Тож новий 2020-й рік вирішили також почати разом та зібралися відкрити зимовий катальний сезон десь в Альпах. Вибір припав саме на Тіроль в Австрії, оскільки це один із найкращих регіонів для зимового відпочинку. Що там, куди, як і по скільки розповідаю у цій статті.
А для початку відео з поїздки для затравки.
***
Добирання
Тіроль знаходиться у західній частині Австрії, тонкою смужкою землі розділяючи між собою Німеччину й Італію. Багато моїх колег їздять туди на авто. Але це понад 1000 км дороги зі Львова. І при нормальному темпі доведеться виділити по два дні у кожному напрямку лише на добирання.
Значно краща альтернатива – це переліт у Меммінген, який ще називають Мюнхен-Захід, звідки до Львова літає РаянЕйр, а до Києва – ВізЕйр. Меммінген, що у Німеччині, лежить у передгір’ї Альп і звідти їхати у серце Тіролю раптом дві години.
Приємним бонусом в такому разі може стати візит у відомий замок Нойшванштайн, що лежить пару кілометрів у бік від основної дороги.
Квитки обійдуться у кілька десятків євро в обидва боки, а летіти всього ~2 години. Там відразу в аеропорту береться авто на прокат і вуаля. Загалом наша дорога з хати у Львові до будиночка в Альпах зайняла всього 5 годин. І для чого люди так мучаться з переїздами по два дні?
Також хочу зазначити, що я спакував із собою все спорядження (1 сноуборд, 2 пари взуття, 2 шоломи) та навіть умудрився зареєструвати його як спортивне, що на 10 євро дешевше, ніж лижі. Ну, сноуборд – це ж не лижі, правда?
Окрім бордового спорядження також вдалося запхати у чохол деякі речі. А решта помістилося у наші спеціалізовані гірськолижні рюкзаки Osprey Kamber, якими обзавелися в мережі магазинів туристичного спорядження Gorgany. Щоб зрозуміти, наскільки цей рюкзак крутий, подивіться коротенький огляд у відео, що починається з 15:08 хв.
***
Долина Пітцталь (Pitztal)
Тіроль – це доволі велика область, де практично кожен другий схил гори має свій підйомник та окремий курорт. Тож є сенс обрати для себе якусь одну долину і досліджувати територію в межах цієї місцевості. Особисто я розглядав курорти на сайті Skiresort.info.
Вибір впав на долину Пітцталь (Pitztal), яка функціонує як одна велика туристична зона, що складається з кількох альпійських сіл, трьох гірськолижних курортів та в цілому є привабливим місцем. Особливо мене приваблював тутешній найвисокогірніший зимовий курорт у цілій Австрії, але про це згодом.
Вхідним містечком у долину Пітцталь з автобану є Імст (Imst).
Звідси регулярно ходять автобуси, що з’єднують між собою усі навколишні села та гірськолижні витягти. Зрештою, жити можна будь-де, навіть якщо ви без авто, оскільки пересуватися навколо немає жодних проблем. За годину можна добратися куди завгодно, хоча на власному авто, звичайно, зручніше.
Чим ближче до підйомників, тим дорожче. Перші три ночі ми жили у гестхаусі, що знаходиться на території справжньої ферми.
У селищі Арцль (Arzl). Це перше село при в’їзді у долину.
А далі через те, що все було заброньовано, перебралися в сусідній Єрзенс (Jerzens), що знаходиться акурат під витягом на курорт Гохцайгер (Hochzeiger).
В обох випадках умови були дуже комфортні: з окремими спальними кімнатами для пар, укомплектованою кухнею та безкоштовним паркінгом. А у першій місцині навіть була сауна. По цінах розписую усе вкінці.
***
Де кататися?
У долині Пітцталь є три гірськолижні курорти: Гохцайгер (Hochzeiger), Ріфзе (Rifflsee), Льодовик (Gletscher). І кожен з них має свою особливість.
Гохцайгер (Hochzeiger)
Спочатку ми пішли на розвідку до найближчого курорту.
Подивилися де всі, окрім мене, можуть взяти спорядження напрокат.
Ціни: 30-40 Євро/день за повний комплект, залежно від категорії якості. Все максимально автоматизовано і сервіс на висоті.
Ознайомилися з цінами на скіпаси. 45 Євро/день для дорослого та безліч інших опцій залежно від віку та часу придбання квитка.
Та поїхали на центральну станцію ось такою вагонеткою.
А там — краса.
Дехто приймає сонячні ванні та відпочиває, насолоджуючись навколишніми пейзажами.
А дехто активно катається по численних схилах.
Знайдеться чим зайнятися і для тих, хто не лижник чи сноубордист.
