відстоювати досі. У них свій уряд, дипломатія і навіть армія. Фактично Іракський Курдистан функціонує, як незалежна держава, хоча і не визнана ООН. 

Я вже давно цікавився курдами та їхньою культурою. І ось пртягом недавнього пакетного відпочинку в Туреччині вирішив врешті реш туди поїхати і побачити все на власні очі.

Як все було, дивіться у цьому відео…

.., а також читайте у статті… 

*** 

Хто такі кудри?

Це окремий народ, що відноситься до Перської етно-лінгвістичної групи (як українці до слов’ян), що уже багато століть населяє центральну частину Близького Сходу. 

У них своя курдська мова. А користуються курди у письмі арабським скриптом. 

В цілому їхня історія та геополітичне становище дуже нагадує мені українців. От тільки нам значно більше пощастило. 20 мільйонів курдів в Туреччині і досі не мають права навчатися рідною мовою в школах. До слова «курдське питання» є одним із ключових каменів спотикання Туреччини на шляху до членства у Європейському Союзі.

***

Що таке Іракський Курдистан?

У 1991 році під час війни у Перській Затоці (Буря в Пустелі) курди, які складали ~20% населення Іраку, скористалися ослабленим режимом Саддама Хусейна і проголосили власну національну автономію. 

З того часу Іракський Курдистан розвивається значно динамічніше ніж решта країни, будучи відносно стабільним та безпечним місцем для життя і ведення бізнесу. 80% економіки тримається на нафті, а частковий суверенітет забезпечується величезною військовою базою США. 

В результаті війни у Сирії, курдські сили зараз контролюють порядка 20% території країни. А ще у 2017 році був проведений референдум за незалежність із позитивним голосом у понад 92%. Єдиною державою, що офіційна визнала референдум став Ізраїль

В будь-якому разі курди продовжують боротьбу за своє самовизначення і цілком ймовірно, що протягом наступних років світ побачить ще одну незалежну державу.  

А наразі пропоную вам проїхати Курдистаном разом зі мною (хоча б віртуально). Ось карта мого тамтешнього пересування. 

*** 

Як потрапити в Іракський Курдистан

 

Віза

Громадяни ЄС, США та ряду інших країн Першого Світу можуть вільно відвідувати Іракський Курдистан. Натомість українцям потрібна віза, яку я думав доволі складно виробляти. 

Але на щастя мій колега Констянтин Ліорек, з котрим ми разом подорожували Західною Африкою (див. Гвінея, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Кот д’Івуар, Гана) підказав «короткий хід».

 

Для цього варто звернутися в дипломатичне представництво у Польщі. 

Biuro Pełnomocnika Rządu Regionalnego Kurdystanu w Polsce
Office of the Representative of Kurdistan Regional Government to Poland 
Aleje Jerozolimskie 53 00-697 Warszawa
+48 22 622 22 37
poland@gov.krd
www.poland.gov.krd

Написати на мейл, вказавши намір відвідати Іракський Курдистан. 

Мені оперативно відповіли та надіслали ось ==> таку форму.

Також вам вкажуть реквізити для оплати. Ціна розгляду заявки всього 10 Євро.

Через 4 днів я отримав позитивну відповідь з таким підтвердженням. 

Це треба роздрукувати, щоб показати на кордоні. З цим документом можна перетинати сухопутний кордон з Туреччини, а також летіти напряму в Ербіль (основне місто регіону). 

 

Транспорт

Квитки на літак в Ербіль доволі дорогі. Від 300$ в одну сторону з/до Стамбулу. Тому, є сенс летіти з/до міст у Пд-Сх Туреччині, звідки регулярно ходять комфорті автобуси в Іракський Курдистан.

Найближчий аеропорт до кордону Sirnak. А найцікавішими турецькими містами, звдіки зручно добиратися є Газіантеп, Санліуфра, Діярбаркір та Мардін.

 

Тест на COVID

Оскільки я подорожував у час пандемії, то на кордоні всі пасажири в примусовому порядку повинні зробити тест на Ковід. Ціна 50$. Насправді це радше фікція, коли просто беруть мазок з горла, щоб заробляти додаткові гроші.

Скориставшись порадою представницва Курдистану в Польщі я зробив тест на Ковід ще будучи в Туреччині. Але курдським прикордонникам це було до лампочки. Тож довелося робити знову. 

*** 

Добирання 

Особисто я їхав з Мардіну. Це колосальне місто на Південному-Сході Туреччини, що розташовується на схилі гори з неймовірним видом на долину Месопотамії. 

 

Я ще обов’язково якось напишу про подорж цією частиною Туреччини. А наразі фокус на курдах. Там у готелі я познайомився з цікавою парою Діяром та Ебру. Він курд – вона туркеня. 

Як і багато інших місцевих туристів, вони приїхали в Мардін на вихідні, оскільки це популярний напрямок. Ми душевно поспілкувалися про різні справи та побажали одне одному успіхів. 

