Індія, Саморозвиток
Це гостьовий пост одного мого товариша, котрий забажав залитися анонімним, хоча тема, котра піднімається даною публікацією більш ніж актуальна, оскільки торкається таких речей, як духовна рівновага, перезавантаження свідомості, ну і як завжди подорожі 🙂
Автор розповідає про свою мандрівку в ашрам у індійському містечку Маклеод Гандж (купа фото) у Гімалаях, котре сам Далай Лама вибрав своєю резиденцією. До речі під час мандрівки Індією нам з Сашком Ружицьким вдалося там побувати під час святкування 75-річчя духовного наставника тібетського народу…
Ну давайте вже ближче до діла. Прямим текстом від автора статті:
«Далай Лама – поп-зірка?», – читаю на обкладинці відомого німецького журналу декілька років тому. Це перше, що я почув про цього духовного лідера тібетців. Через деякий час до моїх рук потрапила його книжка «Мистецтво щастя», у якій мене вразило, як просто цей усміхнений дідусь з обкладинки пише про речі, які хвилюють кожного.
У якийсь момент у мене виникла мрія – поїхати у його резиденцію у Індії, щоб пройти навчання по філософії буддизму. Маючи вдачу людини, яка зазвичай з мрій робить собі цілі і працює над ними, я дійсно потрапив у його резиденцію…
А що відбувалося потім (читати далі)…
Індія
Позаминуле літо я повністю провів у Індії, де прожив майже пірроку. І рівно рік тому ми вибралися з пекельного двадцятимільйонного Делі і поїхали у одне з найнеординарніших міст на Планеті – Варанасі.
Еххххх, як от кажуть, “трєхньом старіной”
Сьогодні менше тексту, зате більше вражаючих і шокуючих фоток :-Р
====
Варанасі – це життя і смерть, чистота і бруд, спокій і тривога. Тут індійським дітям роблять ритуал першого гоління волосся на голові. Це найбажаніше місце смерті для кожного, сповідуючого Індуізм, після чого тіло публічно спалють, а прах розпилюють на Гангом. Сюди пиходять очищати тіло і дух, купаючись в річці, з поряд пропливаючими трупами.
Одним словом, Варанасі – це і є сама Індія. Без візиту сюди не можливо вважати поїздку до цього суб-континенту завершеною…
Все життя міста відбувається на, так званих, гатах вздовж річки.
Тут спалюють тіла померлих, а прах розпускають по Гангу.
Але так всім не щастить. Ось, наприклад, прокажених або хворих на венеричні хвороби не кремують, а зазвичай замотують у шмаття, привязують камінь та пускають на дно Гангу. Те ж саме відбувається з тілами померлих, сім’ї яких не мають грошей, щоб здійснити священний ритуал.
Звичайно деякі з них спливають і прибортовуються до протилежного берегу вниз по ріці, що виглядає приблизно ось так :-0
Жесть, правда? :-0
Ну і решта фото..
5:00 ранку понад Гангом
Цей дядечко мабуть прийшов сюди чекати смерті
І ще…. 🙂
Ну а я поплив собі далі за течією життя 🙂
Більше фоток можна з найти у моїх альбомах про Індію вцілому, а також Варанасі, зокрема.
*оригінал мого посту на Autotravel.ua
Індія
В світі є багато країн, куди можна поїхати досліджувати місцеві традиції, нову культуру, цікаві міста і пам’ятки або просто піти світ за очі у пошуках пригод.
Можливостей купа. Але є така одна країна, де мандрівник може особливо глибоко зануритися у ціле різмаїття культур, діалектів, кольорів, запахів і цивилізацій.
Індія – це цілий субконтинент вражень і нових досвідів. Тут знаходяться найвеличніші в світі гори і просторі долини, екваторіальні джунглі і тропічні пустелі. Модернові хмарочоси ростуть з нетрів, а більш як мільярдне населення спілкується майже на двохсот діалектах.