Я ледве дочекався наступного дня, щоб ознайомитися з цим курортом краще.
Тут 45 кілометрів різних трас, а найвища станція знаходиться на висоті 2500 метрів над рівнем моря.
Загалом це курорт середньої величини. Він вважається одним з найкращих у своєму класі, де кожен знайде прийнятні спуски для себе. Коротше кажучи, суцільне задоволення.
Льодовик (Gletscher)
Після двох розминочних днів на Гохцайгер, ми поїхали на Pitztal Gletscher (Льодовик), що є найвисокогірнішим лижним курортом у цілій Австрії. Щоб дістатися до його підніжжя, варто проїхатися у кінець долини, аж поки дорога не впреться у майже вертикальну гору.
Там усі перевдягаються у катальне взуття, лишають авто і переходять у вагончик, який через тунель у скелі піднімає людей на нижню станцію, що знаходиться на висоті ~2800 метрів.
А там вже зовсім інший світ.
Катальний сезон на льодовику стабільно триває з вересня по травень і можна бути впевненим, що снігу тут багато завжди. А піднявшись на верхню станцію (~3500 м.н.м.), взагалі голова йде обертом від усієї краси навколо.
Ну і, звичайно, слів мало, щоб описати тутешнє катання. Я, звісно ж, їздив по цілині. Як казали інструктори: «На свій страх і ризик». Але інакше просто не можу.
Моя сестричка Анничка також зацінила тутешню якість їзди.
***
Чим ще зайнятися?
Якщо ви не лижник чи не сноубордист, то не хвилюйтеся. У Тіролі знайдеться чим зайнятися кожному.
Перш за все, завжди можна відвідати один із місцевих барів, що наглухо забивається людьми, які от-от спускаються з гір під вечір.
Але значно цікавіше проїхатися навколишніми теренами та краще роздивитися місцевість. Зокрема, ми виділили один день на те, щоб катнутись в сусідні Швейцарію та Італію в межах одного кільцевого маршруту, довжиною лише ~250 км.
Основна долина Тіролю вздовж річки Ін тягнеться з Швейцарії.
Зовсім швидко можна опинитися в іншій країні. Здавалося б, яка тут різниця. Хоча насправді Швейцарія принципово відрізняється від Австрії. Це відразу видно по інфраструктурі й тутешній архітектурі. Кожен будинок тут нагадує маленьку фортецю.
Є, звичайно, і справжні фортеці.
Поряд Італія, а саме німецькомовного регіону Південний Тіроль, який свого часу перебував під юрисдикцією Австрії. Тут вже значно нижче, тепліше та й в принципі – інший світ з притаманною для італійців халтуркою.
У будь-якому разі, це одне із багатьох місць, куди можна і варто поїхати, якщо базуватиметеся у Тіролі.
***
РЕЗЮМЕ
Ну, що я можу сказати. Тіроль, Австрія та все, що тут є – це вже рівень, адже все пізнається у порівнянні. В той же час висока якість коштує відповідно. Ось наші витрати за тиждень перебування в описаному регіоні (на пару):
240 Євро – квитки на літак
180 Євро – оренда авто
303 Євро – проживання (якщо рахувати лише нас двох)
104 Євро – бензин
211 Євро – скіпаси
130 Євро – харчування у кафе та ресторанах
63 Євро – купівля продуктів у магазинах
30 Євро – інші покупки
Разом – 1261 Євро за чудовий тиждень в Альпах.
Сподіваюся вам була корисною ця публікація. Обов’язково перегляньте відео, де я також все методично подаю про цю мандрівку в Тіроль. Ну, і буду радий відповісти на додаткові питання, якщо бажаєте щось уточнити. Успіхів та гарного вам катання.
Востаннє я відвідував Амстердам приблизно десять років тому. Не хочу вдаватися у деталі, але насправді мало що пригадую з того часу. Тому зрадів, коли виявилось, що матиму нагоду ще раз побувати у столиці Нідерландів при перельоті з Києва в Еквадор.
День чи два для такого міста – це, звичайно, крапля у морі. Тим не менше, краще ніж нічого. Ось відео з нашого відвідання Амстердаму і не тільки.
А далі уже про все по черзі у статті.
***
Насправді цієї статті могло і не бути, оскільки почалося все з того, що ми ледь не запізнилися на інтерсіті зі Львова до Києва. Добре, що поїзд також зупиняється на станцїі Підзамче поряд з центром Львова, куди ми добігли з площі Міцкевича, оминаючи затори, за рекордні 12 хвилин. І це з речами.