Я сів на автобус та подався в путь. Одним із пасажирів виявився Іван, хлопець із Молдавіїі, котрий уже пару років працює у Ербілі дизайнером в архітектурній фірмі. 

На кордоні все дуже цивілізовано. Усі процедури пройшли десь за дві години. 

Перше, що мене вразило – це інфраструктура. Широчезні рівні автобани. Але от 5-кілометрового тунелю крізь гору я точно не очікував там побачити. 

Близько півночі (12 год з Мардіну) наш автобус прибув у Ербіль. Іван підкинув мене на таксі у готель, який я раніше забронював на букінгу. А саме – Janet Bludan hotel. 25$ замість 40$ на стійці. 

*** 

Ербіль

 

Перші враження

Відіспавшись, я смачно поснідав та вийшов на вулицю роздивлятися що й до чого. На перший погляд атмосфера нагадувала мені щось подібне до Ірану. Зрештою, як я і говорив курди відносяться до перської групи народів. 

На відміну від Туреччини, де всі притримуються правил карантину та ходять у масках на вулиці, тут я не бачив такої жодної людини. Ситуація дуже спокійна. Люди доброзичливі та залюбки фоткаються. Не те, що в Африці, де за таке можуть кинути камінь.

Загалом відчуття дуже позитивні. Клімат і енергетика просто супер.

 

Цитадель

Окрасою Ербілю є цитадель, що знаходиться в самому серці міста. Це одне із найстаріших місць на Землі, де без перестаку вже понад 6000 років мешкають люди. 

Я роками споглядав картинки цієї величної споруди. І ось я тут. В це було складно повірити. 

На превеликий жаль вхід у цитадель був зачинений, як мені пояснили, у зв’язку з пандемією. Я пройшовся по периметру, але інших варіантів потрапити у середину не знайшов. Лише можна уявити яких зусиль потрібно було докласти, щоб взяти цю твердиню штурмом у давні части. 

 

Музей Освіти

Неподалік цитаделі знаходиться музей освіти, де мене прийняли, як поважного гостя. У цьому приміщенні знаходилася перша школа в Курдистані. Директор провів мені екскурсію та розповів про дисидентів та національну еліту, яку свого часу винищили домінуючі режими. 

Я пояснив, що чудово його розумію, та поділився деякими фактами з історії України.

 

Базари / Торгові Центри

В Ербілі функціонує базар у класичному для Близького Сходу вигляді, де можна придбати абсолютно все. Від горіхів до золотих прикрас. 

 

А крім того, потрохи виростають сучасні торговельні центри, які нічим не поступаються тим, що є в Дубаї.

 

Решта міста

В архітектурному плані більшість міста доволі скромна. Це і не дивно через тривалі військові дії у недалекому минулому. 

 

В той же час вимальовуються нові райони і виглядає все багатообіцяюче.  

 

Ввечері багато людей (переважно чоловіки) виходять на вулицю та сідають в численних кафе, спілкуючись про життя та інші побутові справи. 

 

Інколи можна зустріти насправді цікавих персонажів. 

 

Білшість курдів мусульмани. Але є серед них і ті, хто сповідують інші релігій. І християнство також. Більшість спільнот проживають в окремих кварталах. Скажімо у християнському районі працюють алкошопи і там всі затарюються пивом чи іншими напоями. 

*** 

Сардар (гід та фіксер)

В Ербілі я познайомився з Сардаром. Він працює гідом, а також фіксером для ноземних журналістів чи інших офіційних делегацій. Тобто допомагає вирішувати всілякі питання, пов’язані з дозволами на зйомки, пропусками у певні місця та домовляється про зустрічі. 

У зв’язку з специфікою такої діяльності Сардар дуже багато знає про історію та культуру свого народу, а крім того чудово орієнтується в геополітичних питаннях. Тож я обов’язково рекомендую до нього звернутися, якщо потребуватимете фахової допомоги.

Ось його прямі контакти: 

Людина перевірена 🙂 

*** 

Гори Курдистану

На півночі регіону знаходяться гори Загрос, що відділяють Іракський Курдистан від Туреччини та Ірану. В той це час через свою прохолоду та свіже повітня це основний напрямок для відпочинку всіх, хто проживає у жаркій посушливій долині Месопотамії. 

Я домовився з Сардаром про невелику дводенну екскурсію найцікавішими теренами регіону. Тож ми сіли у авто і подалися у пошуках пригод. 

Зовсім недалеко після виїзду з міста край дороги височіє цікавий форт часів Османської імперії. 

 

Навіть на третій день я все ще не міг повірити, що в Курдистані такі дороги. 

 

Взагалі вся країна доволі мілітаризована. Їхнє положення можна чимось порівняти з ситуацією Ізраїлю, при якій по всіх кордонах знаходяться потенційні вороги.

 

За годинку-дві дорога заходить в гори та починає петляти здоровенним каньйоном. Це частина історичної Hamilton road, яку ще у 1930х рр було прокладено під керівництвом офіцера Британської арміїі, щоб з’єднати тодішню територію протекторату Іраку з Персією.

 

Однією з місцевих цікавинок є водоспад, який навіть зображений на Іракських Динарах. 

