Якщо ви хоч трішки активні в інтернеті, то швидше за все натрапляли на тролінг. Скажімо, ви написали пост у соцмережах, в якому розповіли про свій продукт або послугу, запрезентували якусь нову ідею, а у відповідь отримали негативний коментар або ж кілька відразу. Знайома для багатьох ситуація, чи не так?
Отже, як реагувати на тролінг в інтернеті: вступати у діалог, намагатися переконати чи просто забанити або проігнорувати? На цю актуальну і болючу для багатьох тему я поспілкувався моєю колегою, учасницею ОМБІЗ Картелю, а також з бізнес-тренеркою, експерткою з продажу, письменницею Людмилою Калабухою.
Раніше я частково уже піднімав цю тему в статті про те, як поводитися з ненависниками в мережі, а наразі Людмила розповідає про те, якою буває критика, як реагувати на негатив, а також як правильно чинити, якщо ви почули справедливу критику на свою адресу.
Людмила каже, що з досвідом виробила свій метод реакції на тролінг в інтернеті. Спершу вона видаляла коментарі тролів і банила їх.
Але якось трапилась така ситуація, що коментатор, якого Людмила заблокувала за образливий відгук про її першу книгу, понаписував погані відгуки в усіх інтернет-магазинах, в яких продавалась ця книга. Через це рейтинг книги “просів” і не вирівнявся доти, поки інші читачі не залишили позитивні відгуки.
“Я зробила з цієї історії висновок: тепер я просто ігнорую тролів. Хто такі тролі? Це люди, яким катастрофічно не вистачає уваги. Вони не можуть виділитися чимось хорошим. А інтернет дає їм певний захист. Оскільки люди не можуть підживитися негативною енергією від мене, то вони перестають писати”, – каже Людмила Калабуха.
Ще одна порада від неї: нічого не пояснювати, не вступати ні в які діалоги. Адже з тролем конструктивної розмови не вийде, а всі ваші спроби порозумітися виглядатимуть як виправдання. А це вже слабка позиція.
“У книзі я зібрала історії різних людей, наших сучасників, які вистояли, змогли, знайшли себе, подолали певний негатив. І кожен в тих історіях впізнає себе”, – розповіла Людмила Калабуха.
***
Про види критики
У книзі “Коли говорити “Так” Людмила написала цілу главу про те, яка буває критика. Як каже авторка, за 26 років у підприємництві вона визначила для себе два види критики – справедлива і несправедлива.
Ознаки несправедливої критики – це так звані слова-маркери: «ніхто», «ніщо», «ніколи», «завжди» і «всі». Наприклад: «у вас ніколи нема нічого корисного в блозі», «ви ніколи не виконуєте своїх зобов’язань», «всі кажуть, що ви нікудишній»», «ви завжди погано працюєте».
Якщо ви стикаєтесь з подібними узагальненнями, то це перший маркер несправедливої критики. Що робити? Ставити людині запитання на кшталт «Скажіть, будь ласка, про що йде мова?». Як правило, на цьому діалог обривається або знову в хід йдуть узагальнення.
Ознаки справедливої критики – це факти, коли людина називає вам конкретні промахи (спізнилися, не доставили вчасно товар/послугу і т.д.).
***
Як реагувати на критику і тролінг?
Якщо ви почули на свою адресу справедливу критику, Людмила Калабуха радить здійснити три кроки.
1.Визнати свою помилку. На це здатна сильна особистість.
2.Вибачитись. “У багатьох людей з цим велика проблема, бо вони думають, що якщо вони вибачились, то значить впали в ціні. Як треба вибачатися? Наприклад: «Прийміть, будь ласка, вибачення від мене і від нашої команди». Якщо накосячив хтось з вашої команди, то це ваша проблема. Не треба розповідати, що це не ви, а хтось з ваших співробітників”, – радить Людмила Калабуха.
3.Вирішити питання. Запропонуйте ваші варіанти вирішення питання та обов’язково спитайте в клієнта, чи погоджується він на таке вирішення.
І фінальна настанова від Людмили Калабухи:“Не зважайте на тролінг, Робіть свою справу і не дозволяйте ніяким іншим керувати вашим життям”.
У житті кожної людини настають моменти, коли постає питання про те, де взяти сили та енергію, щоб рухатися далі. Моя колега Олена Садома, досліджуе це питання, про що власне ми і поспілкувалися.
Додам, що Олена проїхалася навколо Африки на авто разом зі своїм хлопцес Славою. Про цей подвиг у мене є окрема публікація, а наразі про енергію до життя.