Мені поталанило прожити в Індії майже пів року, тож маю чим поділитися шо, куди і як?
Спробую відповісти куди ж найкраще податися, щоб відчути дух Індії. Завдання не просте, оскільки я обмежив себе десяткою найсоковитіших варіанів.
Отже ось вони
Південний Гоа– те, чого не бачать більшість відпочиваючих, котрі приїджають на залюднені північні пляжі.
Шрінагар, Кашмір – місто посеред гір, що розділяє Пакистан та Індію.
нетрі Дараві, Мумбай – одні з найбільших міських нетрів в Азії, про яке йдеться у фільмі “Мільйонер із нетрів”
Варанасі – найсвятіше місто для кожного індуса і водночас найбридкіше для більшості європейців. Людям зі слабкою психікою краще туди не пхатися.
Дорога з кашміру в Ладах. Частина 1 і Частина 2. Одна з найвисокогірніших доріг у світі, яка перетинає Гімалаї.
Золотий Храм в Амрітсарі – основне місце паломництва для представників цілої релігії Сікхізму.
Древнє місто Хампі – вражаючі руїни величезного стародавнього міста.
Водні заплави в штаті Керала – захопливе життя на берегах водних каналів посеред джунглів.
Храми в Каджурао і Камасутра – просто бомбезні храми неописуваної краси і трішки пошлості.
Озеро Панконг-Тсо – просто одне з найгарніших місць на Землі, це високогірне озеро розділяє Індію та Китай.
А що найбільше сподобалося Вам?
Ось до речі місце розташування всіх перелічених місць на карті Індії
Індія
З кожним роком Індію починають відвідувати все більше і більше українських туристів. Багато з них летять орагінізованими групами і в переважній більшості обмежуються пляжами Гоа і короткотривалим туром по найвизначніших місцях типу Тадж-Махалу.
Тим не менше, невпинно зростає і кількість самостійних мандрівників, які з запалом у очах їдуть шукати нових пригод.
В абсолютній більшості випадків мандрівників зустрічає столиця цієї величезної країни. Населення Делі перевалює 20 мільйонів, а відстані просто космічні.
На території сучасного Делі існувало як мінімум 6 великих міст в різні часові епохи. Тут купа цікавих пам’яток архітектури та історії, культурні центри, храми, вузенькі вулиці і стометрові автомобільні прольоти, безпілотне метро і рікшавали.
За три більш як три місяці життя у цьому мегаполісі мені так і не вдалося відвідати всіх місць з мого списку, тож, мабуть, доведеться вертатися туди ще раз.
Наразі я спробую зорієнтувати, щоб Ви не загубилися у цьому хаосі і з максимальної користю використали свій час перебування в індійській столиці.
Ось гуглівська карта Н’ю Делі (так офіційно називається саме місто у вузькому значенні), а під, власне, Делі розуміють територію цілого мегаполісу. Використовуйте її з подальшими інструкціями.
Прибуття.
Ви прибудете в аеропорт імені Індіри Ганді, що в південно-східній частині міста.
Дешеві квитки можете знайти на класному пошуковому сервісі – Aviasales.ru
Більшість рейсів прибувають посеред ночі (від 2 до 5 год.), тож рекомендую наперед заброньовати хостел або готель хоча б на цю першу ніч.
Після виходу з аеропорту на Вас накинеться орда таксистів. В цей момент головне не зламатися, поставити «морду кірпічом», як кажуть, і впевнено крокувати до стенду з передоплатним замовленням таксі у потріне для Вас місце.
Інакше розвод майже гарантований. Навіть фіксована передоплата все одно може Вас не врятувати. Таксист може почати придумувати, що Ваш готель згорів або його взагалі не існує, тим самим пропонуючи відвести Вас у провірене місце, де він отримає комісію.
Наполягайте на своєму і їдьте у заброньоване Вами місце.