Після прибуття у Київ, як завжди, передусім заскочили у бізнес-лаунж зняти стрес та просто – щоб не товктися у спільних просторах аеропорту.
І як тільки побачили на табло «boarding», пішли на посадку. Звичайно, зайшли у самому кінці, щоб не тиснутися на кріслах, поки решта пасажирів пакуватимуть свій багаж над головою.
Найзручнішим з’єднанням із Києва до Амстердама є переліт від KLM, який щоденно вилітає з української столиці о 14:00 та прибуває в Нідерланди на три години пізніше – о 16:00 при врахуванні зміни часового поясу.
Піднявшись у небо, нам пощастило подивитися на Київ з висоти. Таке враження, наче розглядав карту міста.
За мить почали годувати і наливати. Варто зазначити, що для лоточків, у яких зберігається їжа, KLM використовує безвідходні матеріали. І менш смачно від цього, звісно ж, не стає.
Час пролетів дуже швидко. Ми навіть випередили графік та вже за неповних три години пішли на приземлення над зеленою рівниною. До вашого відома, будучи доволі невеликою країною, Нідерланди є одним із найпотужніших у світі експортерів агропродуктів. Кожен клаптик землі тут має своє призначення.
***
Роттердам (Rotterdam)
Насправді ми не поїхали відразу в Амстердам, а взяли курс в Роттердам, друге найбільше місто країни. Річ у тому, що нас у гості до себе запросив мій давній приятель Мішель.
Через аеропорт «Схіпгол» проходять основні транспортні шляхи, тож добратися напряму будь-куди по країні не є проблемою. Зокрема, швидкісною лінією на центральний вокзал Роттердаму їхати всього 25 хв. Десь так само по часу займає добирання і до вокзалу Амстердама.
Але ціна кусається. З аеропорту в Амстердам квиток коштує 5,30 Євро, в Роттердам – 12 Євро. Уффф.
Саме місто принципово відрізняється від столиці Нідерландів. Під час Другої світової війни Роттердам був повністю знищений. Натомість місто швидко відбудували і зараз це найбільший морський порт Європи.
Перше, що кидається в очі – це неймовірна адаптивність міста для пішохідного пересування. Перевага тут надається пішоходам, велосипедистам і громадському транспорту.
Також у Роттердамі є кілька хмарочосів, що нетипово для європейського міста.
У пентхаусі одного з них, власне, і живе мій приятель…
… разом зі своїм чоловіком.
Хлопці нас чудово прийняли, забезпечивши комфортні умови…
… та приготувавши вечерю.
І все на висоті понад ста метрів над містом. Красота неземна.
***
Амстердам (Amsterdam)
Я б нікуди звідти уже не їхав, але Мартуся дуже хотіла відвідати музей Stedelijk в межах свого проекту Галерея101. Тож не було на то ради. Поїхали в Амстердам.
Чесно кажучи, я не фанат музеїв. Але Stedelijk насправді варто відвідати кожному, якщо будете в Амстердамі. Ну, де ще під одним дахом зможете побачити…
ван Гога
Енді Ворхола
Малевича
Та інших великих митців XX століття.
Щось у тому все-таки є.
В музеї можна було просидіти весь день. Але все ж таки і на місто варто подивитися.
Після обіду до нас приєднався Мішель, і якраз почало дощити.
Нормальна ситуація для мешканців Амстердама і нікого це не зупиняє. Життя продовжується в такому самому ритмі, як і при сонці.
Коли дощ ставав горизонтальним, ми заходили в бар на вино чи пиво.
Але загалом вдалося гарно погуляти поміж відомих каналів.
Звичайно, не можу не згадати про район Червоних Ліхтарів. Але з етичних міркувань я не фоткав представниць найдавнішої професії. Натомість ось вам відповідний пам’ятник, що віддає шану людям, без яких також ніяк.
Родзинкою дня став візит в один із мішленівських ресторанів. Річ у тому, що мій друг дуже любить вишукано поїсти. І за його рекомендацією ми пішли на вечерю в одну дуже круту точку, куди також приєднався його чоловік Жуліен.
Вечеря складається із п’яти сетів. Кожна страва є своєрідним витвором кулінарного мистецтва. Їх подають по черзі щоразу з іншим видом вина. Ось вирізки з Мартусиних сторіс, щоб скласти уявлення про те, чим ми ласували.
Головне, щоб жінка була задоволена.
Добратися домів після такої вечері було зовсім непросто. Але ми все ж таки справилися. Дійшли на поїзд та поїхали назад у Роттердам, куди менше години з центру столиці Нідерландів.
А наступного ранку знову повернулися в аеропорт, щоб далі сісти на рейс в Еквадор. Але про це вже у наступній публікації.