 

Такі місяця користуються особливою популярністю серед арабських туристів з Багдаду. 

 

Натомість мене цікавило дещо інше. А саме каньйон біля містечка Rawanduz. Просто колосальне місце. 

 

Навіть невеличкі регіональні дороги знаходяться в хорошому стані. 

 

Ще однією окрасою є каньйон біля містечка Az Zibar. 

Ну майже, як наші Заліщики. 

 

Зовсім поряд знаходиться резиденція президента… 

… і всюди навколо багато військових, хоча всі вони доволі дружні. 

 

Тут навіть є ось такі класні готелі. 

 

Хоча у селах люди живуть доволі скромно. 

 

Тим не менше, це не заважає їм проводити гучні весілля на сотні осіб. 

 

Місцева кухня – це взагалі окрема розмова. Наприклад, ось така вечеря коштувала нам лише 7 баксів на двох. І це при тому, що на фото ще не потрапив шашлик.

 

Нарід просто колосальний… 

*** 

Акре (Acre)

На тутешній території є купа різних цікавих історичних містечок. Одне з них – Акре, що знаходиться на половині шляху між Ербілем та Догоком. 

Центр міста нагадує маленький значно слабше розвинений Мардін в Туреччині, звідки власне і починалася моя подорож.

 

Простий дешевий сніданок разом з місцевими дядьками – це якраз той досвід, заради якого варто їхати у таку «глубинку». 

*** 

Лаліш (Lalish)

Близький Схід є справжньою солянкою народів. Однією з найцікавіших місцевих спілнот є Єзиди. У них своя віра, мова та деякі інші риси, що відрізняють їх від Курдів. А в селищі Лаліш знаходиться основна єзидська святиня світу. 

 

Тут я вперше побачив стільки жінок на вулиці. Чомусь курдянки своєю присутністю мене так не тішили. 

Люди виглядають уже принципово інакше. Вони нагадали мені мешканців Кашміру, де я побував ще у 2010 році.

Там чудова енергетика. Обов’язково рекомендую відвідати при нагоді.

*** 

Інші Терени

Крайня північна частина Іракського Курдистану, що межує з Туреччиною, є доволі непередбачуваним місцем. У горах і досі перебувають збройні формування PKK (Робочої Партії Курдистану), яка вже пару десятиліть бореться за незалежність країни.

Міжнародна спільнота визнала PKK терористичною організацією, хоча це своєрідний еквівалент УПА в часи радянської окупації. Час від часу бійці PKK здійснюють атакати на прикордонні території сусідніх Туреччини та Ірану, через що в тутешніх місцях посилена військова присутність. 

 

В будь-якому разі це не зупинило Сардара розвідувати нові гірські шляхи. 

 

Також вочевидь це не сильно бентежить інших людей, які цілими сім’ями проводять вихідні ось на таких пікнік-зонах. 

 

Навколо насправді дуже багато гарних місцин. Чого лише вартий цей струмок. 

*** 

Амеді (Amedi)

Останнью моєю відвіданою локацією в Курдистані стало древнє місто Амеді (Amedi), що нависає над навколишньою долиною, через яку раніше проходив один із сегментів Шовкового Шляху. 

Зовсім недавно до міста проклали автомобільну дорогу, хоча раніше потрапити в це місто-фортецю можна було лише через цю історичну браму.

На кінець дня Сардар повіз мене у Догок, третє найбільше місто Іракського Курдистану, що знаходиться на три годинии їзди ближче до турецького кордону ніж Ербіль.

Там я уже сів на автобус назад в Туреччину. Але перед тим ми ще застрягли у трафіку, оскільки це був вихідний і люди поверталися з гір до дому. Я у Львові по Стрийській трасі в неділю ввечері 🙂

*** 

РЕЗЮМЕ

Це була просто неймовірна подорож. Особисто я багато чого зрозумів, побачив та переосмислив. Курдистан показав мені наскільки з історичної перспективи українцям пощастило мати власний клаптик землі під сонцем. Тож треба це цінувати, друзі.

Люди, яких мені підкинула доля, надовго залишаться у моїй пам’яті і я маю надію, що якось ще повернуся в Іракський (а може вже і ні) Курдистан.

 

Але це не кінець історії, друзі… Щоб вилетіти назад до Львова я приїхав у Діярбаркір (Туреччина), що вважається неофіційною культурною і духовною столицею всіх курдів світу.

А там я знову цілком випадково зустрів Діяра та Ебру, з котрими бачився тижнем раніше в Мардіні. 

Мабуть це доля. В цій подорожі зі мною трапилося занадто багато випадків, що пронизується єдиною тематичною історією. У цих людях і цьому регіону щось є. І це «щось» я хочу пізнати краще. 

Тому впевнений, що це лише початок цікавого шляху до пізнання. Подивимося, як буде далі. А наразі дякую вам, що прочитали цю статтю. 

Це насправді була одна із найкращих подорожей з усіх 123 країн, де мені наразі вдалося побувати. Почуємося…