Пахарганж
Більшість туристів напряму з аеропорту їдуть саме туди і відразу отримують культурний шок.
Річ у тім, що район Пахаргандж розташований в самому центрі міста поряд з головним вокзалом. Тут сконцентрована найбільша кількість дешевих готелів та хостелів, що робить його привабливим, як для туристів, так і для місцевих зівак.
Ось приблизно, що Ви побачите, приїхавши в Пахарганж посеред ночі.
Пахаргандж
Не лякайтеся. Це нормально і всі проходять таке бойове хрещення.
Старе Делі
Недалеко Пахарганджу знаходиться Старе Делі, столиця колишнього могутнього султанату.
Тут варто провести кілька годин, щоб відчути місцевий колорит.
Старе Делі
Не пропустіть Джама Масід, головну мечеть міста і Золотий Форт.
Джама Масід
Нью Делі
Частина міста, побудована британцями. Широчезні проспекти, з’єднюючись між собою гігантськими кільцевими дорогами формують цікаву дорожньо-транспортну систему.
Світлофорів майже нема і сотні тисяч машин, автобусів, мотоциклів і велосипедів якимось чином розминаються одне з одним.
India Gate, Нью-Делі
Варто побачити здоровезну арку India Gate, а також президентський палац. Крім того рекомендую прогулятися кількома аллеями, глянувши на розкішні вілли індійської знаті.
Південна частина міста
Південне Делі (South Delhi) вважається престижним для життя. Тут проживає більшість місевого середнього класу і майже всі іноземці, які потрапили до Делі на тривалий час.
Зокрема я теж там проживав, а саме в районі Лаждпат Нагаар 4 (Lajpat Nagar 4), кварталі Колонія Даянанд (Dayanand Colony).
Вулиці виглядають приблизно ось так.
Поряд знаходиться Центральний Базар, який просто кожен турист зобов’язаний відвідати.
Класна фотка у виконанні мого друга Сашка Ружицького.
Крім того того трішки південніше знаходяться два дуже цікаві храми.
Кришнаїтська святиня ISKCON,
…А також постмодерністичний храм, який формою нагадує квітку Лотуса.
На жаль не можу детально зупинятися по кожному із об’єктів, оскільки тоді мій пост переросте у книжку.Краще окремо виділю цілу статтю.
Майте на увазі, що я торкнувся лише, мабуть, 10% цікавих місин, які варто побачити в Делі. Це можливо охопити за 2-3 дні у дуже швидкому режимі.
Насправді, щоб відчути це надзвичайне місто сповна, треба просто пожити тут деякий час.
Транспорт
Про таксі з передоплатою я вже говорив в частині прибуття в аеропорт. Такі самі стенди для передоплати знаходяться на основних зупинках в місті.
В Делі функціонує надсучасне безпілотне метро, що теж є зручним засобом пересування. Але остерігайтеся кондиціонерів, від яких легко можна застудитися, коли на вулиці 45-градусна спека.
Також курсують автобуси.
Вам може бути корисним знати, де знаходяться ще два важливі залічничні вокзали окрім основного.
Гляньте на карту. Вокзал Старого Делі трішки північніше центру міста. Багато поїздів звідси курсують відповідно у північні напрямки та в передгір’я Гімалаїв.
З вокзалу Нізамуддін, що на південному сході, багато поїздів курсують в напрямку до Агри, де знаходиться Тадж-Махал.
Але найприкольнішим способом пересування по місту вважаю рікшу. Це такий собі мопед з каркасом, який може вмістити у себе трьох худих і не більше двох повних пасажирів.
На всіх рікшах встановлені лічильники, які чомусь завжди перестають працювати, коли Ви сідаєте у неї. Приходиться торгуватися, що мені дуже до вподоби. Спробуйте і свої сили. Побачите, що за п’ятим разом їхатимете далі, заплативши менше.
Все потребує практики…
*оригінал мого посту на Autotravel.ua