***
РЕЗЮМЕ
Амстердам – цікаве розкручене місто. За рік не обійти усіх цікавинок, які тут є. Натомість, якщо у вас лише один день, то дуже рекомендую відвідати один з музеїв, а також просто погуляйте центральними вуличками поміж каналів.
У будь-якому разі, готуйтеся до місцевих цін. Квиток на трамвай, що дійсний годину, коштує тут 3,20 Євро. Потяг з/до аеропорту 5,30 Євро. Пиво у барі – від 4 Євро. Обід на двох в середнячковому ресторані точно не буде менше ніж 25-30 Євро. А якщо йти у мішленівські точки, то суми вимірюються сотнями.
Як не крути, Амстердам є великим туристичним центром. Тому розгляньте варіант зупинитися у Роттердамі чи інших містах навколо. Впевнений, вам буде цікаво ?
Якось багато років тому я серфив в інтернеті і натрапив на неймовірної краси фото зелених островів десь посеред океану. Швидким гугл пошуком з’ясував, що це Азорські острови, які знаходяться посеред Атлантичного океану і належать до Португалії.
Сумно зітхнув з надією, що колись мені вдасться там побувати, хоча в глибині душів розумів, що навряд чи. Пройшли роки, я трохи підріс та успішно розвинув власну справу онлайн. Відвідав уже понад 100 країн та в принципі якось забув про Азори.
Аж тут раптом мене запрошують взяти участь в конференції від NomadMania, де вирішуватиметься внутрішній регіональний розподіл України на цьому ресурсі. І проходитиме все дійство акурат у місті Орта на острові Фаял, що якраз на Азорах.
Еврика! Ми летимо на Азорські острови. Ось відео з тієї поїздки.
Традиційно для початку давайте глянемо, де ж ці Азори знаходяться.
Як бачите, це архіпелаг, що розташований приблизно за 1500 км на захід від Португалії, за 4000 км на схід від Нью-Йорка, за 1500 км на північ від Канарських островів, а також 3000 км на південь від Ісландії.
За весь час перебування нам вдалося відвідати три різні острови з дев’яти можливих: Фаял, Піко, Сан-Мігель.
***
Як добратися на Азорські острови
Враховуючи географічне розташування, може здатися, що сюди доволі складно складно добратися. Але в результаті невеличкого пошуку я придбав квитки туди (Львів – Берлін – Лісабон – Орта) і назад (Понта-Делагра – Франкфурт (Хан) – Львів).
На все про все лише 200 Євро у два боки. Цілком норм, як на таку відстань у високий сезон.
Підлітаючи, починаєш розуміти наскільки тут круто.
***
Орта (Horta)
Найбільше місто острова Фаял, а також один із найважливіших історичних перевалочних трансатлантичних пунктів.
Потрапивши сюди, просто затамовує подих від вигляду на вулкан, що на острові Піко.
Місто було засноване ще у XV столітті і тут добре збереглася історична частина.
В церквах часто зображають Діву Марію з проколотим серцем
А загалом містечко дуже приємне.
Важливий нюанс. Азори – це не пляжний відпочинок. Більшість природи тут вулканічного походження. Тому з пляжами туго. Фішка Азорських островів зовсім в іншому.
Нові райончики також нівроку. Просто ідеальна гармонія.
Того ж вечора ми зустріли Гарі, засновника NomadMania.com, який власне запросив нас туди. Але про це згодом.
***
Острів Фаял (Faial)
Наступного дня ми взяли напрокат авто і поїхали досліджувати острів. Спочатку оглянули місто з висоти.
І подивилися в протилежну сторону.
Вражає те, наскільки тут зелено і мальовничо.
Де-не-де трапляються закинуті будівлі, які постраждали в результаті землетрусів.
Але загалом все дуже мило і доглянуто.
Погода на Азорах змінюється дуже швидко. Фактично за день можна пережити три пори року.
А це приклад того, що я вище писав про пляжі. Подібний ставок у скелі – це справжня розкіш.
Найбільш приголомшлива точка – жерло вулкану на заході острова.
Не до кінця зрозуміли масштаб, поки не під’їхали з іншого боку.
А тут ще й вцілілий маяк. Просто – ВАУ
***
Конференція Nomad Mania
Це основна причина, заради якої ми прилетіли на Азори. Якщо коротко, то лише раз у рік всього 12 найбільш відчайдушних мандрівників збираються у якійсь ізольованій точці світу та обговорюють важливі питання розвитку онлайн спільноти nomadmania.com.
Ми активно попрацювали і наразі чекаємо на вердикт комітету.
Окрім того порушувалися й інші важливі питання. Наприклад, що вважається візитом у країну.