Мабуть багато хто час від часу задумується про те, щоб здійснити сходження на Еверест, найвищу гору світу. Але мабуть не всі в курсі того, які ресурси вимагаються для такого проекту. Тож я поспілкувався про це з Тарасом Позднієм, який уже там подував.
Ми поговорили про те, як здійснити сходження на Евест, а також для чого взагалі це комусь потрібно, адже справа ця не з легких.
Також на сайті клубу Кулуар, ви можете ознайомитися з графіком різноманітних гірських походів та обрати для себе той, що найкраще підходить д ваших потреб.
Потрапити на роботу у міжнародну компанію і закріпитися у ній – мрія багатьох молодих українців. І в небагатьох виникає бажання потім повернутися в рідну країну. Олександр Сочка у свої 24 роки вже встиг кілька років попрацювати у компанії Microsoft у Канаді, і, попри хороші перспективи за кордоном, все ж таки повернутися в Україну.
Що саме спонукало Олександра до такого повороту у своєму житті і які у нього плани на майбутнє в рідній країні – зможете дізнатися з нашої розмови.
Ось невелике відео нашого спілкування з Сашком. Впевнений, що моїм читачам корисно буде дізнатися про досвід Олександра і, можливо, навіть надихнутися його прикладом. Приємного перегляду.
І приємного прослуховування 🙂
***
Таймлайн (похвилинно):
01:37 – Повернення в Україну 01:56 – Про подорожі 02:43 – Чим займався в Microsoft 03:43 – Як потрапив у Microsoft 07:31 – Як виглядає життя програміста в Канаді 09:13 – Робочі будні у Ванкувері 10:58 – Бонуси в компанії 12:08 – Каста програмістів 15:24 – Житло 16:07 – Харчування 17:36 – Чому повернувся? 21:20 – Вплив подій на Майдані 23:47 – Чим зараз займаєшся? 26:20 – За рахунок чого ти зараз живеш? 29:32 – Як зараз виглядає твоє життя?
А далі читайте історію Олександра Сочки у форматі статті.
***
Як потрапити на роботу в Microsoft
Один з найефективніших способів потрапити на роботу в таку компанію – це пройти стажування. Ще на початку другого курсу університету Олександр Сочка подав свою заявку в Microsoft і пройшов кілька раундів інтерв’ю (у Києві). Після завершення другого курсу навчання він поїхав на тримісячне стажування у Редмонт (США). За результатами стажування компанія Microsoft вирішує, чи пропонувати постійну роботу.
«Оскільки я закінчив тільки другий курс, вони не могли запросити мене на фултайм, тому що є вимога закінчити університет (навіть для того, щоб візу відкрити). Тому мене повторно запросили на стажування після третього курсу. Після цього я вже отримав фултайм оффер від Microsoft. На той момент я ще пройшов інтерв’ю в Google, тому у мене був вибір», – розповідає Сашко.
Його запрошували в американський офіс, але оскільки були певні труднощі з візою, він потрапив до Канади, у Ванкувер.
ОРЕСТ: Якщо вас цікавлять подібні можливості, то заходьте на сайт Unistudy.org.ua, де є безліч різних варіантів по навчанню, роботі або волонтерських програмах за кордоном.
У Microsoft Олександр Сочка кілька років працював у підрозділі Windows, зокрема, займався програмною частиною продукту Surface pen (цифрова ручка, розроблена Microsoft для своєї серії пристроїв Microsoft Surface).
***
Як виглядало життя у Ванкувері
Робота і побут у Ванкувері загалом подібні до того, як є в України. Суттєва різниця в тому, що у компанії Microsoft не було жодного контролю за тим, коли працівники приходять на роботу і коли йдуть додому. Головне завдання – виконувати свою роботу.
«У перші дні я був дуже відповідальний і приходив о 9 ранку. Але я завжди знав, що люблю трошки поспати. Моя ефективність завжди була набагато більшою ввечері. Тому з кожним днем мій прихід на роботу потроху зміщувався, але тоді я, відповідно, пізніше приходив додому. І це дуже класно, що ви достатньо вільні у тому, коли хочете працювати», – каже Сашко.
Мешкав Олександр у невеличкій орендованій квартирі, з якої було 15 хвилин пішки до офісу. Крім роботи у Microsoft, він також знайшов собі хобі – фінансові ринки. Вільний час проводив із друзями.
