Нещодавно я вернувся з чергової своєї поїздочки. Цього разу я вихором прошвирнувся через Польщу і Німеччину, та й вернувся домів.

Мети було дві. Перша – з’їздити на співбесіду у Варшаву, через яку я намагався пропхатися у Раду Європи. Друга – відвідати туристичну виставку в ITB-Berlin, щоб почерпнути нових ідей для розвитку свого сайту Ukraine-Travel-Secrets.com.

Між тим було кілька днів, тож я доволі успішно наповнив їх рядом цікавих і приємних подій. Але найголовнішим результатом цієї мандрівки було підтримання багатьох дружніх контактів з тими людьми, які завжди готові допомогти.

Пам’ятаєте якось, відповідаючи на безладні закиди однієї журналістки, я писав, що у мене є друзі майже у кожній країні Європи? Так ось, на прикладі цього поста зараз продемонструю, що це реально мега-круто, корисно і приємно для обох сторін.

Так може кожен. Так можете і Ви, якщо будете привітними, відкритими і дружніми. Якщо цінуватимете Ваші контакти і підтримуватимете їх, то вони стануть у пригоді в потрібний момент.

Отже, весь мій двотижневий маршрут виглядав так:

По приїзді до польської столиці нічним автобусом мене відразу на автовокзалі Варшава Західна зустрів Мачей на своєму авто. Мачей, як і я, за освітою юрист. От лише мені не пощастило працювати в одному із варшавських хмарочосів. Зате я мав нагоду затримати його у себе. Бідолаха ніяк не міг подолати останні кілометри, повертаючись з Індонезії в Польщу по землі. Ха-ха.

Ми поїхали до нього домів, щоб я привів себе у порядок і підготувався до співбесіди. На додачу, під час паркування, поряд проходила моя знайома з університету, яка переїхала працювати у Варшаву, з якою я не підтримував стосунків вже кілька років. Хе-хе. Ось, до речі вона, Оксана. І так буває. Якось ще розкажу, як випадково люди зустрічаються на різних континентах 😉

Йдемо далі. Мачей відвіз мене на інтерв’ю, почекав і потім ми поїхали обідати, після чого знову ж таки мені був представлений ескорт назад до автовокзалу. Велике йому ДЯК. Побраталися і розійшлись.

Я перебрався у Жешув, де мене чекав Лешек. Ми гарно двіжанули і наступного ранку він допоміг мені провернути одну операцію, про яку, на жаль, не можу розповісти, оскільки це не зовсім легально згідно з нашими законами. Зате в цілому світі немає жодних проблем.

Лешек взагалі є одним із моїх зразкових інженерів власного життя. Хлопчина успішно займався продажем побілок до України. Потім його вкурвила така робота. Він все розпродав і перейшов у рільництво. Засаджує гектари землі лісом, покращує навколишнє середовище і живе з дотацій Євросоюзу. Працює 2 місяці на рік, а в решту часу розсікає по на серфінгу по різних пляжах. Ехххх.

Наступного дня зранку в Жешуві мене підібрав Томас, мій давній приятель і колишній сусід у Львові. Томас працює на одній німецькій фабриці, яка має свій філіал в Україні. Він раз на місяць їздить до Львова вирішувати деякі справи, і мені якраз вперло, коли він вертався домів у Кемніц, що у Саксонії. До вечора ми вже дивилися класний фільм, попиваючи пивко у Східній Німеччині.

Якраз припали вихідні і ми з Томасом і деякими його друзями чкурнули через всю Дойчлянд аж під французький кордон у Мангайм, де його колєжанка святкувала новосілля.

Потусувавшись цілі вихідні у балкано-німецькому місті, я чкурнув у сусідній Франкфурт, щоб зустрітися ще з одним дорогим мені товаришем. Шо і його дружина Юко якраз прилетіли з Києва, щоб купити їжі у японське посольство. Як виявилося, Франкфурт є найближчим місцем, де продають те, що їм потрібно. Я навіть не намагався з’ясувати, чим вони затарювалися, але кілька місцевих пабів ми все таки перевірили 🙂 До речі, минулих вихідних ми сім’ями їздили в Карпати кататися на бордах.

Орест і Шо

Нарешті настав час їхати на виставку в Берлін. До слова додам, що ані на день я не переставав працювати, оскільки специфіка моєї діяльності дозволяє мені активно жити і займатися улюбленою справою незалежно від місця перебування. Час і мобільність для мене важливіші за гроші.

В Берліні мене вже чекала ще одна колєжанка Оксана, яка вже кілька років живе у цьому чудовому місті і не вперше мене прихистила. Скоро вона буде у Львові і я з радістю віддам їй цей приємний борг дружби і взаємоповаги.

Крім того, в Берліні у мене є немало друзів, яких теж треба було всіх обійти, щоб нагадати про себе і підтримати зв’язок. Серед них Наталя, Таня та ще деякі інші. Ги, одні дівчата. Всім мега дяк за виділений час.

А заключним етапом поїздки взагалі була чудова несподіванка. Мої знайомі Саша і Оля зі Львова махнули в Берлін на вихідні, щоб розвіятися, і з приємністю підкинули мене домів.

Ось так!!!

 Резюме

Ви лише подивіться, наскільки друзі допомогли мені у подорожі. Хтось може сказати: «Ти прожив за рахунок інших». Зовсім ні. Зі своєї сторони я теж завжди підставляю плече, коли можу допомогти чи посприяти у вирішенні різних питань. Ось тому Всесвіт і постійно присилає мені на допомогу різних людей, які знають, що у потрібну хвилину я не підведу теж.

За допомогою ось таких контактів на прикладі лише однієї поїздки я показав як можна зекономити купу часу, нервів і тисячі гривень, а також швидше, зручніше і якісніше зробити справи. І це все, підтримуючи дружні зв’язки зі своїми колегами, які безцінні.

Уявіть, наскільки це допомогло такому простолюдину, як я. А тепер помножте масштаб. Уявіть, як допомагають один одному крупні бізнесмени, урядовці, лідери міжнародних рухів і відомі особи.

Відчуваєте? Ось це один з дуже важливих аспектів життя.

Support and Follow events in UkraineMore Info