І звичайно кожного вечора була весела неформальна програма.
Підсумовуючи скажу, що це був неймовірний досвід – опинитися у колі таких людей. До слова, майже кожен з них побував у всіх країнах світу, а також є успішним експертом у своїй галузі.
Локація для проведення такої події у нас теж була нівроку.
***
Острів Піко (Pico)
Одного дня поміж сесіями ми вибралися на сусідній острів Піко, що фактично є однойменним вулканом. Для цього треба було прокинутися вдосвіта, що лише додає вроди Мартусі.
Заскакуємо на паром.
І споглядаємо Орту з моря.
Команда готова до нових пригод.
Насамперед відвідали унікальні виноградники, що входять до списку ЮНЕСКО.
А далі поїхали у віддалені частини острова, зупиняючись в історичних селах.
Одним із найцікавіших був візит в містечко, де знаходилася китобійня, оскільки саме цей промисел був основою економіки острова до 1984 року. Акурат перед тим, як Португалія вступила до ЄС.
Зараз лише музей і пам’ятник свідчать про ті часи.
Острів Піко нас чудово прийняв і після обіду ми вже сіли на інший паром, який повіз нас назад в Орту.
***
Як подорожувати між островами
Між найбільшими островами літають літаки, а також між усіма ходять пароми. Тож для того, щоб краще оглянути місцевість, ми вирішили взяти паром з Орти в Понту-Делгаду (найбільше місто Азорських островів), що йде 12 годин, зупиняючись на кількох інших островах по ходу.
Ось малесенький острів Граціоса (Graciosa)
Вулкан Піко було видно навіть за 70 км.
Сам паром більше нагадував круїзний лайнер з кафешкою, зручними сидіннями та безліччю простору. Це, звичайно, не трансатлантичний круїз, але все одно було доволі комфортно.
Під вечір ми дісталися до острова Сан-Мігель та столиці Азорських островів – Понти-Делгади.
***
Понта Делгада (Ponta Delgada)
Це вже значно більше місто з населенням понад 60 000 осіб, хоча і з добре збереженою історичною забудовою.
Людей на вулицях тут значно більше, адже сюди можна дістатися прямим літаком з Лондона, Франкфурта чи США;
***
Острів Сан-Мігель (Sao Miguel)
Найбільший, найвідоміший і найпопулярніший серед відвідувачів острів Азорів. Для його дослідження ми винайняли авто на цілих два дні. Цього разу нам перепав VW Cross Up.
Насправді складно передати всю тутешню красу за допомогою фото. Тому обов’язково подивіться відео, якщо і досі не глянули.
Найвідомішим (і, мабуть, найгарнішим) місцем на острові Сан-Мігель є неймовірні кратерні озера, що знаходяться в західній його частині. Саме заради цього варто летіти на край світу.
Можна весь день їздити навколо кратера і милуватися виглядом з різних сторін.
А ще тут унікальний ліс. Здається, що зараз із цих хащів вийде друїд.
А по факту виходить мавка 🙂
Далі вона освітлює всю дорогу своєю красою.
Спускаємося вниз…
І навіть можемо покупатися у цьому озері в дружній компанії.
Насправді, відвідавши понад 100 країн, мені складно пригадати настільки гарні місця як Азори. Тут кожне фото заслуговує на увагу.
Оскільки острів має вулканічне походження, то тут багато де можна натрапити на гарячі джерела, що просто виходять в океан. В результаті маємо справжнє СПА.
На схід від Понти-Делгади теж є багато цікавинок. Чого лише варте ось це високогірне Lagoa da Fogo.
А прибережні пейзажі.
І навіть всередині острова є на що подивитися.
Куди не глянь, просто голова іде обертом від усієї краси.
Це насправді одне з найгарніших місць у світі. Особисто для мене Азори перевершують навіть Сейшели та Ісландію. Хоча це трохи інший формат.
***
РЕЗЮМЕ
Якщо ви шукаєте незаїжджену точку з високим рівнем комфорту і таку, щоб туди не треба було добиратися декілька діб, то задумайтеся про Азорські острови. Туди можливо потрапити навіть з однією пересадкою у Франкфурті (Хан), куди літають лоукости зі Львова і Києва.
А ще тут досить прийнятні ціни, оскільки це Португалія. Долетіти туди-назад можна навіть за 200 Євро. Пообідати на двох – 20-30 євро. Ціни в супермаркетах – як всюди по світу. Оренда авто – від 16 Євро (за нашого малюка).
Єдине, що може “кусатися” – це проживання, що починається від 50 євро за базову кімнату. Більш реалістична ціна за комфортні умови стартує від 70 Євро/ніч і далі. В принципі навіть можна вписатися у 1000 Євро за тиждень на двох.