«Я достатньо швидко познайомився з українською ком’юніті у Ванкувері. І хоча там є багато різних людей, так сталося, що я доволі багато спілкувався саме з українцями. Влітку ми часто вибиралися на барбекю на пляжі. А взимку ходили в паби, сиділи там і дискутували про все, що відбувається в Україні», – розповідає Олександр.
***
Чому повернувся в Україну
І хоча Олександрові подобався Ванкувер і життя у ньому, але на певному етапі він побачив більше переваг у проживанні у столиці рідної країни. По-перше, він активно вивчав фінансові ринки і вирішив зосередитись на цій діяльності. Оскільки фіксованої зарплати у цій сфері Олександр не мав, то з цієї точки зору було безпечніше повернутися в Україну.
По-друге, після подій 2014 року в Сашка пропало бажання виїхати за кордон, хоча раніше воно було.
Пост Сашка у Facebook після повернення в Україну
«Вселилося відчуття позитивних змін і хотілося бути їх частиною. Крім того, я сам був учасником подій в Києві 2014 року і до певної міри відчував свою відповідальність за те, що відбувалося. З того моменту я мав бажання повернутися в Україну і займатись речима, які би були корисними для держави», – каже Олександр, і додає, що саме в країнах, які розвиваються, є набагато більший потенціал для того, щоб реалізувати себе.
***
У планах – власний бізнес
Зараз основна діяльність Олександра – це фінансові ринки. Він займається аналізом і безпосередньо управляє фінансовими інструментами, такими як акції, ф’ючерси, валютні операції і так далі.
Наступний крок – розвиток інструмента, який би допомагав трейдерам у пошуку потенційних операцій на фінансових ринках. Концепцію Олександр придумав сам для своїх потреб. «Але коли я та мій товариш у Канаді почали цю концепцію реалізовувати, то я почав звертати увагу на те, що цей інструмент могли би використовувати й інші люди», – розповідає Олександр.
Цю концепцію він планує розвинути у бізнес, зокрема за моделлю підписки продавати іншим.
Також Олександр розглядає консалтинг як ще одну майбутню діяльність. Зараз він вивчає, чи є під це ринок в Україні.
***
РЕЗЮМЕ
Наша перша спільна мандрівка з Сашком – яхтинг в Греції
Ось така змістовна розмова вийшла у нас з Сашком. До речі, фінансові ринки можуть стати темою нового корисного матеріалу для усіх, хто цікавиться цією сферою. Якщо вам це цікаво або ж у вас є конкретні запитання по цій темі, то пишіть в коментарях. Ми з Сашком постараємося дати на них відповідь у наступних відео. Також можете читати соцмережі Олександра – Facebook та Instagram. До зустрічі!
Мій сьогоднішній гість Ігор Петрушин має у житті дві пристрасті – IT-технології та подорожі. За першою пристрастю він пішов ще 15 років тому та успішно реалізувався у ролі IT-підприємця, розвинувши і продавши власну компанію. Натомість, щоб капіталізувати у стартап свою другу пристрасть, Ігор полетів у Кремнієву Долину в Каліфорнії – просто за натхненням. Так народилася ідея запустити EscapeWithPro – сервіс пошуку та бронювання авторських мандрівок. Отож, як продати бізнес і запустити новий стартап…
Відео
Аудіо
… а також читайте далі у статті.
***
Перша компанія і проекти по півмільйона доларів
У своїй першій компанії IT Solutions, яку Ігор Петрушин заснував разом з партнерами, він виконував функції директора з розвитку і просував інновації.
IT Solutions – це системний інтегратор (побудова систем збереження даних, IT-консалтинг), серед клієнтів якого були, наприклад, банки Аваль, Альфа-банк, Міністерство внутрішніх справ. Як каже Ігор, проєкти, які робила ця компанія, могли коштувати і по півмільйона доларів.
В ITSolutions Ігор пробув вісім років, і згодом вирішив продати свою частку партнерам. “Мене завжди приваблював глобальний ринок. Хотілося створити якусь цінність, допомогти великій кількості людей, незалежно від того, яка в них національність. У межах України це зробити не можна, тому в мене давно була ідея спробувати себе у B2C сегменті”, – розповідає Ігор.
Ідею стартапу у тревел сегменті він обдумував чотири роки. «У мене в житті є дві великі пристрасті. Одна – це технології, у цьому бізнесі я вже 15 років. Друга – подорожі, я відвідав 71 країну. І подумав: як би допомогти людям побачити всі ці місця. У нас насправді мало людей подорожують і вони багато що втрачають. Хотілось якось на це вплинути», – каже Ігор.