Але поспішайте, адже сезон на Азорах доволі короткий і триває з червня по вересень. В інший період року тут дме вітер і падає дощ. А температура опускається до неприємних 10-15 градусів.
У будь-якому випадку, це просто унікальна місцина. Рекомендую!
Подорожі є одним із найкращих способів проведення часу. А якщо це робити у сімейному колі, то в результаті поєднується багато рухомих частин. Пізнання нових місцин, цікаві пригоди, а також зміцнення родинних зв’язків.
Власне заради цього ми і вирішили вперше поїхати кудись цілою сім’єю. Та обрали Грецію не просто так. Тут є чим зайнятися. Зокрема, у нашому випадку вдалося поєднати яхтинг (див. частину 1) та автомобільну мандрівку древньою Елладою.
Якщо ви не переглядали статтю і відео про яхтинг, то щиро рекомендую це зробити. А наразі про континентальну частину подорожі.
Мені вдалося побувати уже в понад 100 країнах світу, більшість з яких ми разом відвідали з чарівною Мартусею. Але, якщо говорити про сім’ю у повному складі, то разом вибиралися хіба що на Лемківську ватру. Тож цього року вирішили виправити це неподобство.
Окрім того, моя кузена з Торонто Наталя, з котрою ми разом якось подорожували Західними штатами США, вже тривалий час проявляла бажання відвідати Грецію, оскільки цікавиться античною історією. Тож питання стояло не про те, куди їхати, а коли – щоб усім догодити.
Тож, зіставивши між собою багато рухомих частин, жереб було кинуто – Греція. Саме ця подорож послугувала причиною першої спільної мандрівки читачів блогу та відіграла роль своєрідної розвідки, в результаті чого вийшла неймовірна сімейна пригода.
Для початку рекомендую переглянути відео з першої частини цілої подорожі. Наразі лише про яхтинг, а у наступному випуску буде і континентальна частина Еллади.
Рідко коли доходять руки до написання статей про мої давні мандри, але цей випадок інший. Річ у тому, що у травні організовуємо першу спільну мандрівку на яхтинг у Грецію і в сам раз пригадати собі, як виглядають тамтешні терени.
Отже, впевше я побував у Греції ще у далекому 2009 році. Акурат десять років тому, коли закінчував навчання у ВУЗі. В той час я підпрацьовував помічником одного британського інвестора Річарда, який володів нерухомістю по цілій Європі. І так вийшло, що треба було поїхати у гірськолижний комплекс Банско в Болгарії, щоб вирішити деякі фінансові питання із котеджним комплексом, який будувався.
Зазвичай я люблю поєднувати корисне з приємним. Тому під шумок вирішив навідатися у сусідню країну. Тож я знайшов один проект AEGEE, який у ті дні проходив у Салоніках, що зовсм поряд з Болгарським кордоном. Ну і звичайно у такому разі гріх було не проїхатися через всю країну на південь аж до островів Іонічного моря.
Це гостьовий пост Станіслави Троцюк, автора онлайн проекту про Польщу – Kanapka.pl.ua. Стася є активним учасником нашої онлайн бізнес-спільноти ОМБІЗ Картель і професійно займається тим, що допомагає українцям вивчити польську мову та знайомить їх із культурою нашого західного сусіда.
Саме через географічну наближеність та ментальну схожіть мільйони наших співвітчизників відвідують Польщу щороку. Хоча не всі знаходять спосіб порозумітися, особлисо, якщо їдуть туди вперше. Тому, на днях Стася проводитиме безкоштовний вебінар “Польська для мандрівок. Розмовний максимум” (деталі ла лінком).
А в підтримку цієї події написала ось таку публікації про те, які непопсові місця Польщі можна і варто відвідати. Далі прямим текстом від автора. Користайте 🙂
Зазвичай, коли хтось із моїх знайомих збирається в Польщу на вихідні, то в основному це в напрямку Кракова, Варшави, Вроцлава, останнім часом у Ґданськ (в зв’язку з дешевими перельотами)… Безумовно, ці міста дуже красиві і варто їх відвідати, хоча в мене склалося так, що на приклад в Кракові я побувала вже тоді, коли пів Польщі об’їздила.
В цій статті я хочу розповісти про ті міста і місця, куди можна сміло їхати на вихідні, бо вони дуже цікаві, але мало хто з Українців вибирає їх для своїх перших подорожей Польщею, бо просто не знають нічого про них, або що там можна робити.