Влітку 2017 року Ігор поїхав у Кремнієву Долину – за натхненням. Після цієї поїздки Ігор з двома розробниками запустили перший стартап, який не вдався. Суть його полягала в тому, що людина переглядає світлини з подорожей в Instagram, клацає на зображення та отримує пропозиції, як поїхати в те чи інше місце.
«Але тут у нас не склалося з монетизацією. Крім того, ми хотіли робити це все через чатботів. І недооцінили, що розумного чатбота зробити складно. За нашим задумом, люди мали спілкуватися у фейсбук-месенджері, телеграмі, вайбері. Але виявилося, що чатботи – дуже примітивні. Це призводить до того, що люди розчаровуються, бо з ними спілкується робот, і йдуть», – розповів Ігор.
(Фото з Facebook-сторінки EscapeWithPro)
На момент невдачі з першим стартапом Ігор все ще перебував у Кремнієвій Долині в оточенні людей, які просто фонтанували ідеями та отримували на їх реалізацію мільйонні інвестиції. Це не могло не надихнути на нові звершення.
Якраз у той момент Ігор почав помічати, що в Україні є багато організаторів подорожей, які є не просто класичними гідами, а креативними мандрівниками. «Вони вигадують прикольні маршрути, різні цікаві активності. А в нас в основному люди куди їдуть? У пакетні тури в Туреччину. Хоча в тій же Туреччині є дуже цікаві місця, які варто побачити», – наголошує Ігор.
Саме так виникла ідея запустити маркетплейс EscapeWithPro, основне завдання якого – поєднати організаторів оригінальних мандрів з тими людьми, які цікавляться такими подорожами.
***
Ідея не вартує нічого. Реалізація – це все
Як кажуть в Долині, ідея нічого не вартує, реалізація – це все.
Я не радів дуже довго з того, що ідея унікальна, бо розумів, що попереду – серйозний шлях, щоб все почало працювати. По маркетингу, звісно, знання були, але це трохи не той маркетинг. Це не маркетинг світових масштабів. Перше, що я зрозумів – що треба багато креативити, багато вигадувати ідей і постійно перевіряти гіпотези – що спрацює, а що ні», – каже засновник EscapeWithPro.
Головне в стартапі, як наголошує Ігор, швидко запустити продукт. Чимало стартаперів затягують із запуском, бо бояться критики, і цей психологічний бар’єр убиває чимало гарних ідей.
Для EscapeWithPro на даному етапі головне – це маркетинг. Адже яка б крута ідея не була, якщо про неї ніхто не знає, то вона нічого не вартує.
***
Про користувачів
У EscapeWithPro зараз понад 400 організаторів, які публікували подорожі. Проєкт не женеться за кількістю, а надає перевагу якості. Крім того, стартап активно розвивається на закордонний ринок, зокрема на англомовний сегмент.
Фото з Facebook-сторінки EscapeWithPro
«Ми намагаємося працювати як з тими, хто лише починає подорожувати, так і вже з досвідченими мандрівниками, – розповідає Ігор. – Як правило, якісь унікальні подорожі люди зацінюють вже після того, як вони трошки поїздили. Умовно кажучи, вони з’їздили в Париж, в Амстердам, в Туреччину і задумуються, що треба щось таке, щоб реально вразило».
Щодо монетизації, то EscapeWithPro має комісію з кожного бронювання. Але в стартапу є золоте правило: комісія ніколи не береться з користувачів, лише з організаторів мандрів.
«Організаторам ми допомагаємо тим, що приводимо клієнта. Бо маркетинг – це буває трохи складно. Організатори сильні в тому, що придумують класну цікаву подорож, а займатися маркетингом, тобто продавати, просто нема кому і нема часу», – каже Ігор Петрушин.
Цінність для користувачів полягає в тому, що в одному місці можна швидко знайти структуровану інформацію, в єдиному форматі. А також EscapeWithPro гарантує користувачам повернення коштів у випадку форс-мажору.
ОРЕСТ: Для затравки скажу, що недавно я сам використовував EscapeWithPro для збору групи та організації мандрівки у Непал. В результаті у нас вийшла неймовірна подорож, опис про яку ви вже побачите найближчим часом.
***
Про прибуток
Наразі EscapeWithPro ще неприбутковий, але для стартапів це не головне. На даному етапі акцент робиться на розвиток. Проєкт фінансує Ігор Петрушин з партнером за власні кошти.