Я спеціально тримав цю країну на сам кінець. Португалія стала моєю останньою відвіданою країною Європи. До речі, ось хронологія відвідання усіх країн Європи від мого народження до цього моменту. Власне я збираюся відвідати усі країни світу, а закрити Європу – було своєрідною проміжною метою з дедлайном по досягненню тридцяти років. Вуаля!
Таким чином після автомобільної мандрівки карликовими країнами залишилася лише Португалія. Погодьтеся, що вийшло доволі елегантно, враховуючи що ця країна знаходиться на самому краю Старого Континенту. Я багато років чекав цього моменту. І от він настав, я лечу в Португалію.
Насправді довелося багато чого перед тим пройти. Також це зовсім недешево (ось скільки коштує відвідати усі країни Європи), але я ні про що не шкодую. Це вартувало кожного центу і кожної краплинки енергії, що довелося витратити на досягнення цілі.
Зрештою я живу не самими подорожами і зазвичай поєдную приємні речі з корисними. А тому у кожній мандрівці гармонійно поєдную декілька рухомих частин.
***
Мис Кабо да Рока
Це найзахідніша точка Європи. Тому відіспавшись після прельоту наступного дня першим ділом я пігнав сюди. Менш як за годину їзди від Лісабону ви опиняєтеся на узбережжі Атлантичного океану, де відкривається колосальний простір. Звідси можна провести пряму лінію до США і по дорозі не буде взагалі ніякої великої суші, а Ньо-Йорк знаходиться всього лиш на два градуси північніше.
Енергетика насправді колосальна. Можна довго споглядати в далечінь та спробувати уявити те, що відчували португальські мореплавці перед тим, як відправлятися у відкрите море. Все узбережжя дуже гарне, але навіть влітку тепература води залишає бажати кращого, тому сильно не покупаєшся. Не кажучи вже про агресивні хвилі.
***
Лісабон
Далі я повернувся в Лісабон, щоб трішки відчути місто. Насправді атмосфера тут колосальна. Протягом останніх років столиця Португалії переживає туристичний бум. Щороку сюди приїздить все більше та більше людей, хоча це взагалі не порівняти з такими важковаговиками, як скажімо Барселона, Мілан чи навіть Берлін.
Тут і досі можна відчути справжній колорит “небагатої” Європи.
Особливої уваги звичайно заслуговують місцеві трамваї, що є візитною карткою міста.
***
Зустрічі
Але значно важливішою причиною відвідати Лісабон для мене були зустрічі з надзвичайними людьми.
Перш за все, я впевше з 2010 року зустрівся з Габріелою, з котрою ми разом з іншими друзями винаймали житло у Делі, Індія. Насправді було багато що пригадати. От лише (на жаль чи на щастя) не можу про це все розповісти.
Виявилося, що Габріела не з самого Лісабону, а мешкає у одному із селищ акурат неподалік мису Кабо да Рока. Тож я пообіцяв їй, що якось ще обов’язково навідаюся. Читайте далі 😉
Окрім того, як ви мабуть знаєте, в Португалії проживає велика українська діаспора. Порядка 100 00 осіб. Це ~1% населення країни. Так вийшло, що мене фоловить Галина Комар і ми домовилися про зустріч з місцевими українцями в одному із локальних барів.
Як мені пояснили, місцеві мешканці дуже поважають українців і радо мають з нашими справу. Тому і прижилися, хоча останнім часом сюди їде не так вже й багато людей. Це пов’язоно з тим, що в економічному плані навіть та сама близька до нас Польща вже обскакала португальців.
В будь-якому разі завжди добре знати, що при потребі тут можна знайти своїх людей.
***
DNX Festival
Але мабуть найбільш очікуваною подією та однією із вагомих причин відідати Португалію саме в цей час став DNX Festival – основна подія цифрових кочівників цілого світу. Вперше я потрапив на цей захід ще у 2015 році, коли він проходив у Берліні. Там я познайомився із засновником спільноти Маркусом і записав з ним інтерв’ю.
Насправді DNX дав мені дуже багато. Після нього я наважився почати проводити живі події, що згодом переросли в ОМБІЗ Форум. Це також неймовірні знайомства, як от з Петом Фліном, автором блогу smartpassiveincome.com і не тільки.
В будь-якому разі DNX атмосфера мене сильно надихає. Аж на стільки, що через рік мені вдалося виступити спікером на цьому заході. Але наразі не про це.
***
Порто
Після активних кількох днів у Лісабоні я сів на автобус і поїхав у друге по важливості місто країни – Порто. Магічним чином десь по середині шляху до мене підсів Томек, цифровий кочівник з Польщі, з котрим ми днями раніше познайомилися на конференції.