Фото з Facebook-сторінки EscapeWithPro
«Заробітку не буде ще багато років. Рідко буває таке, що стартапи глобального рівня прибуткові навіть у перші п’ять років. Як тільки ти береш установку на прибуток, то вона конфліктує з розвитком. Ти або заробляєш собі, або розвиваєш платформу. І переважно всі стартапи вибирають швидкий розвиток», – пояснює Ігор.
Приблизно за півроку EscapeWithPro шукатиме інвестора. Наразі ще треба показати, що проєкт має користувачів, їх стає більше і вони задоволені. Як каже Ігор Петрушин, якщо у вас є користувачі, яким ви надаєте певну цінність, то інвестиції дуже швидко знаходяться.
***
РЕЗЮМЕ
Ось така цікава історія. Хто задумується про стартап, то варто послухати поради Ігоря і подумати добре ще раз. Зрозуміло, що кожній ідеї передує певний попередній досвід, напрацювання, попередні камені спотикання. Але в результаті все це сприяє досягненню успіху в цій справі.
Отож, черпайте натхнення, продукуйте ідеї і досягайте успіху 🙂
Канал «Залізні магістралі», автором якого є Олег Васильєв, має вже понад 36 тисяч підписників і щодня аудиторія збільшується. Ніша, в якій працює Олег, доволі вузька – залізничний транспорт і все, що з ним пов’язано.
Отож, як Олегу вдалося розвинути канал у цій ніші і які плани щодо розвитку цієї справи у майбутньому – дивіться у цьому відео, а також читайте у текстовому форматі.
***
Аудиторія каналу – хто вона?
Олег зізнається, що не очікував насправді, що назбирає таку широку аудиторію. Спершу це були переважно експерти і професіонали, які працюють на залізниці. Згодом долучилися звичайні глядачі, які користуються залізничним транспортом і яким цікаво подивитися, що відбувається у цій галузі в Україні і за кордоном.
За словами Олега, звичайні глядачі зацікавилися його каналом після того, як він почав знімати сюжети про проблеми залізниці, тобто додалася соціальна тематика.
«У мене є репортажі про роботу міського транспорту, особливо піднімаються питання функціонування, розвитку залізниці. У деяких містах взагалі хочуть скасувати рейковий транспорт і замінити його тролейбусами. Тому ці сюжети притягують увагу людей, які живуть у містах і ці питання їх стосуються безпосередньо», – каже Олег.
***
Від дитячої мрії до її реалізації
Створення каналу, присвяченого залізниці, це такий своєрідний формат реалізації дитячої мрії Олега – працювати на залізниці.
«Я цікавився залізничним транспортом, тим, як працює ця система. Потім виникло бажання піти працювати на залізницю, але через певні обставини не вдалось це реалізувати. Я почав працювати журналістом і вже через певний проміжок часу з’явилися думки про блог про залізницю», – розповів Олег.
YouTube-канал “Залізні магістралі” з’явився вісім років тому, але на початку це були невеличкі фрагменти зйомок руху потягів. Цікаво те, що у тих кадрах є потяги, яких вже немає, оскільки маршрути ліквідовані.
Наприклад…
Еволюція каналу почалася з 2014 року. Саме тоді Олег почав робити сюжети про потяги вже з розповідями. І після цього активність аудиторії почала наростати. Влітку 2018 року вийшов сюжет про найповільніший потяг Умань – Черкаси, який до цього часу набрав вже 500 тисяч переглядів.
«Але я, мабуть, зробив невелику помилку. Коли я монтував цей сюжет, готував текст, то намагався показати глядачам загальну проблему української залізниці – що в нас є дуже повільні маршрути, де потяги їдуть по 8 годин замість 4 годин. І люди сприйняли цей сюжет як свого роду зраду, критику», – каже Олег.
Але саме після цього сюжету він почав робити матеріали, які стосуються роботи залізниці в соціальному плані.
***
Скільки часу забирає канал і чи дає прибутки
Паралельно з розвитком YouTube-каналу Олег займається журналістською діяльністю як фрілансер. Однак більшу частину часу і всі ресурси намагається вкладати у розвиток каналу.
Звісно, Олега часто запитують, чи заробляє він на життя, розвиваючи канал в YouTube. За словами Олега, для того, щоб жити за рахунок каналу, він повинен бути успішним.
ОРЕСТ: Спільнота ОМБІЗ Картель допомагає людям монетизовувати їхні захоплення. У нас є безліч інструментів, щоб допомогти розвинути вашу діяльність онлайн.
***
Підхід до створення матеріалу
Насамперед тема сюжету повинна бути цікава глядачам. Олег шукає цікаві теми та об’єкти як в Україні, так і поза її межами.
За словами Олега, глядачі вбачають схожість його сюжетів з телевізійними, оскільки він використовує синхрони і стендапи. Проте основна частина сюжету – це відеоряд із закадровим текстом, де у стислій формі пояснюється та чи інша тема.
Процес створення сюжету в Олега виглядає так: вибір теми, виїзд на зйомку, начитка тексту, монтаж.
«Текст пишу вже після зйомки, оскільки в процесі можу помітити цікаві деталі, про які я не знав. Хоча у деяких випадках спершу пишеться сценарій, а тоді ведеться зйомка (це переважно документалістика)», – розповів Олег.
Він каже, що досі перебуває у пошуку формату для свого каналу. Наразі сюжети діляться на ті, які висвітлюють певну проблему, і сюжети з мандрів у різні міста в Україні і за кордоном.
***
Як повинен розвиватися залізничний транспорт в Україні
Як каже Олег, головне, чого зараз хочуть пасажири залізниці в Україні – це те, щоб потяги рухалися швидше. Люди не хочуть проводити в дорозі по 12-18 годин. Однак, інфраструктури, яка може забезпечити швидкісний рух навіть у межах 140 км/год, у нас нема.
Тобто, перше завдання – це розвиток швидкісного руху і модернізація інфраструктури. Друге – зручність для пасажирів у формуванні маршрутів, вартість квитків.
Також глядачі пишуть Олегові в коментарях, що потрібні вагони для пасажирів з дітьми, для сімейних поїздок, як це є у тій же Польщі.
***
Плани щодо розвитку каналу
Перше завдання Олега – просуватися вперед. Він планує охопити якомога більше європейських напрямків, щоб показати, як функціонує транспорт в Євросоюзі. А ще є мрія: потрапити в одну з екзотичних країн, наприклад в Індію чи Тайланд, де є доволі специфічна залізнична інфраструктура і показати, як вона функціонує.
«Іноді я ставлю собі питання, чи закінчаться теми для зйомок в Україні, – каже Олег. – Поки що практика показує, що теми є». Тож підписуйтеся на канал Олега “Залізні Магістралі” та стежте за цікавими оглядами залізничного транспорту.
Робота з клієнтом, вміння виявляти потребу клієнта та пропонувати оптимальне рішення, яке задовольнить його бажання – це основа у будь-якому бізнесі. Про спілкування з клієнтами, ефективність ведення бізнесу онлайн, про лояльність клієнта та ще багато корисного у розмові з Орестом Зубом.
Чи реально за три роки змінити життя на 180 градусів і досягти всього, що ви собі намріяли, запланували практично в усіх сферах вашого життя? Моя сьогоднішня гостя Валерія Тімофєєва довела, що так – все це можливо.
Три роки тому ми вже спілкувались з Валерією про бізнес-партнерів, поїздки та заснування онлайн-проекту. З того часу вона просунулась ще далі у своїх досягненнях, і сьогодні поділилася з нами певним алгоритмом дій у напрямку до успіху.
Отже, ось історія про те, як звичайна дівчина може реалізувати найбільш амбітні ідеї – подорожі, гроші, кохання, самореалізація.
Кожен мріє про те, щоб робити гарні відео. Особливо коли це стосується різноманітних тревел публікацій аби як можна краще передати візуальну частину і красу того регіону чи того місця яке він збирається показати. Але насправді в тревел блогінгу не все так просто. Мільйони, тисячі людей пробують, а вдається лише одиницям.
Якщо говорити про україномовний сегмент, про UA.net, то команда проекту Blog 360 робить це насправді дуже вправно. Вони є хорошим прикладом того, як робити грамотні україномовні відео на YouTube, які справді будуть дивитися.
Тож, буквально недавно, лідери цього проекту, Володимир і Мар’яна зайшли до мене в гості в офіс і я у них детально все розпитав про те, як робити відео на YouTube для UA.net сегменту, яке насправді будуть дивитися.
Тревел-блогінг є однією із найбільш жаданих професій 21 століття. Саме так – ПРОФЕСІЙ. Ця справа уже давно вийшла за межі простого хобі. Але, як влаштована ця динамічна індустрія всередині. Чи все так яскраво і смачно, як виглядає зі сторони?
Ось про це і не тільки ми поспілкувалися недавно з Олександром Чебаном під час зустрічі на ITB-Berlin, найбільшій туристичній виставці світу. Приємного перегляду.