Там же у автобусі у нас зав’язалася конструктивна розмова. І в результаті Томек запросив мене виступити на його конференцію для онлайн підприємців Польщі – TamGdizeChce. Уявляєте скільки всього між собою пов’язано!
Порто виявилося симпатичним містечком, яке мабуть мені зайшло навіть більше ніж Лісабон.
Але ще краще мені зайшла франсезінья, традиційна місцева страва, що являє собою своєрідний сендвіч з кількох шарів різного виду м’яса та хліба, политий розтопленим сиром і томатним соусом. Ну, а про портвейн я мабуть вже й промовчу 🙂
Правду кажуть, що Португалія одна з тих ліпших країн для мандрів. Тому я ще тоді твердо вирішив, що обов’язково повернуся.
***
Друге пришестя
Думки про Португалію мене все не покидали. Пройшов рік і я знову організував сюди візит. Але цього разу не довелося розділяти всю цю красу із самим собою. Адже у дану мандрівку приєдналася Мартуся, а також ряд учасників нашого ОМБІЗ Картелю. Правду кажуть, що щастя вартісне лише тоді, коли його є з ким розділити.
***
Сінтра
Цього разу ми вирішили з Мартусею спочатку пару днів провести біля моря. Якраз там, де про живає моя коліжанка Габріела, котра люб’язно запросила нас у гості. Ось, в якому казковому будиночку ми були.
А океан всього в кількох хвилинах їзди.
Зосім поряд знаходиться історичне місто Сінтра, яке відоме своїми колосальними замками і палацами. Лише, гуляючи по них можна зависнути тут на декілька днів.
Якщо будете у Лісабоні, обов’язково приїдьте сюди. Це всього ~40 хв міською електричкою від португальської столиці. Не пошкодуєте.
***
Возз’єднання
Потусувавшись пару днів на узбережжі ми приїхали у Лісабон, де зустрілися з нашими друзями. Зокрема, разом із Іреною Журавель та Іваном Князевичем і їхніми половинками ми разом винайняли житло і чудово проводили час. Зрештою, як і у Львові.
Ну, а кульмінацією всієї поїздки стана зустрі учасників ОМБІЗ Картелю. Цього разу на DNX з України прилетіла ціла дюжина осіб, що не може не тішити. А від того, що мене ще й запросили спікером на такий захід, радості взагалі не було меж.
Ось, якою була тамтешня атмосфера (див відео).
Португалія і справі закохє у себе. Аж на стільки, що не можеш втриматися, щоб знову туди не поїхати, хоча у світі ще хочеться стільки всього побачити. Впевнений я ще повернуся і не раз.
***
Бажаєте і ви потрапити в Португалію?
Насправді це доволі легко зробити, адже з добиранням та організацією подібної мандрівки жодних проблем.
Але як на рахунок того, щоб вам таку подорож зафондували?
На днях до мене звернулися представники лотереї Фаворит Спорт і повідомили, що наразі проводять розіграш. На кону три подорожі на матч Португалія – Україна. У мандрівку включено переліт Київ-Лісабон-Київ, проживання в готелі, квитки на матч, трансфери, екскурсія та маска ридаючого Роналду. Період подорожі 21-24.03.2019.
Щиро бажаю вам успіхів. І, якщо щасливим переможцем станете саме ви, привезіть, будь ласка, мені Vino Verde (Зелене Вино). Заодно і дізнаєтеся що це таке. Всього найкращого 🙂
Якщо ви переглядали картинки з Італії в інтернеті, то швидше за все бачили приблизно щось таке. Це Вернаса, одне із п’яти селищ в регіоні Чінкве-Терре (інші чотири: Монтероссо, Корніглія, Манарола, Ріомаджоре).
Насправді це одна із найпопулярніших цікавинок Італії. А, якщо дещо є доволі розкрученим, то очевидно, що не без причини. Для початку рекомендую переглянути відео з поїздки.
Чінкве-Терре (у перекладі з італійської – П’ять Земель), є невеличким регіоном на північно-західному узбережжі Італії поміж Генуєю та Пізою. Ще півтора століття тому дана місцевість була доволі ізольованим місцем, але з прокладенням залізниці, яка з’єднала усі п’ять селищ, Чінкве-Терре відкрилося світу.
Минулого року я відвідав усі країни Європи. Для більшості людей це здається якоюсь нереалістичною мрією і зазвичай першою перепоною, що всі бачать – це гроші.
Враховуючи, що я завжди ретельно веду підрахунок власних видатків (цього мене навчила книга Найбагатша Людина Вавилону), то можу без жодних проблем підрахувати скільки грошей насправді пішло для такого подвигу, звичайно, якщо це можна назвати геройським поступком,.
